Мао не здасться. Чому Китаю не потрібна зона вільної торгівлі з Україною

Торговий оборот України з Китаєм у 2021 році зріс до 15 млрд. дол. Це найбільш привабливий напрямок для нас як за обсягом, так і за динамікою зростання.

Китай у списку наших торгових партнерів з великим випередженням обходить Німеччину та Польщу (номери 2 і 3).

Співвідношення імпорту/експорту для України також покращується, хоча сама структура сумна: ми китайцям — сировину і напівфабрикати, вони нам товари з високим рівнем додаткової вартості.

Зазначу, що Україна та Китай не мають угоди про зону вільної торгівлі (!!!) і Пекін нам уже не друг у стратегічному плані.

По суті це свято зі сльозами на очах. Українська економіка досягла "унікального" результату внаслідок застосування тактики кількісного укладання угод про ЗВТ, безглуздих та нещадних.

Жодна з угод повною мірою не запрацювала: Ізраїль, Великобританія, Канада. У планах ще була Албанія, уламок у вигляді ЄАВТ (Ісландія, Швейцарія, Норвегія, Ліхтенштейн), плани з діагональної кумуляції ("Пан-Євро-Мед") з такими країнами, як Єгипет.

Відповідь несподівано проста. Скринька ломом відкривалася, точніше — кукурудзою. Угоди про зону вільної торгівлі потрібні тим країнам, які мають що продавати на чужих ринках.

Але якщо ти продаєш сировину — це традиційний біржовий товар, комодитис, для його реалізації зони вільної торгівлі взагалі без потреби, так само, як країнам-експортерам нафти не потрібні ЗВТ на продаж своїх вуглеводнів.

Важливо

Як стати "тигром" Східної Європи. Чому кукурудза не зробить Україну великою

Тобто, продаючи сировинний товар із низькою додатковою вартістю — ту ж кукурудзу, руду та соняшникову олію, ми в частині угод про ЗВТ лише відкриємо свій ринок для імпорту і більше нічого (ну, хіба що, виграє одна наша ПФГ з металу та друга — з курятини).

Тут згадується так звана гравітаційна модель зовнішньої торгівлі. Колись нобелівський лауреат Ян Тінберген виявив взаємозв'язок, за яким країни торгують між собою: відстань між ними та розмір ВВП — ось ключові фактори успіху.

Тобто, за формальними ознаками, ринок ЄС для нас кращий, ніж, наприклад, ринок країн СНД: у деяких випадках ближчий і ВВП партнера — більший.

Але формула гравітаційної взаємодії надалі зазнала істотної зміни. До неї було додано коефіцієнт відповідності між країнами. А він інколи нівелює фактор розміру ВВП.

Це як бабусі, що торгує насінням на ринку на Лісовому масиві, порадити поїхати зі своїм товаром до київського Пасажу, бо там покупці багатші… "Коефіцієнт відповідності" все нівелює.

Важливо

Бабуся в Пасажі. Куди Україна повинна просувати свій експорт і чому вона цього не робить

Роки минули, але без мільярдів. Це ще раз доводить, що такі питання, як укладення угод про ЗВТ, не повинні вирішуватися людьми, які підходять до них механічно, як пані Микільська чи пан Качка (високопосадовці з Мінекономіки — Ред).

А як треба? Хоча б як японці, які створили у 2007 році Інститут економічних досліджень для АСЕАН та Східної Азії (ERIA), який протягом останніх 10 років активно генерував ідеї щодо майбутньої інтеграції та чітко змоделював економічні наслідки для кожної країни-учасниці при підписанні у 2020-й угоді ВРЕП про створення ЗВТ між Китаєм і ще 14-ма азіатськими країнами.

Ну і дивлячись на показники торгового обороту з Китаєм, вкотре переконуєшся, яку можливість ми втратили, втративши свій шанс на участь у Новому шовковому шляху: китайські товари в ЄС нашою територією, назад до Китаю — з нашою сировиною та напівфабрикатами. Ідеальна оптимізація транспортних та логістичних витрат!

Важливо

Хаб замість буфера. Чому ключ до захисту інтересів України перебуває в Берліні та Пекіні

Якщо й надалі продовжувати жити у нинішній торговій парадигмі, нам просто необхідно встановити мораторій на укладання нових ЗВТ.

Доти, поки у нас не з'явиться хоча б у зародку промислова політика з виробництва чогось складнішого, ніж кукурудза...

Першоджерело.