Перевірити Ейнштейна і побороти COVID. На що витрачаються державні гроші в науці

Влітку в українському науковому середовищі розгорілися неабиякі баталії. Каменем спотикання став Національний фонд досліджень України, який вже рік проводить конкурси наукових проєктів і виділяє переможцям гранти з держбюджету. Поява фонду стала результатом реформи української науки, яка почалася в 2016 році з ухваленням закону про наукову і науково-технічну діяльність. Згідно з цим документом, в Україні повинна була з'явитися організація, аналогічна закордонним, яка б фінансувала кращі вітчизняні дослідження. Фонд заснували в 2018 році, але реальну роботу він почав лише в 2020-му, провівши два конкурси, в яких переможцями стали 216 проєктів із 931, поданих на розгляд експертам.

За словами Олексія Колежука, вченого-фізика і глави наглядової ради, фонд запускався в умовах законодавчої недосконалості. Тому представники інституції та Міністерства освіти та науки (МОН) попутно працювали над внесенням змін як у нормативні документи Кабміну, які б зменшили бюрократичну тяганину, так і над власне законом про наукову діяльність. Проєкт цих змін і призвів до бурхливих дискусій, оскільки міністерство пропонує змінити систему управління фондом, додавши туди чиновників і ректорів вузів за квотним принципом. Зараз це вотчина колегіальних органів, що складаються тільки з учених.

У проєкту знайшлися як прихильники, так і противники в академічному середовищі: одні кажуть про рівне представництво різних наук у фонді, інші виступають проти політизації науки.

Вибори або квоти

"Міністерство освіти та науки відлучене від фінансової та кадрової політики Національного фонду досліджень, від контролю його діяльності. Міністерство не влаштовує структурна модель побудови фонду, розподіл повноважень між органами управління та механізм їх формування", — так позначив позицію МОН Микола Кизим, перший заступник міністра освіти та науки. Також на слуханнях про результати першого року роботи фонду в Комітеті з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради він звинуватив фонд у дискримінації представників соціогуманітарних наук, яким не дають грантів, і конфлікт інтересів в експертів, які оцінюють наукові проєкти. Звинувачення Кизим обґрунтував думкою наукової спільноти, при цьому не уточнюючи, хто в неї входить.

Модель управління фондом дійсно складна. Якщо адміністративну частину роботи забезпечує єдиний виконавчий орган — дирекція, то науковим складником займаються дві структури. Функцію наглядової ради виконує Науковий комітет, який працює при Національній раді з питань розвитку науки і технологій. Членів Наукового комітету обирає Ідентифікаційний комітет із питань науки — це дорадчий орган при Кабінеті міністрів, в який входять як українські, так і зарубіжні вчені.

Членів Ідентифікаційного комітету пропонують наукові організації різних країн, а вибирають на основі міжнародного конкурсу. Для цього збирається спеціальна комісія, що складається з учених, які входять в топ-25 рейтингу України за індексом Гірша (тобто за кількістю міжнародних публікацій та цитування вченого). Беручись до роботи у Фонді досліджень, Науковий комітет формує Наукова рада — він аналізує проєкти, подані на гранти, працює з експертами, як українськими, так і зарубіжними, в цілому забезпечує науково-методичну роботу фонду.

Особливість таких комітетів і рад полягає в тому, що в їхні склади обирають вчених на основі наукових досягнень, а не посад і розташування в українській науковій ієрархії. Механізми формування цих органів прописані в законі про наукову і науково-технічну діяльність так, щоб забезпечити їх незалежність і мінімізувати конфлікт інтересів.

"Проблемою української науки є відомча корпоративність — протистояння університетів та академічних інститутів. Реформа 2016 року передбачала створення незалежних інституцій, наприклад Ідентифікаційного комітету з питань науки, крім якого у нас зараз немає незалежних наукових структур", — говорить Олексій Колежук. На його думку, нинішній незалежний статус наукових структур дозволяє фонду бути рівновіддаленим від адміністративних центрів впливу, великих наукових інституцій та працювати об'єктивно. Тому Колежук виступає проти квот і посилення міністерського впливу на Фонд досліджень.

