Ольга Шевченко

Російсько-українська війна вже дає первісне уявлення про переваги військових операцій, орієнтованих на дані, перед супротивником, який досі діє в аналоговому режимі. У США всерйоз побоюються, щоб їхню армію не спіткала доля російської армії в Україні. Як впливають дані на полі бою та яке майбутнє за ШІ на війні, намагається розібрати Поль Шарре у своїй новій книзі.

Днями у Туреччині відбудеться другий тур виборів президента. Якщо Реджеп Ердоган збереже владу, проросійська політика Анкари може зберегтися. Курс країни й надалі вибудовуватиметься проти ЄС та США, а також у бік незалежності оборонної промисловості.

Політика Штатів після теракту 11 вересня призвела до того, що США намагаються співпрацювати зі своїми партнерами у різних регіонах. Кризові ситуації дозволяють визначити, наскільки така політика була чи не була ефективною.

Німеччина відома своєю "дисфункціональною політикою" в ЄС. Документ про стратегічну безпеку держави, що готується, покаже, чи є зміни Берліна в питанні оборонної стратегії.

Через довгі роки кривавого конфлікту в Ємені, найімовірніше, обмежену перемогу здобувають хусити. Саудівська Аравія по суті визнала невдачу в бойових діях. Що від цього отримає Іран і чого захоче Ер-Ріяд?

Було б наївно думати, що майбутнє не буде схожим на минуле. З моменту винаходу літака кожен конфлікт за участю сухопутних військ США вимагав певного виду повітряної підтримки. Готуйтеся до бурі, що насувається…

Суспільство КНДР є одним із найбільш закритих у світі і все в країні контролює влада. Тому потрібно правильно розуміти повідомлення, що виходять з Пхеньяну для їх правильного аналізу.

Франція не відступає від наміченого курсу. Це означає, що в неї в майбутньому будуть нечисленні, але висококласні збройні сили. Але чи зможуть вони опанувати таких ворогів як армія РФ — не професійна і не висококласна, але численна?

Найгіршим сценарієм на Тайвані для китайського лідера Сі Цзіньпіна була б велика військова операція, в якій Народно-визвольна армія зазнала б разючої невдачі або виявила б обурливу некомпетентність, подібну до російського провалу в Україні. Чи може це статися?

Володимир Путін у боротьбі за Арктику обрав не силу, а міжнародне право і роками вибудовує свою стратегію: Росія заявляє права на територію, яка за площею дорівнює Франції, Італії, Німеччині та Іспанії разом узятим. І розширює претензії на виняткові економічні зони Канади та Данії. При цьому відданість Росії міжнародним правовим межам в Арктиці хороша теоретично, але її дії в Україні показують, що Москва може легко передумати.