Немає захисту від свавілля: експерти Ради розкритикували законопроєкт про мобілізацію

Законопроєкт про мобілізацію, поданий на розгляд Верховної Ради, розкритикували в Головному науково-експертному управлінні ВР (ГНЕУ). Запропоновані зміни, особливо в частині "заходів впливу" на осіб, які ухиляються від мобілізації, розглядаються юристами парламенту як такі, що не відповідають законодавству і є загрозою для громадянських прав і свобод. Відповідний експертний висновок опубліковано на офіційному порталі Верховної Ради.

"Заходи впливу" за ухилення від мобілізації

Одним із ключових аспектів законопроєкту є запровадження "заходів впливу", таких як обмеження права керування транспортним засобом та арешт рахунків і цінностей. Ці заходи розглядаються ГНЕУ як форма примусу державою, що виходить за рамки законодавчих повноважень і не забезпечує адекватного захисту прав громадян.

"Загалом пропоновані проєктом заходи впливу до громадянина за невиконання вимоги ТЦК можна розцінювати як окремий вид юридичної відповідальності, оскільки вони мають усі ознаки такої відповідальності (зокрема, державний примус; обов'язок особи зазнавати певних втрат; настання за певні порушення; здійснення державним органом у визначеному процедурно-процесуальному порядку). Однак, до такої відповідальності особу пропонується притягувати поза наявними наразі в законодавстві механізмами та процедурами притягнення до юридичної відповідальності (наприклад, цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності)", — йдеться в експертному висновку.

Особливо критикується пропозиція щодо заборони на керування транспортним засобом як заходу забезпечення кримінального провадження. ГНЕУ вказує на те, що такі заходи не передбачені в адміністративному процесі й можуть серйозно зачепити економічне становище громадян, позбавляючи їх засобів до існування.

Аналогічно, арешт рахунків і цінностей розглядають як непропорційний захід, який застосовують не для виконання майнових зобов'язань, а як засіб тиску з боку влади. ГНЕУ підкреслює, що це може призвести до серйозних порушень прав громадян, включно з правом на соціальний захист.

"Фактично, пропоновані приписи проєкту не передбачають захисту громадянина від свавілля органів влади, що не відповідає правовій демократичній державі, навіть для забезпечення діяльності держави в період воєнного стану", — зазначають експерти.

Крім того, низку недоліків виявлено в інших аспектах законопроєкту. Неясність у формулюваннях і проблеми з визначенням термінів і процедур викликають серйозні сумніви в ефективності та законності пропонованих заходів. ГНЕУ наголошує на необхідності точнішого і прозорішого регулювання процесів, пов'язаних із мобілізацією та призовом до військової служби.

Мобілізація чиновників і поліцейських

Крім того, пропонується розширити коло посадових осіб, які мають право на безпосередню відстрочку від призову на військову службу в період мобілізації. Водночас з наявного списку посадових осіб, які користуються такою відстрочкою, виключаються працівники Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та Державної виконавчої служби України.

Пропозиція про розширення кола осіб, які отримують відстрочку від призову, викликає серйозні сумніви та критику з боку Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Зазначається, що відсутні чіткі критерії для визначення посад, які можуть отримати безпосереднє відтермінування, і які повинні будуть оформляти бронювання під час мобілізації. Це створює невизначеність і непередбачуваність у регулюванні правових відносин у цій сфері.

Особлива увага приділяється тому, що деякі посади в державних органах можуть мати значне значення для забезпечення функціонування в умовах воєнного стану, як-от судді, прокурори та особи, що займаються досудовим розслідуванням. Однак виключення зі списку осіб, які мають відстрочку, працівників правоохоронних органів та антикорупційних служб, не має чіткого обґрунтування.

Поліцейські не можуть проводити мобілізацію — не по-європейськи

Окремо ГНЕУ виокремив, що як додаткові повноваження в законопроєкті пропонується покласти на органи Національної поліції обов'язок "за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки" спільно з представниками ТЦК здійснювати адміністративні затримання та доставляти осіб мобілізаційного віку до військкоматів (ТЦК та СП). Однак експерти наголошують, що одним із ключових моментів реформи органів внутрішніх справ була ліквідація міліції як органу, що "мав мілітаризований адміністративно-правовий статус, і створення Національної поліції України". Виходячи зі змісту закону, повноваження органів поліції мають цивільний, а не військовий характер, вони виконують насамперед сервісні функції. Виключно цивільний правозахисний статус також підкреслюється відсутністю в законі посад, які обіймають військовослужбовці, як це передбачено чинним законодавством. Крім того, для поліцейських запроваджено систему спеціальних звань, що відрізняються від військових і характеризують поліцейських як представників цивільної, а не мілітаризованої служби, а поліцейські, зокрема, слухачі та курсанти вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських та перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, на час служби в поліції знімаються з такого обліку і перебувають у кадрах поліції на спеціальному обліку (ч. 6 ст. 59 Закону).

Також вищезгадані положення містяться, зокрема, в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) від 08.05.1979 "Про Декларацію про поліцію", де наголошується, що "поліцейський має продовжувати виконувати свої завдання із захисту громадян і власності під час війни та ворожої окупації в інтересах цивільного населення. У зв'язку з чим він не може мати статус "сторони конфлікту"…". Однак, як зазначають експерти, оповіщення військовозобов'язаних і резервістів безпосередньо пов'язане з проведенням мобілізації, як комплексу заходів з оборони країни (здійснення військового обов'язку, несення військової служби) і покладається на органи військового управління (абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України").

"У зв'язку з цим, поширення на поліцейських обов'язків, пов'язаних зі здійсненням оповіщення військовозобов'язаних і резервістів за мобілізацією (за умови відсутності встановленого факту вчинення резервістом або військовозобов'язаним правопорушення), за наявної законодавчої бази в даній сфері та за умови необхідності адаптації законодавства України до європейського, не видається можливим", — зазначають експерти.

Висновок

Підбиваючи підсумок, ГНЕУ наголошує на необхідності глибшого обговорення та опрацювання законопроєкту, щоб він відображав принципи законності, справедливості та поваги до прав і свобод кожного громадянина.

Юристи Ради зазначають, що неясність у формулюваннях і відсутність чітких критеріїв можуть призвести до несправедливого і непередбачуваного застосування закону. Невизначеність у правовому регулюванні також може призвести до нестабільності та невизначеності у правових відносинах у сфері мобілізації.

Нагадаємо, 11 січня нардепи Ярослав Железняк та Олексій Гончаренко повідомили, що оборонний комітет ВР не буде виносити на розгляд законопроєкт №10378. Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що документ повернули на доопрацювання ініціатору.