"Якщо наглядова рада фонду буде повністю контролюватися МОН, стане очевидним адміністративний вплив зацікавлених відомств і як вишенька на торті — буде проблемною дієздатність ради", — упевнений учений.

У той же час за квотний принцип виступили представники як деяких академічних інститутів, так і університетів, наприклад Валерій Луговий, перший віце-президент Національної академії педагогічних наук України, Петро Куликов, президент Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, ректор Київського національного університету архітектури та будівництва, а також представники Рад молодих вчених із відділень історії, філософії та права, а також літератури, мови та мистецтвознавства Національної академії наук України. У своїх заявах вони ратують за те, щоб роботу фонду контролював МОН та соціогуманітарні науки були краще представлені. При цьому деякі з цих людей визнали, що їхні проєкти не пройшли конкурс фонду і не отримали гранти.

Дійсно, серед проєктів — переможців конкурсів 2020 року гуманітаріїв мало: 37 проєктів, або 17% від загальної кількості. Одна з причин цього в тому, що учасниками наукових проєктів, які отримують фінансування від фонду, повинні бути вчені, у яких є публікації в наукових журналах, внесених до міжнародних баз даних Scopus і WoS. Для гуманітаріїв цю вимогу пом'якшили: як альтернативу зарубіжним публікаціям вони повинні мати українську монографію, яка отримала позитивні рецензії в спеціалізованих журналах. Проте фахівців такого рівня серед українських гуманітаріїв мало. Більш того, представники цих наук із 2017 року протестують проти нових вимог МОН до отримання наукового ступеня, які якраз враховують зарубіжні публікації для інтегрування української науки в міжнародний контекст. У той же час така вимога не викликає протесту в учених, які працюють в точних і природничих дисциплінах і вже давно публікуються за кордоном.

Перепис живої науки

У 2020 році Національний фонд досліджень провів два конкурси наукових проєктів за напрямками "Підтримка провідних і молодих вчених" і "Наука для безпеки людини і суспільства". Обидва намагаються розв'язати актуальні для української науки проблеми.

Перший конкурс передбачає, що команди проєктів як мінімум наполовину складаються з молодих вчених, відтік яких — хронічна проблема української науки. Крім цієї вимоги, фонд не обмежував тематику проєктів, тому переможцями конкурсу стали як фундаментальні, так і прикладні проєкти в різних дисциплінах. Наприклад, за результатами конкурсу найбільший бюджет — 12,6 млн грн, — отримали вчені з Головної астрономічної обсерваторії НАН України. Вони досліджують еволюцію чорних дір в ядрах галактик, створюють модель цих ядер і цифровий каталог астрономічних об'єктів, які будуть додані в міжнародні бази даних, — усе для того, щоб на основі астрономічних даних перевірити загальну теорію відносності Ейнштейна.

"Хоч проєкт і фундаментальний, його прикладні результати суспільно значимі для розуміння еволюції Всесвіту", — пояснює Петер Берцік, керівник проєкту.

Другий конкурс фонду привернув увагу громадськості, оскільки багато проєктів-переможців присвячені розв'язуванню різних проблем, пов'язаних із пандемією коронавірусу. Зокрема, ЗМІ часто цитують львівського вченого Андрія Сибірного, який разом із колегами з Інституту біології клітини НАН України розробляє вакцину від SARS-COV2. Біологи вже отримали білок, що нейтралізує вірус, але, за словами Сибірного, це лише перший — лабораторний — етап створення вакцини, потім її потрібно буде випробувати і почати виробляти, а такої можливості в українських учених немає. Проте біологи працюють над проєктом, розрахованим на два роки, із загальним фінансуванням 9,7 млн грн і планують продовжувати дослідження спільно з польськими колегами, яким цікава розробка команди Сибірного.

