"Новий Єрмак" на будь-який смак: коли, кого і чому Зеленський призначить керівником Офісу президента
У четвер, 11 грудня минуло два тижні з моменту звільнення багаторічного керівника Офісу президента (ОП) Андрія Єрмака. Чому Володимир Зеленський зволікає з призначенням його наступника і на кого зрештою зробить цю важливу кадрову ставку, з’ясовував Фокус.
Спілкуючись днями з журналістами, Володимир Зеленський визнав складність процесу призначення нового керівника свого Офісу, чи то жартома, чи то всерйоз зауваживши, що легше було б просто ліквідувати цю інституцію. «Що стосується перезавантаження Офісу... Я відверто скажу: на сьогодні стільки різних запитань і стільки всього, стільки різних пропозицій, обміну думок... Чесно, війна набагато важливіше, тому таке відчуття, що ніж призначати людину, легше ліквідувати Офіс», — підкреслив глава держави. Водночас він таки озвучив кандидатський шорт-лист на позицію керівника Офісу президента (ОП). Серед претендентів — колишній прем’єр і чинний глава Міноборони Денис Шмигаль, очільник «цифрового» міністерства Михайло Федоров, керівник ГУР МОУ Кирило Буданов, заступник керівника ОП Павло Паліса, а також заступник міністра закордонних справ, колишній представник України в ООН Сергій Кислиця.
Нагадаємо, 28 листопада Андрій Єрмак, який обіймав посаду керівника ОП з 11 лютого 2020 року, написав заяву про відставку, а президент Зеленський гранично оперативно задовольнив її. Це сталося невдовзі після того, як Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) провели у Єрмака обшуки в межах розслідування, якого саме — не уточнювалося. Правоохоронці дещо згодом заявили, що не повідомляли про підозру жодній особі, а сам Єрмак, оголосивши про намір піти на фронт, фактично зник з публічного медійного простору.
На кого і чому президент Зеленський планує замінити Єрмака
Коментуючи Фокусу ймовірні причини достатньо тривалої паузи з призначенням нового керівника ОП, політолог, експерт центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук зазначає: «В принципі, я тут розумію президента, оскільки у кожної з названих ним кандидатур є свої недоліки та переваги. Якщо, приміром, взяти Буданова, то так, він достатньо кваліфікований організатор, який міг би оперативно забезпечувати президента необхідною інформацією, зокрема з безпекових питань. Але з іншого боку виникає запитання, на кого тоді залишити ГУР? Крім того, є питання й щодо готовності Буданова реально займатися апаратною роботою і дипломатією. А ось Кислиця — це протилежність. Він буде займатися дипломатією, а хто тоді займатиметься усім іншим — питання. Паліса — це військовий, який дійсно виконує функцію координації з військовими. Але знову ж таки, навряд чи він готовий до неминучих різнопланових апаратних інтриг. Шмигаль, як виконавець, думаю, так, може і буде тягнути будь-яку адміністративну роботу, не привертаючи до себе при цьому зайвої уваги. Це, до речі, є його великою перевагою. Втім, з його переходом на Банкову виникне питання з призначенням нового міністра оборони в такій непростій ситуації для влади і України загалом».
Констатувавши, що більшість з озвучених президентом кандидатур на посаду керівника ОП займають серйозні та відповідальні посади, експерт додав: «Тому дійсно слід визнати, що вибір перед Зеленським стоїть досить непростий. Тим більше очевидно, що на цю складність накладається ще й те, що президенту доводиться думати не лише про цей вибір, а й про більш складні питання. Можу припустити, що слова президента про те, що простіше ліквідувати Офіс, аніж призначити його керівника є, можливо, навіть не жартом, а тим, про що він справді думав. Маю на увазі реформування певної структури ОП таким чином, щоб не було єдиного голови».
Загалом, на думку Петра Олещука, з озвучених президентом кандидатів найбільш «універсальним солдатом» є 50-річний Денис Шмигаль, тоді як усі інші «мають свою специфіку».
«Тобто будь-яке призначення — це або упор на дипломатію, або на армію та силовий блок загалом. При цьому адміністративні питання, покладені на керівника ОП, нікуди не діваються. Тому у мене, відверто кажучи, як і у Зеленського немає відповіді на питання про «ідеального кандидата». Не виключено, що деякий час Офіс президента буде залишатися взагалі без керівника, а потім на горизонті з’явиться нове ім’я, яке зараз не звучить», — підсумовує експерт.
Який стосунок мають США до призначення керівника ОП
Водночас політолог Ігор Рейтерович вважає, що ключова складність призначення нового очільника президентського Офісу пов’язана з тим, що досі все ще тривають перемовини щодо «мирного плану» зі Сполученими Штатами.
«На мою думку, в залежності від того, до якого переговорного знаменника врешті прийдуть Україна та США, й буде визначатися не лише керівник ОП, а й функціонал Офісу, як такий. Інакше кажучи, можливо, буде більша концентрація на військових справах або ж навпаки — фокус уваги зосередиться на підготовці до виборів чи відбудові України. Це — один аспект. Другий момент, котрий, як на мене, затягує призначення керівника ОП, полягає в тому, що Зеленський, мабуть, до кінця все ще не визначив, яку функцію має відігравати Офіс президента: або аналогічну тій, яка була при Єрмаку, коли фактично існувала паралельна система влади — не сильно прописана в чинному законодавстві, але з дуже серйозними неформальними повноваженнями, або класичне повернення до парламентсько-президентської республіки, де Офіс глави держави відіграє консультативну-дорадчу роль», — зазначає експерт у розмові з Фокусом.
Президент, розуміючи, що «новий Єрмак» пробуде на посаді як мінімум до кінця війни, каже Ігор Рейтерович, чітко усвідомлює, наскільки високою є ця кадрова ставка, тому й не поспішає з фінальним рішенням.
Що ж стосується шансів конкретних кандидатур, то політолог підкреслив наступне: «Колись в абсолютному пріоритеті був Михайло Федоров, але зараз ходять чутки, що він буде поставлений на посаду очільника «Слуги народу» і намагатиметься якось реанімувати цю політичну силу. Тому мені видається, що Зеленський обиратиме між людьми, які з військової точки зору можуть займатися певними речами, а це Буданов або Паліса. Шмигаль — малоймовірно, оскільки він сам не дуже хоче йти, бажаючи працювати на позиції міністра оборони. Але й тут у президента достатньо обмежений кадровий маневр, тому що є питання, а навіщо це все тому ж Буданову?».
Тим часом призначення в Офіс президента саме військового, зауважує Ігор Рейтерович, принесло б президенту більше іміджевих бонусів.
Відповідаючи на уточнювальне запитання, хто конкретно з військових претендентів і чому був би більш ефективнішим — Буданов чи Паліса, експерт констатував: «За логікою, пріоритет потрібно надавати Буданову в силу його багатофункціональності і так далі. Але з точки зору фахової заміни власне Буданова в ГУРі, то логічнішим є Паліса, який, працюючи в Офісі, вже набрався певного досвіду. Крім того, наскільки мені відомо, він достатньо гідна людина, тому з цієї точки зору можна робити ставку на нього. Втім, за моєю інформацією, він далеко не на першому місці зараз по пріоритету. Тому, можливо, це дійсно буде Буданов. Тим більше, коли в нас ще активніше говоритимуть про вибори, це дасть можливість президенту нівелювати одного з повноцінних кандидатів-опонентів».
Втім, резюмуючи, політолог акцентував, що все ж таки питання призначення нового керівника Офісу президента передусім впирається в хід перемовин зі Сполученими Штатами.