Вітренко, який не зміг. Чому Рада не зробила екс-директора Нафтогазу міністром енергетики

Дитинство і освіта Юрія Вітренка

Юрій Вітренко народився в Києві у 1976 році. Його батько — доцент і кандидат економічних наук, а мати — відомий політик Наталія Вітренко, голова "Прогресивної соціалістичної партії України". У 1994 і 1998 роках її обрали до Верховної Ради, а під час президентських виборів 1999 року за неї проголосували 10,97% виборців. Наталія Вітренко протягом всієї своєї публічної карʼєри критикувала Захід з НАТО і виступала за союз України, Росії і Білорусі.

Однак сам Юрій, на відміну від матері, публічно підтримує прозахідний вектор розвитку України. У 15 років його батьки розлучилися і він залишився жити з батьком.

З дитинства Вітренко захоплювався футболом. У київському "Динамо" він тренувався з Андрієм Шевченком, який в майбутньому став зіркою українського футболу і тренером національної збірної. Однак Вітренко, в результаті, віддав перевагу не спорту, а навчанню.

У 15 років він вступив до Київської школи менеджменту для старшокласника, яка, по словами самого Вітренко, була "першою спробою бізнес-освіти для дітей в Україні".

Пізніше Юрій Вітренко отримав "червоні" дипломи бакалавра і магістра Київського національного економічного університету за напрямом "міжнародна економіка", навчався в аспірантурі Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченко і пройшов програму МВА (master of business administration, кваліфікаційна ступінь магістра в менеджменті) у французькій бізнес-школі INSEAD.

Карʼєра Вітренко: "Нафтогаз", інвестиції, фінанси

Почалася карʼєра Вітренко у 1992 році, на першому курсі університету. Спершу він працював аналітиком в інвестиційній компанії "Українська фінансова група", пізніше — в ПАТ "Укрінбанк", а з 1998 до 2002 — на різних посадах у міжнародній консалтинговій компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), штаб-квартира якої знаходиться в Лондоні. Там відбулося його знайомство з Андрієм Коболєвим, який зараз очолює правління НАК "Нафтогаз України".

У самого Вітренка великий досвід роботи в "Нафтогазі". Вперше в компанію він потрапив у 2002 році. Туди його для розробки стратегії компанії запросив заступник голови правління НАК Олександр Коваленко, з яким Вітренко працював на одному з проектів в PwC.

Пізніше він очолював управління планування фінансово-господарської діяльності та управління корпоративних фінансів "Нафтогазу", був заступником начальника Департаменту економіки і цінової політики. З 2006 до 2007 Вітренко був радником (а пізніше — і головним радником) голови правління НАК.

У 2007 році Вітренко разом з командою провів аналіз газового ринку і виявив, що транзитний тариф через Україну занижений в 5 разів. Втім, тоді його розрахунки і пропозиція підвищити вартість транзиту і закуповувати паливо у Росії за європейською ціною проігнорували, через що він прийняв рішення покинути компанію.

З 2008 до 2014 року Вітренко був позаштатним радником голови "Нафтогазу".

У 2010 році Вітренко з Коболєвим заснували інвесткомпанію АYА Capital. Коболєв став її директором, а сам Вітренко — інвестором. У профілі АYА Capital були наступні напрямки діяльності: реструктуризація боргів, економічна аналітика, інвестиції та реорганізація корпоративної структури великих компаній і холдингів.

Після втечі Віктора Януковича з країни Коболєв став головою "Нафтогазу". Незабаром в компанію повернувся і Юрій Вітренко. Він, між іншим, зайнявся і Стокгольмським арбітражем (гучним судовим розглядом між "Нафтогазом" і російським "Газпромом", який вимагав від України виплатити 11 млрд доларів США боргу за газ), який, у підсумку, закінчився перемогою "Нафтогазу".

У листопаді 2018 року Вітренко зайняв посаду виконавчого директора "Нафтогазу".

У квітні 2019 року Вітренко став головою наглядової ради ПАТ "Укрнафта", а у жовтні 2019 року — членом наглядової ради концерну "Укроборонпром".

У 2019 році почали зʼявлятися чутки про конфлікт Вітренко і Коболєва. В кінці липня 2019 року Коболєв підтвердив, що у нього є "практичний" конфлікт з Вітренко, який "активно розвивається". Також він додав, що конфлікт почався ще у 2018 році, але докладніше його обговорювати відмовився, зіславшись на "політичні перспективи пана Юрія".

У серпні 2019 року року Вітренко сказав, що причиною конфлікту став "процес управлінської трансформації компанії".

