Не можна однією рукою боротися з "Північним потоком-2", а іншою — пасивно сприяти реалізації Турецького потоку, тим більше, що ніякої різниці між ними з точки зору девальвації нашого транзитного потенціалу немає.
"Реформа" системи забезпечення населення газом завершилася повним провалом. У бідній і корумпованій країні створити ринок для соціального товару, яким є газ в Україні, практично нереально. Це завжди буде монополія, неважливо, приватна або державна.
Чому нова газова війна з Росією неминуча, Газпрому вигідніше платити неустойку, ніж качати газ через Україну, а транзитний договір анулюють руками самих українців.
Україна отримає пов'язаний кредит у 3 млрд від Ексімбанку США. Американці будуть кредитувати українські компанії, щоб ті купували "американське". Це означає, що торгівля "в одну хвіртку" зробить дірку в торговому балансі ще більшою — і не в нашу користь.
Будь-яке посилення держави, промисловості й економіки, демографічне зростання, віддалятимуть Україну від вступу в ЄС, як це і сталося з Туреччиною при Ердогані. Сильну Україну в ЄС не візьмуть.
Економічний націоналізм ще може стати домінантною доктриною в Україні. Але реалізовувати її будуть не Зеленський і не Порошенко. У країни більше немає ресурсу, щоб давати час у кредит політикам, нездатним відстоювати економічний суверенітет у міжнародних відносинах.
Зниження тарифу на електроенергію для тих, хто споживає до 250 кВт, — хороший приклад того, як масова критика дій влади дає свої результати. Наступ на соціальні права тим слабкіший, чим сильніший опір суспільства.
Жорсткі правила в корупційній країні, де правлять бал "каламутні силовики", завжди призводять до максимально токсичного результату: і бізнес не розвивається, і бюджет бідний, і схеми, при цьому, процвітають.
Відсоток вершків, що знімаються країною зі світового економічного зростання, залежить від складності її економіки. Сьогодні в України не може бути навіть кон'юнктурного зростання. Тому що на кукурудзі 40-мільйонні країни не ростуть.
