Переможне кіно. Рецензія на фільм "Пульс" — про українську чемпіонку, яка втратила зір

За настроєм "Пульс" найближчий до американського мотиваційного фільму "Роккі" (1976) з Сильвестром Сталлоне в головній ролі. Нагадаємо, що за сюжетом маловідомий боксер італійського походження Роккі Бальбоа протримався 15 раундів проти чинного чемпіона світу, який ледве перемагає його за очками. У США після виходу фільму Роккі Бальбоа став героєм для наслідування.

Цікаво, що сценарій для "Роккі" Сталлоне написав після перегляду бою Мухаммеда Алі з Чаком Вепнером у 1975 році. Останній протримався проти чемпіона Алі 15 раундів, так що у "Роккі", як і в "Пульсі", теж реальна основа. Але якщо Чак Вепнер за використання своєї історії подавав на Сталлоне в суд, то Оксана Ботурчук у роботі над "Пульсом" брала найактивнішу участь. Вона консультувала не тільки авторів сценарію Ярослава Войцешека та Максима Черниша, а й акторів на знімальному майданчику, щоб точніше відтворити реальні тренування професійних спортсменів, а також нюанси, пов'язані з моторикою та поведінкою людини, яка частково втратила зір. Така вірогідність — запорука успіху.

Показана сім'я з Нікополя: батько, мати, дві дочки. Індустріальне місто, мальовниче Каховське водосховище. Старша сестра Оксана — спортсменка та віолончелістка. Головну роль грає актриса Наталія Бабенко, яка за півроку до зйомок почала тренуватися, щоб увійти в потрібну форму. Оксана робить успіхи на музичному поприщі, але покликання бачить у спорті. У неї є хлопець і люта конкурентка-заздрісниця.

Оксана з сім'єю потрапляє в автомобільну аварію, всі відбуваються легкими ушкодженнями, а вона майже повністю втрачає зір. Тепер дівчина живе в світі силуетів і обрисів. Їй неймовірно важко знайти як внутрішню опору, так і зовнішню. З Оксаною відбуваються безліч подій: зрада, несподівана допомога. Потужно звучить її репліка на стадіоні: "Я бачу лінії — значить, можу бігти між ними". Дивуєшся ризикованості дівчини, що межує з авантюрністю: коли вона відчуває, що пора перескакувати на республіканський рівень, до тренера Віталія Сорочана (Станіслав Боклан), то, не вагаючись, їде до нього, хоча без провідника не завжди орієнтується в просторі.

Волоски Боклана

У картини чітко виписаний сценарій, немає тяганини. Добротно відіграні психологічні нюанси — це заслуга режисера-дебютанта Сергія Чеботаренка. Чудова й робота оператора Юрія Короля, адже половина успіху такої картини — захопливе видовище спортивної боротьби. Звідки тільки не велася зйомка: з боку млинців штанги на тренуванні, з висоти під час змагань і пробіжок (дрони задіяні по повній). Безліч планів як далеких, так і крупних — можна розгледіти волоски на щоках Боклана.

"Щодо волосків Боклана, — сміється на моє запитання про це режисер Чеботаренко. — Тут, можливо, позначився мій великий досвід роботи в рекламі. Я звик об'ємно знімати. Оператор Юра Король мене навіть стримував у цьому плані".

На фестивалі Flathead Lake International Cinemafest у США фільм заслужено переміг у двох номінаціях: "Кращий фільм" і "Кращий режисер". Це сталося в лютому 2021 року.

Три складові

У картині драматургія чітко поділена на три основні складові: аварія, любов, біг. Дві з них, аварія та біг, особливо круто сприймаються на великому екрані. До того, як реалістично буде знята аварія, не був готовий жоден глядач у залі, тому всі мимоволі втиснулися в крісла.

Я бачу лінії — значить, можу бігти між ними

Що стосується бігу, то емоційний пік цієї складової — Літні Паралімпійські ігри в Пекіні 2008 року. Як зізналися творці фільму, для того щоб зняти її натуралістично, на київський стадіон "Олімпійський" пригнали сотні статистів, що зображають глядачів. Усе це зняли на десятки телекамер, у тому числі з дронів, а потім комп'ютерна графіка компанії Postmodern (структура FILM.UA) "перенесла" це в Китай. Про рівень цих хлопців можна одне сказати: вони брали участь у створенні візуальних ефектів для американського серіалу "Чорнобиль" HBO (2019), що вражає своїми масштабами.

До мінусів стрічки можна віднести деяку стандартність у вирішенні багатьох персонажів. Для українських зірок, зайнятих у картині — Олександра Кобзаря, Ахтема Сейтаблаєва, Лілії Ребрик, Станіслава Боклана — ці ролі навряд чи стануть проривними. Але всі вони зіграли своїх персонажів природно та добре. Додаткову довіру до подій викликає те, що більшість героїв картини мають реальних прототипів, у фіналі показані їхні фотографії.

Оскільки під час преспоказу я бачив і саму Оксану Ботурчук, то можу сказати, що одна з головних заслуг актриси Наталії Бабенко, яка зіграла чемпіонку, в тому, що на екрані їй вдалося передати не тільки завзятість своєї героїні, але і її незвичайну чарівність: граціозність рухів, чарівну посмішку.

Додамо, що картину підсилює вдалий саундтрек. Це бадьора пісня GO! Гра в сніжки alyona alyona та яскрава електронна музика Євгена Філатова, лідера поп-рок групи The Maneken. Фільм "Пульс", скоріше, не про спорт, а про життя та перемоги, над собою в першу чергу. Загалом, тепер і в України є свій екранний приклад для наслідування.