"Вуха" Кремля: навіщо Трамп видає путінський "мирний план" за власний

Виступаючи у вівторок, 25 листопада у Рожевому саду Білого дому на церемонії помилування індиків до Дня подяки, Дональд Трамп у притаманному йому пафосному стилі заявив, що «ми близькі до угоди» щодо закінчення війни в Україні. «Це (досягнення мирної угоди – Фокус) насправді вкрай нелегко, втім, на мою думку, ми це таки зробимо. Більш того, я думаю, що ми дуже близькі до угоди, ми це все скоро дізнаємося», - підкреслив 79-річний американський лідер.

Незадовго до цієї заяви пана Трампа видання Axios із посиланням на керівника Офісу президента (ОП) Андрія Єрмака повідомило, що президент Володимир Зеленський хоче зустрітися з Дональдом Трампом, під час Дня подяки, тобто 27 листопада з тим, аби обговорити питання щодо ймовірної мирної угоди. Водночас Financial Times зазначає, що адміністрація США наразі чинить потужний тиск на Україну, вимагаючи погодитись на американсько-російський мирний план до Дня подяки, а речниця Білого дому Керолайн Левітт у вівторок, 25 листопада наголосила, що Штати досягли значного прогресу щодо укладання мирної угоди між Україною та РФ, проте існує «кілька дражливих, втім не непереборних деталей, які ще необхідно вирішити».

Чому Трамп вважає "тертя" між Віткоффом і путінськими помічниками нормальною практикою

Натомість сам президент США повідомив, що доручив своєму спецпосланнику Стіву Віткоффу зустрітися з Путіним у Москві для остаточного узгодження «мирного плану», тоді як міністр Сухопутних військ США Ден Дрісколл зустрінеться з ідентичною метою з українською стороною.

Усі ці комунікації відбуватимуться на фоні скандалу, позаяк агентство Bloomberg опублікувало транскрипт телефонної розмови, під час якої спецпосланник президента США Стів Віткофф давав поради путінському помічнику Ушакову щодо того, як РФ краще представити свої пропозиції про «мирну угоду» президенту Трампу. Крім того, ще один із «злитих» у медіа епізодів розмови, між Ушаковим та спецпосланцем Путіна Кирилом Дмитрієвим свідчить про те, що так званий «мирний план» із 28 пунктів був підготовлений помічниками Путіна, тоді як Віткофф мав презентувати його як власне напрацювання.

Між тим Дональд Трамп, коментуючи скандальний транскрипт розмов, зазначив: «Це стандартна практика. Він (Віткофф - Фокус) має продати це Україні. Він має продати Україну Росії. Це те, що робить людина, яка укладає угоди (dealmaker)». Очільник Білого дому також акцентував, що ефективний переговорний процес завжди передбачає певний тиск та переконування обох сторін конфлікту. За його словами, він особисто не знайомий зі змістом опублікованої розмови, проте ще раз підкреслив, що вважає таку практику переговорів цілком нормальною. Натомість російський посланець Кирило Дмитрієв назвав інформацію Bloomberg фейком і додав: «Що стаємо ближче ми до миру, то відчайдушнішими стають розпалювачі війни».

Чи дійсно тактична лінія Києва та Брюсселю щодо Трампа є неадекватною ситуації

Вельми позитивним інгредієнтом у нинішній мирно-перемовній «каші» є те, що Росія поки що відкинула оновлені у Женеві пропозиції щодо припинення війни, констатує у розмові з Фокусом президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

«Було зразу очевидно, що пропонований начебто Трампом план, як матрьошка: зверху задля декору стоїть президент США, а всередині насправді ховається Путін. Втім, росіяни відкинули те, що було погоджено у Женеві, але українська сторона при цьому залишається у позиції, що ми повинні весь час доводити, що дійсно шукаємо миру. Слід сказати, що Офіс президента і сам президент, загнали себе у певну пастку. Це ще не остаточно, тобто пастка не захлопнулася, однак ми, намагаючись удосконалити план Трампа, який дійсно є планом Путіна, щоби там не казали у Кремлі, вскочили в коридор з двома стінками, з якого вкрай складно знайти вихід. Чому? Тому що з одного боку є жорстке наполягання з боку адміністрації Трампа, що угода має бути підписана, а з іншої сторони ми бачимо, суцільні знаки питання щодо тих 28-ми чи 19-ти пунктів і жодної конкретики», - підкреслює експерт.