Крім того, українські вчені, які отримали гранти від фонду, досліджують найрізноманітніші аспекти пандемії — від її впливу на психічне здоров'я медпрацівників та аграрну галузь до її соціальних, кримінальних наслідків та ускладнень ковіду на серцево-судинну систему. Утім, є й інші не менш актуальні проєкти: дослідження про застосування лазера й електрозварювання в процесі лікування бойових поранень, моніторинг пожеж, а також ступінь деградації ґрунтів на основі супутникової зйомки. Тематика проєктів показує, що українські вчені не відірвані від реальності, вони досліджують насущні проблеми, пропонуючи варіанти їхнього розв'язку.

Коли в 2020 році фонд запускав конкурси, вчені в соцмережах напівжартома називали їх "переписом живої науки України". Наприклад, виграли конкурси й отримали гранти фізик Сергій Шарапов, хімік Владислав Кальченко, біолог Ростислав Білий — вчені, у яких є ім'я та репутація як в Україні, так і за кордоном.

Багато чи мало

Переважна більшість наукових проєктів-переможців, які отримали фінансування фонду, тривалі, розраховані на два-три роки. У найбільш високобюджетних із них беруть участь здебільшого десять вчених, нерідко з декількох вузів та інститутів Академії наук. Оскільки більшість проєктів — дослідження в природничо-наукових дисциплінах і медицині, то, крім оплати праці вчених, істотна частина бюджету припадає на матеріали й обладнання для лабораторій.

Як розповідає Фокусу Ольга Полоцька, виконавча директорка фонду, кількість найменувань матеріалів може доходити до 140, а закупівля обладнання — коштувати 3-4 млн грн.

"Багато команд учених змогли закупити зокрема специфічне рідкісне обладнання, яке потрібно було ввозити з-за кордону. Закупівля їм вигідна, адже після реалізації проєкту ніхто не забирає у ВНЗ або інституту ці прилади", — говорить Полоцька.

Ці слова підтверджує біолог Віктор Кунах з Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, який завдяки фінансуванню від фонду зміг відновити біотехнологічну лабораторію і купити автоклави, стерильні бокси, термостати, лабораторний посуд. Також учені, які отримали 9,9 млн грн на два роки, збираються купувати хроматограф — високоточний прилад для визначення компонентів різних речовин.

Кунах і його колеги по інституту ще з 1970-х вивчають раувольфію зміїну — тропічну лікарську рослину, з якої в лабораторії виростили клітинну біомасу зі стабільним хімічним складом і високою продуктивністю. Біологи передають цю сировину хімікам і фармацевтам, які виділяють з неї біологічно активні компоненти, наприклад аймалін, який використовується для терапії та профілактики серцевої аритмії.

"Якщо запустити конвеєр, то можна вирощувати культуру клітин будь-якої рослини й отримувати біомасу щодня", — розповідає Кунах про перспективи проєкту.

З двохсот із гаком проєктів, що фінансуються фондом, тільки два були короткостроковими і завершилися в грудні 2020-го. Один із них, під назвою "Економіко-математичне моделювання та прогнозування впливу COVID-19 на розвиток України в загальнонаціональному та регіональному контексті", реалізували дослідники із Сумського державного університету. На проєкт тривалістю 2,5 місяці, в якому брали участь вісім учених, фонд виділив 314,5 тис. грн.

"Це найбільш низькобюджетний грант, куди ми закладали тільки оплату праці. Устаткування і програмне забезпечення нам надав університет", — говорить Тетяна Васильєва, керівниця проєкту, директорка Навчально-наукового інституту бізнесу, економіки та менеджменту при університеті.

Кожен учасник проєкту отримав майже 12 тис. грн грантових коштів на місяць. За ці гроші вчені проробили великий масив роботи. Вони висловили гіпотезу про те, що в різних областях України є свої фактори ризику, які зумовлюють кількість хворих коронавірусом.

