Наші іншопланетяни. Феноменальне шоу "Iнші" вперше показали у Києві

За останні пʼять років "Iнші" — вже третє шоу в Україні, де 3D-технологія — складник дійства, завдяки якому у глядачів створюється ілюзія занурення в кіносвіт: артисти і віртуальні обʼєкти зливаються воєдино.

Шоу представили в Малому залі Палацу "Україна", перетвореному на Teatroom: до 50-річчя головного майданчика країни його модернізували, встановивши нові крісла, кілька екранів, прожекторні установки, що нагадують літальні тарілки, і сцену, що крутиться. Шоу вийшло екстра-класу ще й тому, що 15 українських артистів, які взяли в ньому участь, — майстри міжнародного рівня, які повернулися на батьківщину через ковідний карантин. Раніше їх можна було побачити лише в Circus du Soleil та інших всесвітньо відомих шоу по всьому світу — в Америці, Європі та Азії.

"Iнші" — циркова космоопера. З космічної безодні на публіку рухаються міріади зірок. Білі костюми і білястий грим на обличчях роблять артистів схожими на інопланетян-перлів із фільму Люка Бессона "Валеріан і місто тисячі планет". Пропливають крізь зоряне марево знайомі планети: Венера, Марс, Сатурн.

Еквілібристка (Олександра Савіна) майстерно орудує трьома хулахупами, і ритм обручів, які крутяться навколо артистки, "римується" з кільцями Сатурна, що крутяться за її спиною: людина равномасштабна планеті.

Відчуття невагомості, яке народжують космічні панорами, посилюється артистами, у польоті на партерних кільцях: циркові номери органічно продовжують ілюзію польоту. І все це відбувається під чарівні електронні пасажі грандів електронної музики: ми чуємо "The End Of Time" infinitum & Lazarus Moment, "Almost" Listen to Johnny Vicious and Royaal Featuring Blake Sicily, "Haunt" Rival Consoles і "The Way" Zack Hemsey .

Наші "інопланетяни"

Акробатичні чудеса показували брати Андрій і Михайло Білак та сестри Ольга та Юлія Мосієнко. Перші вражали тим, що рухалися, як якась істота, в якої ноги і зверху і знизу, а посередині — голова, одна на двох. А номер сестер-близнючок із квадратом і кругом, які літають один навпроти одного, немов суперечка між двома титанами космічної живопису — Казимиром Малевичем і Василем Кандинським.

На обертових колах сцени розіграли ліричний епізод космічні Адам і Єва (Валерія Давиденко): тільки у дівчини в руках замість яблука — біла, як планета, кулька.

Просто приголомшив глядачів Михайло Макаров: цей "перл" на тлі місячних гір і кратерів викручував свої руки навиворіт, вільно рухав ребрами і повертав голову на 180 градусів. Це виглядало як кадр із фантастичного фільму з елементами хоррору. Макаров став центром шоу: народ чекав цей неймовірний трюк — поворот голови. І Михайло не обманював очікувань — регулярно її крутив. Хтось на сусідніх кріслах шепотівся в захопленні: "До такого ззаду не підкрадешся". Не знаю, напевно, голова професора Доуеля, яка жила окремо від тіла, навряд чи б справила більше враження.

Шоу закінчилося жонглюванням та ефектним вистрілюванням у зал десятків білих поролонових кульок, немов матеріалізованих планет із віртуального космічного простору.

Гутаперчевий кухар

За умов загальної високої майстерності артистів як унікум і феномен виділяється Михайло Макаров. Фокус не міг не поцікавитися, хто він, звідки взявся і де виступає

Під час спілкування Михайло виявився привабливим і комунікабельним хлопцем. Весь той жах, який він вселяв своїм виступом, випарувався. Більш того, на цьому контрасті, відчувши його позитив і доброту, хлопця відразу обліпили діти, які хотіли сфотографуватися або обійнятися з унікальним артистом. Макарову 28 років, родом він із Полтави. Він — дворазовий чемпіон Китаю (2017, 2018) у номінації "Експеріментал" чемпіонату з танців Juste Debout. Ось що артист говорить про себе:

— Оскільки на цей чемпіонат у Китаї збирається до 25 тис. глядачів, там я став зіркою. Також є такий напрямок у танці, як анімейшн: люди беруть мультперсонажів, наприклад, Синдбада-мореплавця, і намагаються повторити рухи пластилінових фігурок, тобто техніку лялькової анімації. Але на сьогодні мій основний стиль — боунбрейкінг, що в перекладі означає "ламати кістки".

У дитинстві я любив висіти на турніку, підтягуватися у мене сил не вистачало, маленький був, тому просто перевертав корпус і висів. Таким чином у мене розтягнулися певні групи мʼязів. А потім я побачив в інтернеті шоу "Америка має таланти", де хлопці вилазили з валіз і "ламали кістки". Я вдома прокрутив руку — і у мене відразу вийшло, чому я дуже зрадів. Мені було тоді 17 років. І пішло-поїхало: вроджений хист плюс тренування — 50 на 50.

Є люди, які можуть розтягнути собі руки, але шию — не думаю. У мене схильність до цього. Потім танцював із китайськими співаками і два роки був хореографом у цирку в Маньчжурії. І змагався, поступово набуваючи популярність.

За освітою я інженер-технолог ресторанного та туристичного бізнесу, кухар пʼятого розряду. Я дуже люблю готувати, правда! І після закінчення університету працював кухарем у багатьох ресторанах Полтави. Ми навіть отримали нагороду від Ольги Фреймут в її "Ревізорі". Танцями я займався як хобі, але побачив, що мої виступи стали все більше викликати інтерес, і кинув професію кухаря.

Мені запропонували контракт — попрацювати в Південній Кореї, після чого я серйозно зайнявся цим мистецтвом. Виступав у Китаї, Гонконгу, Макао, Франції, Німеччини. Успіх був шалений. Так, найбільший ажіотаж викликає, звичайно, трюк із поворотом голови. Коли я вперше його показав у Шанхаї, то ніхто не зрозумів, що відбувається, люди як з розуму посходили, судді підскочили до мене впритул, не вірячи своїм очам.

Вперше на мої здібності звернули увагу на танцях, але щоб зараз підтримувати потрібний рівень пластичності, я тренуюся по шість-сім годин на день. Я нічим іншим не займаюся, крім тренувань. Виступаю сольно та в колективах. Шоу з моєю участю до пандемії можна було побачити в Лас-Вегасі, Новій Зеландії, Австралії. У 2019-му мене запросила в команду австралійська компанія, і ми поїхали з нашим шоу-кабаре в Лас-Вегас, де найдорожчі та серйозні шоу в світі. Там велика конкуренція, якщо туди їдуть люди з шоу, то це сильні артисти, потужна режисура й величезні фінансові вкладення в ці постановки.

Мої номери подобаються глядачам, їм цікаво, вони хочуть це знову побачити. Тому я люблю свою справу. Вона підкорила собі весь мій спосіб життя і режим дня. Зараз я вдячний долі, що у мене є можливість творити в Україні.