У липні 2020 року Вітренка звільнили з посади виконавчого директора "Нафтогазу". Тоді сам Вітренко розповідав, що першою причиною звільнення стала його активна позиція в боротьбі з "Газпромом", що не подобалося ні Росії, ні її "бізнес-партнерам в Україні". Другою причиною звільнення він назвав конфлікт з Коболєвим, який, за словами Вітренка, став "частиною системи влади".

Політична карʼєра Вітренко: в.о. міністра і потенційний премʼєр

17 грудня 2020 року стало відомо, що комітет Верховної Ради з питань енергетики і комунальних послуг не підтримав призначення кандидатури Юрія Вітренка на пост голови Міненергетики та вугільної промисловості. А під час голосування в парламенті "за" його затвердження на посаді проголосували 186 народних депутатів, хоча для прийняття рішення потрібно 226 голосів.

21 грудня 2020 року Кабмін на екстреному засіданні призначив його тимчасовим виконувачем обовʼязків голови міністра енергетики України.

З початку січня 2021 року в країні почалася тарифна криза, яка супроводжувалася регулярними мітингами і протестами по всій країні. Кабінет міністрів доручив Юрію Вітренко скласти план виходу з кризи.

В інтервʼю, яке опублікували 18 січня 2021 року Вітренко заявляв, що для виконання необхідних завдань йому вкрай необхідно мати повноваження повноцінного міністра і мати посаду першого віце-премʼєр-міністра.

"Голосування має відбутися в такій комбінації як перший віце-премʼєр-міністр і міністр енергетики, тому що це потрібно премʼєру, і перш за все країні. І щоб вирішувати складні питання, які є в енергетиці, потрібен перший віце-премʼєр-міністр, який міг б вирішувати питання не тільки міністерства енергетики, а й кроссекторальні. В одному випадку це буде питання міністерства охорони навколишнього середовища, в іншому міністерства транспорту, іноді — міністерства економіки, соціальної політики", — заявляв тоді Вітренко.

Його кандидатуру підтримували президент Володимир Зеленський, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія і лідер однойменної партії Олександр Корнієнко.

Однак під час повторного голосування за затвердження Вітренка на посаду міністра енергетики, яке відбулося 28 січня 2021 року для прийняття рішення знову не вистачило голосів. "За" проголосували 204 нардепа.

Примітно, що політологи і ЗМІ вже давно пророкують Юрію Вітренку посаду премʼєр-міністра України. Розмови про те, що він може стати премʼєр-міністром почалися ще влітку 2019 року. Про те, що Вітренка розглядали на посаду премʼєра в серпні 2019 року розповідав і голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.

Ще активніше про це почали говорити коли стало відомо про призначення Вітренка на посаду в Кабміні.

В середині січня політологи теж розповідали Фокусу, що Вітренко може змінити на посаді премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля. Це, на їхню думку, повинно було помʼякшити щораз більше невдоволення у суспільстві від дій влади. Втім, політолог Петро Олещук говорив, що для відправлення нинішнього премʼєра у відставку і призначення нового президент повинен упевнитися, що у претендента немає політичних амбіцій затьмарити голову держави: "Це повинен бути популярний технократ, який отримає підтримку в Раді, але не буде конкурентом Володимиру Зеленському ".

Міністерське крісло і посада віце-премʼєр-міністра могла б стати відмінним "містком" для подальшого руху Вітренка політичними щаблями. Однак, принаймні поки що, його просування "вгору" закінчилося.

Що робитиме Вітренко далі?

28 січня, невдовзі після того, як ВРУ вдруге провалила голосування за його призначення на міністерську посаду, Вітренко опублікував на своїй сторінці у Facebook пост, в якому подякував тим, хто його затвердження все ж підтримав.

"Мене запросили допомогти. У мене були зовсім інші особисті плани. Я зрозумів глибину проблем і відсутність рішень, які б всіх задовольняли. Я усвідомлював політичні ризики. Я зрозумів, скільки бруду на мене виллється. Але я зрозумів відповідальність перед країною. Якщо без пафосу, я просто зрозумів, що мені буде складно пояснити своїм дітям, чому я відмовився зайняти таку відповідальну посаду і допомогти країні у такий важкий для неї час", — написав Вітренко.

Він зазначив, що "чесно спробував" попрацювати на цій посаді і йому не соромно звітувати про результати, хоч у нього і були вкрай обмежені повноваження. Вітренко повідомив, що за минулий місяць він отримав вкрай цінний чиновницький досвід.

В інтервʼю, яке опублікували 18 січня, Вітренко заявляв, що якщо під час повторного розгляду його призначення на міністерську посаду парламент провалить голосування, то він кине політику і піде в приватний бізнес, нагадавши, що раніше займався інвестиційною банківською справою.