Жорсткі правила в корупційній країні, де правлять бал "каламутні силовики", завжди призводять до максимально токсичного результату: і бізнес не розвивається, і бюджет бідний, і схеми, при цьому, процвітають.
Відсоток вершків, що знімаються країною зі світового економічного зростання, залежить від складності її економіки. Сьогодні в України не може бути навіть кон'юнктурного зростання. Тому що на кукурудзі 40-мільйонні країни не ростуть.
Повз скарбницю йдуть суми, порівнянні з кредитами МВФ. Тим часом, існують прості і дієві способи контролю за фінансовими потоками на митниці. Йдеться про порівняння дзеркальних статистичних даних країн-митних партнерів.
У топ-20 українських платників податків немає не тільки аграріїв, а й жодного промислового підприємства. Бюджет наповнює сировинний сектор: газ, нафта, руда. Плюс "табачка", ринок електроенергії, транзит газу, зв'язок, транспорт і кілька великих торгових мереж.
Розмова про зовнішню торгівлю України змушує згадати байку про те, як бабусі, яка торгує насінням біля метро "Дарниця", радять їхати в київський Пасаж — там покупці багатші. Так чому ж у нас ЗВТ з Канадою, а головний торговий партнер — Китай?
Можна вистрілити і налякати звіра, а якщо він не злякається? У такому разі, є інший варіант — грати на гармошці і танцювати, змусивши цікавого ведмедя стояти на задніх лапах. Саме це, якщо говорити простими словами, зараз робить Байден.
За лаштунками медійної боротьби з олігархами залишається головне. Благоденство десятка ПФГ в країні коштує нам із вами приблизно $10 млрд. на рік (тільки за зерно та руду!), — тобто, четверту частину доходів держбюджету. Може, краще подвоїти пенсії?
Хороша влада пізнається в кризі, оскільки її вмілі дії кризу амортизують, мінімізуючи негативні наслідки для країни. Погана влада пізнається в період зростання, бо, навіть сидячи на мішках з грошима, вона не може зробити життя народу трішки легшим.
Сталося неможливе — Україна, яка мала величезну фору для створення власного газового хабу (підземні сховища, найбільша ГТС), перетворюється у газовий глухий кут, а країнами-хабами стають Польща, Туреччина і Німеччина, які взагалі не мали на це жодних шансів.