Окремо Михайло Гончар застерігає від загроз, котрі несе собою дипломатична лінія України та Європи відносно США: «Уся ця гра в безкінечне улещування Трампа, яку я називаю стилем Марка Рютте, насправді є не стратегією, а тактикою. І ця тактика має обмежений час використання і раніше чи пізніше необхідно буде зайняти чітку жорстку позицію, яка однозначно нівелює сприйняття пропонованого Трампом плану-Матрьошки. Взагалі, якщо називати речі своїми іменами, то слід констатувати, що Трамп працює в режимі спільника Путіна. Так, він не може відкрито виступити в цьому амплуа, бо це обвалить його рейтинги всередині США, але фактично він грає на користь Кремля».

Попри те, що загалом ситуація наразі виглядає для України не надто оптимістично, зауважує експерт, тим не менше, «є певні обнадійливі сигнали». «Наразі ми бачимо, що стрепенулася Європа, плюс є достатньо жорстка позиція Нордично-Балтійської вісімки, котра зробила окрему заяву щодо «мирних» процесів. Себто, у нас залишається простір для маневру, незважаючи на те, що наша влада зіграла у свої ворота з корупційним скандалом, який «засвітив» серед іншого російську агентуру в її коридорах. Наразі це та слабкість, яку за лаштунками активно використовує і Вашингтон, і Москва, шантажуючи Зеленського», - акцентує Михайло Гончар. Втім, з іншого боку, додає експерт, Київ також має по повній програмі використовувати вразливу політичну позицію Трампа, викликану, серед іншого, скандалами щодо оприлюднених розмов Віткоффа з російськими посадовцями і гучною «справою Епштейна».

Чому мирно-перемовне коло виглядає замкненим

Великі сумніви щодо того, що адміністрація Трампа таки зможе добитися від РФ відчутних кроків на шляху встановлення миру у розмові з Фокусом висловив політолог, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук. «Росіяни наразі намагаються вкотре «розвести» американців, повторюючи пустопорожню мантру про начебто готовність до миру, але з нюансами. Попри усі скандали з розмовами Віткоффа і росчиновників, все ще відкритим зараз залишається питання, як на кремлівські ігри в кінцевому рахунку відреагують в адміністрації Трампа. Тут є цікавий нюанс: росіяни усі свої питання усіляко намагаються вирішувати через Віткоффа і Дмитрієва, втім коли справа доходить до офіційних перемовин з’являється Рубіо та Лавров і справи для Москви рухаються вже не так швидко і не так оптимістично», - зауважує політолог, на переконання якого «маніпулятивні кремлівські ігри, попри оптимістичний настрій США, триватимуть надалі».

«Тактично, ймовірна поїздка Зеленського до Вашингтону може схилити шальки терезів на бік України, але чи зміниться щось стратегічно - велике питання. Тобто, зараз уся ця метушня нагадує замкнене коло і так буде до тих пір, поки не буде якогось радикального прориву, причому не в дипломатії, а на лінії фронту, або у кейсах взаємного обміну ударами та стані економіки РФ. Поки що картина виглядає так, що цей рух по колу може тривати достатньо довго», - резюмує Петро Олещук, додаючи, що ближчим часом ми почуємо чимало бравурних заяв щодо миру, котрі не відображатимуть реальний стан справ.

Що є головною перешкодою на шляху припинення російсько-української війни

Фокус уваги на авторстві нинішнього мирного плану в контексті його подальшої ймовірної практичної реалізації зосереджує провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

«Оприлюднені Bloomberg розмови Віткоффа – це одне, а офіційна лінія – інше. Тому у всій цій довкола мирній, скажімо так, суєті абсолютно правильним питанням задається польський прем’єр Дональд Туск: «А хто реальний автор цієї «мирної» історії?». Власне, цим запитанням переймаються наразі і американські конгресмени. Тобто, якщо пан Туск просто із цікавості підіймає це питання, то у США ситуація інша. Річ у тім, що за внутрішнім законодавством США не можуть виступати з ініціативами, написаними іншими державами. Це можна робити лише за умови наявності експертизи Держдепу та Сенату чи Конгресу. А експертизи ні там, ні там не має, а відтак – все що відбувається довкола мирного врегулювання в Україні є порушенням внутрішнього законодавства США і Трамп, яку б публічну роль він не намагався грати, в кінцевому рахунку рахуватиметься з цим», - наголошує аналітик у розмові з Фокусом.

Загалом наразі, навіть якщо винести за далекі дужки процедурно-законодавчі внутрішньо американські «червоні лінії», акцентує Іван Ус, перспективи мирного врегулювання найближчим часом виглядають примарними, передусім через реальну контпродуктивну позицію Путіна, котрий публічно, «цинічно маніпулюючи», начебто виступає за припинення, розв’язаної ним війни.