Коли Путін нападе. Чи реальна велика війна з РФ і чому вона стане катастрофою для Кремля

Військова ситуація на Донеччині загострюється з початку листопада. Американські ЗМІ попереджають про збільшення концентрації російських військ; у Кремлі говорять про повне право переміщати військову техніку та особовий склад у межах країни; українська влада та військове командування впевнені, що Росія загрожуватиме і надалі.

Ярош мобілізує добровольців: бойовий досвід українців незабаром знадобиться?

Нещодавно призначений радником Головнокомандувача ЗСУ Дмитро Ярош днями звернувся до особового складу української добровольчої армії з попередженням: їхні навички можуть незабаром знадобитися.

"Не виключено, що найближчим часом ваш військовий, бойовий, організаційний, людський досвід і потенціал, ваша висока мотивація та державна позиція знову будуть потрібні нашій Матері-Україні. Як каже Комбат Чорний: "Те, що в цивільних людей такі щасливі обличчя на вулицях міст і сіл, не означає, що ворог не попре найближчим часом", – попереджає Ярош.

Складно сказати, наскільки заклик Яроша збігається з актуальним порядком денним: люди, до яких він звертається, ветерани, волонтери — очевидно, потребують мотивації та підбадьорення: "Ваш досвід цінують, ви потрібні, вас не забули". Але чи є підстави реального очікування швидкої великої війни?

Удар по "сплячих осередках Путіна" і великий військовий сценарій

Весь цей час РФ продовжує нарощувати військове угруповання в Західному, Південному військових округах та в Криму, про це нагадує і військовий експерт, морпіх Тарас Чмут.

"Небезпека великого військового сценарію є, це завжди піднятий над нами меч.

Відстань від українського кордону за 250 км від кордонів насправді не така вже й велика. У разі великої війни почнуть перекидати частини хоч із Далекого сходу, адже в РФ є вся для цього інфраструктура", — каже редактор порталу Мілітарний.

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський говорить Фокусу про можливу підготовку командуванням РФ серйозної ескалації в Одесі та Харкові. Ці міста у 2014 році були за крок від приєднання до "російського миру". Про історичне право РФ на ці регіони в межах так званої "Новоросії" заявляв Володимир Путін 17 квітня 2014 року — одразу після анексії Криму.

"Нагадаю, що це – Новоросія. І цей Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса – не входили до складу України за царських часів. Це всі території, які були передані в Україну радянським урядом. Навіщо вони це зробили, Бог його знає", — заявив Путін.

Тезу про бажання південно-східної України стати частиною Росії за аналогією з Кримом досі розповсюджують російські ЗМІ за допомогою відповідних експертів. Проросійські політологи пояснюють це нібито "покращенням економічної ситуації в Росії".

При цьому, як каже Сунгуровський, президента Росії цікавить уся Україна, а не окремо Схід чи Захід.

"Удар завдаватиметься по підготовленому плацдарму, де вдалося розгойдати ситуацію. Де ще будуть "заворушки", сказати важко. Сплячі осередки Путіна в Україні має оцінити СБУ", — пояснює Тарас Чмут.

"Продюсерське мислення" влади

Протистояння на Донбасі триває понад сім років, і українська влада підтримує дипломатичний шлях рішення. Вкотре це підтвердив голова МЗС Дмитро Кулеба на зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном у Вашингтоні. Проте конкретних кроків, які прискорили б закінчення війни, ніхто не пропонує. Це відбувається тому, що військово-політичне керівництво України підходить до конфлікту на Донбасі з "продюсерським мисленням", вважає військовий експерт Микола Старіков.

"Вони (в Офісі президента та Міноборони) говорять про план "А", "Б" та інші кейси, але реально не розуміють, що відбувається і як з цього вийти. Потрібно мати кадровий резерв людей зі стратегічним мисленням. А набрали лейтенантів, яких тільки що випустили з училищ", – каже військовий експерт.

Ексміністр оборони України Валерій Гелетей, навпаки, вважає рішення, які приймає влада України в період загострення на Донбасі, цілком нормальними.

"Кожен займається своєю справою. Є військова доктрина і позиція верховного головнокомандувача. Приймаються рішення. Вони адекватні та своєчасні. Але у пріоритеті військових – завжди готовність до гіршого", – каже Гелетей.

Проте неузгодженість дій військового командування простежується й у суперечливих коментарях повідомлень про накопичення військ від Міноборони, РНБО та Офісу президента. Багато в чому так відбувається через недостатню поінформованість керівництва про те, що відбувається на кордонах України та РФ, додає військовий аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Ігор Козій.

"Достовірну інформацію про ситуацію на фронті та на кордонах потрібно отримувати від потужних розвідувальних та контррозвідувальних структур України, а не із західних ЗМІ. Безумовно, посольства та розвідструктури США мають дані, але використовують їх у власних національних інтересах", — говорить він Фокусу.