Щоб перевірити гіпотезу, проаналізували дані за останні десять років щодо кожної області України. У роботу взяли понад сотню параметрів: 20 основних класів хвороб, готовність медичних систем (кількість декларацій із сімейними лікарями, ліжко-місць у лікарнях, апаратів штучної вентиляції легенів), дані про навколишнє середовище й економіку, зокрема міграцію, виробництво, місцеві бюджети, пасажиропотік, наявність аеропортів тощо. Цю інформацію аналізували за допомогою математичних формул, створювали імітаційні моделі та нейронні мережі. Так, сформували ретроспективні портрети кожної області з переліком факторів, які найбільше впливають на захворюваність і смертність від COVID-19.

Результати дослідження багато в чому стали сюрпризом для його авторів. Наприклад, поширення коронавірусу в західних областях пов'язували з потоком мігрантів, які повернулися з Європи. Але, як каже Тетяна Васильєва, сильнішими факторами смертності в Івано-Франківській і Закарпатській областях стали поширені ендокринні захворювання (до них належать, зокрема, цукровий діабет і захворювання щитовидної залози), а також наявність у лікарнях апаратів ШВЛ. Фактори, що вплинули на захворюваність у цих регіонах — викиди СО2, кількість лікарів-інфекціоністів та декларацій із сімейними лікарями. Міграція, за викладками вчених, більше вплинула на епідемічну ситуацію у Вінницькій, Тернопільській та Хмельницькій областях.

Результати досліджень сумчани оформили не тільки в наукові монографії та статті, а й в аналітичний звіт, який розіслали в основні міністерства і відомства. Власне, фактори, які впливають на розвиток епідемії в тому чи іншому регіоні, на думку вчених, повинні стати відправною точкою для місцевої влади, щоб поліпшити ситуацію. Тим областям, де не вистачає обладнання, потрібно його терміново докуповувати; регіонам із високим забрудненням повітря необхідно розв'язувати цю проблему.

"У нас карантини оголошуються постфактум, а наша ідея — перейти до превентивних заходів. Ми даємо кожному губернатору набір параметрів: що треба підтягнути швидше, виділити фінансування на вирішення специфічних проблем. І в разі наступних хвиль пандемії область буде до них краще підготовлена", — пояснює Васильєва.

Боротьба за майбутнє

За світовими мірками український Фонд досліджень стартував більш ніж скромно — з двома конкурсами й 1 млрд грн фінансування на два роки. У той же час аналогічна організація в Німеччині, Deutsche Forschungsgemeinschaft, у 2019 році виділила €3,31 млрд на більш ніж 31 тис. наукових проєктів. Як зазначає Ольга Полоцька, в законі про науку і науково-технічну діяльність прописані десять напрямків роботи українського фонду, який міг би давати гранти, зокрема на розвиток матеріально-технічної бази наукових організацій, стажування вчених і популяризацію науки. Однак через неузгодженість законодавства фонд поки не може відкрити конкурси за цими напрямками. Також роботу установи обмежує непорівнянний з європейським обсяг фінансування. "Ми повинні бути впевнені, що отримаємо фінансову підтримку з бюджету. Якщо обсяг фінансування залишиться таким, як зараз, то нові напрямки перетворяться на ерзац. А хотілося б працювати повноцінно — так, як фонд замислювався", — говорить Полоцька.

Оскільки фонд — державна установа й оперує бюджетними коштами, через пандемію в 2020 році фінансування проєктів урізали на чверть. 5 липня фонд оголосив новий конкурс наукових проєктів, проте його переможці зможуть стартувати тільки у 2022 році, оскільки виділених 694,7 млн грн у цьому році вистачить тільки на вже наявні проєкти.

При цьому діяльність фонду можуть заблокувати, хоча більшість учених і чиновників від науки висловлюються на підтримку цієї організації. Микола Кизим серед інших ініціатив МОН запропонував зробити перезавантаження фонду й усіх структур, що забезпечують його діяльність, в 2022 році. Йому опонує Сергій Бабак, глава парламентського Комітету з освіти, науки та інновацій.

"Не можна змінювати систему управління фондом через рік після того, як він запрацював, спочатку його потрібно виростити й оцінити ефективність. Я розумію, що всім сторонам хочеться посилити контроль над фондом, але треба зберігати стабільність його роботи", — висловився нардеп.