Під час холодної війни бійці ССО США стрибали з ядерними бомбами між ногами (фото)

Спецпідрозділ Сил спеціальних операцій "Зелене світло" армії США виконували надзвичайні парашутні стрибки з ядерними боєприпасами між ногами. Про це повідомляє The War Zone.

Для Сил спецоперацій виконання стрибків з парашутів є звичайною практикою. Але в 1960-роках американські солдати стрибали зі спеціальним атомним боєприпасом SADM. Цей снаряд також відомий під назвою "ядерна зброя в рюкзаку". Бомбу розміщували у спеціальному твердому футлярі для транспортування або на спині, або між ногами. Її вага складала 68 кг (150 фунтів).

В основі боєприпасу була боєголовка W-54 або B-54. Фізично їхній розмір був напрочуд малим, 24 дюйми в довжину та 16 в ширину або 60,9 см та 40,6 см відповідно.

У виданні зазначають, що щоб розкрити питання, для чого це робилось, то треба подивитись на історію в 1940-60-х роках. Тоді США розпочали процес диверсифікації ядерної зброї. Руйнації після удару в Хіросімі та Нагасакі в серпні 1945 року були занадто великими. Потім у 1949 році СРСР створив свою ядерну боєголовку. Тому тоді виникла думка, що в майбутніх війнах вирішальним буде менші бомби з ядерним зарядом. Їх доставлятимуть Сили спецоперацій.

Відтак у лабораторії ядерної зброї Лос-Аламос і Сандія почали працювати над зменшенням розмірів боєголовок. Розроблялись навіть гармати або малі балістичні ракети з ядерним зарядом на 10-20 тонн тротилу.

Для яких цілей створили SADM для операторів ССО?

Отож SADM створили для використання на або під поверхнею землі, щоб блокувати та перешкоджати ворогам. Початковою метою боєприпасу була зміна ландшафту, щоб ускладнити дії противника. Боєприпаси вперше надійшли до ядерного арсеналу армії США в 1954 році, при цьому одне з перших випробувань ADM відбулося під час операції "Чайник" в Неваді (1955).

Тоді ж почали створювати сімейство снарядів SADM з різною масою ядерного заряду. Всього било випущено близько 300 таких боєприпасів. В команді парашутистів було двоє людей. Один несе розібрану зброю в мішку, а інший супроводжував її, бо за доктриною США одна людина ніколи не має мати засобів для самостійного застосування ядерної зброї.

У 1960-х і 1970-х роках парашутні місії з використанням SADM виконувалися як над морем, так і над сушею, щоб підготуватися до їх потенційного підриву за кордоном. У 1972 році підрозділи десантувалися з парашутами біля національного лісу Біла гора в Нью-Гемпширі. Після того як бомбу закладали, бійцям необхідно було знайти укриття, щоб не потрапити під вибух і це було важким завданням, бо на таймери не завжди можна було покладатись. Проте бійці та командування неодноразово критикували програму.

"Існували реальні проблеми з оперативною мудрістю програми, і ті, хто мав виконувати місію, були впевнені, що той, хто це придумав, використовував погану марихуану", — заявив командир спецзагону "Зелене світло" Білл Флавін.

І як зазначають у виданні, SADM ніколи не використовували на чужій території.

Нагадаємо, 7 червня ВПС США отримали модернізований літак "судного дня" E-6B Mercury, який є частиною ядерної тріади.

4 травня ВПС США показали найпотужнішу протибункерну бомбу GBU-57, яка здатна проникнути у землю на 60 метрів.