"Буде потужний процес та катастрофа для Росії"

Міноборони Росії намагається перекласти відповідальність за ескалацію конфлікту на Київ. Зручною нагодою стали багатонаціональні військові навчання у Чорному морі за участю американських есмінців з керованою ракетною зброєю Porter, танкера John Lenthall та штабного корабля Mount Whitney. У них брали участь збройні сили Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини та України.

Російські військові вважають ці навчання "вивченням передбачуваного театру військових дій у разі підготовки Києвом силового рішення на південному сході України".

Радник голови Офісу президента України Олексій Арестович особливого значення звинуваченням у загостренні ситуації на Донбасі, які звучать від Міноборони РФ у бік Києва, не надає.

"Таким чином Росія готує інформаційне забезпечення готовності до ескалації (на Донбасі), а винною зроблять Україну ", — зазначає Арестович у розмові з Фокусом.

Радник голови ОПУ додає, що з квітня цього року кількість російських військових на кордоні з Україною коливається від 60 до 90 тис. Постійне угруповання налічує 28-30 батальйонів тактичних груп.

"Поки що нічого екстраординарного не відбувається, немає ознак підготовки ударної групи, яка здатна розпочати вторгнення в Україну. Але це не означає, що їх не сформують за місяць чи два. Зараз українська розвідка працює у посиленому режимі", – пояснює Арестович.

Ексміністр оборони України Валерій Гелетей у розмові із Фокусом згадує події 2014 року. Тоді армія РФ увійшла на окуповану територію та підтримувала терористів "ЛНР" та "ДНР" у боях за Донецький та Луганський аеропорти.

Але зараз передумов наступу Росії немає, упевнений Гелетей.

"Ескалацією на Донбасі Росія хоче тримати в напрузі Євросоюз і США для власних цілей у переговорах з НАТО, щоб на неї зважали. Але українські військові завжди повинні бути готові до наступу російських військ. Командування РФ усвідомлює, що наступ на територію України буде не як партизанська війна у Чечні. Це буде потужний процес і катастрофа для Росії", – зазначив ексміністр оборони.

Грузія, Нагірний Карабах та реальна війна

Військові експерти погоджуються, що якщо конфлікт між Україною та Росією не вирішиться політичним шляхом, то сторони перейдуть до військових дій.

У зв'язку з цим згадується сценарій бойових дій у Південній Осетії в серпні 2008 року. Росія задовго до початку гарячої фази конфлікту підтримувала сепаратистів Осетії та Абхазії, роздавала російські паспорти та змушувала Грузію брати участь у політичних торгах.

У 2004 році до влади прийшов Міхеіл Саакашвілі і одразу виробив мирний план на умовах входження Абхазії та Південної Осетії до складу Грузії. Такий розклад не сподобався владі республік, перші зіткнення на кордоні почалися в серпні 2004 року. Саакашвілі взяв курс на вступ до НАТО, чим викликав загострення відносин із Москвою. У квітні 2008 року Росія відправила до Абхазії військовий контингент, а в серпні вибухнули бої за Цхінвалі, які стали відомі як п'ятиденна російсько-грузинська війна. У Тбілісі стверджували, що артобстріли столиці Південної Осетії Цхінвалі в ніч із 7 на 8 серпня 2008 року грузинська армія розпочала через збройні напади південноосетинських сепаратистів. Росія наполягала на тому, що відповідає на загибель своїх миротворців та мирного населення Цхінвалі, що було названо причиною для введення військ та прямого військового втручання.

Війна тривала до 12 серпня, її зупинили за посередництва колишнього президента Франції Ніколя Саркозі, який разом із тодішнім президентом Росії Дмитром Медведєвим виробили план мирного врегулювання. 9 вересня Російська Федерація офіційно встановила дипломатичні відносини з урядами двох республік. За основними пунктами — про визначення майбутнього статусу Південної Осетії та Абхазії і виведення російських військ із регіонів сторони так і не домовилися.

Інший приклад – підсумки війни в Нагірному Карабаху, яка розпочалася 27 вересня минулого року. Нікол Пашинян кілька разів просив Путіна допомогти "вирішити питання". Однак, глави Росії та Азербайджану змусили прем'єр-міністра Вірменії 10 листопада підписати заяву про припинення бойових дій, максимально невигідну для Вірменії. Пояснити поведінку російського лідера можна тим, що Пашинян одразу після приходу до влади відкрив кримінальну справу за статтею про повалення конституційного ладу проти експрезидента країни Роберта Кочаряна, одного з найближчих соратників Путіна.

Щоб подібний сценарій не реалізувався в Україні, українські політики мають діяти разом із Збройними силами, пояснює Микола Старіков.

"Тоді проблема з Донбасом вирішиться швидко і не військовим шляхом, а політико-дипломатичним. У світі ще не було конфліктів, які не змогли б вирішити політики. Але якщо одна зі сторін захоче, війну розв'яжуть. Про це говорить досвід обох світових воєн", — додає експерт.

На думку Старікова, події на сході України не можна порівнювати із двома світовими війнами минулого століття. Відмінності є й у причинах війни в Південній Осетії.

"За військовою кваліфікацією, вторгнення до Грузії було примусом до миру. А в тому, що відбувається на Донбасі, повинні розбиратися люди зі стратегічним мисленням, які прослужили 40-50 років в армії. У нас таких у країні тисяч 300 разом із офіцерами, які брали участь у миротворчих операціях. Але їх ніхто не бере до керівництва", – зазначив Старіков

Небезпечним інформаційним маневром для українського командування стане переключення уваги Росії на навчання в інших регіонах та одночасне непомітне перекидання військ до кордону з Україною.

"Таке було під час анексії Криму. Росіяни зробили прикриття на арктичному театрі військових дій (навчання), Захід спостерігав, а тим часом РФ деякі частини перекинула до Криму, це знали лише командири дивізій. Розвідка НАТО це пропустила", — нагадує Старіков.

За словами експерта, керівництву ЗСУ варто пам'ятати про ситуацію на українсько-білоруському кордоні, де не вистачає військових для повної оборони.

"Потрібно створити частини для прикриття цієї ділянки, військовий бюджет має бути понад 50 млрд гривень на рік. Але через енергетичну кризу Україна це не потягне", – резюмує коментатор.

Плутанина в повідомленнях

Офіційні дані про скупчення військ на кордоні з Україною надходили різні і часом навіть суперечливі. Секретар РНБО Олексій Данілов називав повідомлення західних ЗМІ про нарощування Росією військ поблизу українського кордону "свідомою дезінформацією". Спростували перекидання російських військ і в Головному управлінні військової розвідки. А Міноборони України з різницею в кілька годин констатувало наявність 90-тисячного контингенту на кордоні та в окупованих територіях України.

Дивно, але прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков майже погодився з українським командуванням, вважаючи ці повідомлення "неякісним вкиданням, яке не варто коментувати".

Військовий експерт Ігор Козій у розмові з Фокусом нагадує: командування РФ займається облаштуванням полігонів для повсякденного життя військових.

"Їм треба розмістити танки, виїжджати на стрільби, відпрацьовувати елементи нападу, хтось повинен підвозити паливо та їжу. Російські військові займаються доукомплектуванням. Наприклад, якщо в мотострілецькій дивізії має бути 11 тис. осіб особового складу, то зараз є лише 5 тис. осіб. "А де взяти ще 6 тис? Їм потрібні люди, військова служба в РФ не є популярною", — прокоментував експерт.

Інший військовий експерт Микола Старіков повідомляє про загрозу Україні від 103-ї дивізії, яка відноситься до 20-ї гвардійської загальновійськової з центром у Воронежі та від 144-ї дивізії, до якої входить 59-й танковий полк. Їхнє завдання – стримувати напад із заходу, частин НАТО.

Проте техніку, яку Росія направила для формування 59-го танкового полку в Єльні (це її фотографії стривожили західну пресу), досить легко перекинути до українських кордонів, вважає коментатор.

Активність біля кордону — "незвичайна за розмірами та масштабами"

Нагадаємо, що про переміщення військ РФ до кордону з Україною на фоні напруженості між Москвою та НАТО першою написала американська газета The Washington Post.

Видання Politico публікувало супутникові знімки, з яких випливає, що Росія розгортає бронетанкові підрозділи, танки, самохідну артилерію біля міста Єльня.

Телеканал CNN у сюжеті розповів про стурбованість адміністрації президента США Джо Байдена можливою ескалацією конфлікту на Донбасі. За даними журналістів, Байден направив до Москви директора ЦРУ Вільяма Бернса, щоб він передав Кремлю "спецпослання". Бернс також говорив по телефону з главою України Володимиром Зеленським, щоб зняти напруженість. Німецьке видання Süddeutsche Zeitung писало, що США попередили європейських союзників у дипломатичних каналах про небезпеку ескалації конфлікту між Росією та Україною.

З офіційних осіб США нарощування військ на кордоні з Україною прокоментував держсекретар Ентоні Блінкен. Він заявив, що Росія ризикує зробити серйозну помилку, спробувавши повторити сценарій 2014 року. Прессекретар Пентагону Джон Кірбі вважає, що військова активність Росії, яка спостерігається Штатами, "незвичайна за розмірами і масштабами".

"Ми продовжуємо фіксувати переміщення російських військ біля кордону з Україною та в західних регіонах Росії, які викликають занепокоєння. Ми продовжуємо вимагати від них пояснити їхні наміри. Що насправді вони роблять", — сказав Кірбі і закликав РФ дотримуватися Мінських угод.