Крила свободи. Як вплинуть на перебіг війни словацькі МіГ-29S, якщо Україна їх отримає

Володіючи однією з найменших армій у НАТО, Словаччина відіграла важливу роль у забезпеченні зброєю України для стримування російського вторгнення. Серед наданого озброєння — не лише 12 тисяч 120-мм мін, ПЗРК і ПТУР, а й єдина в країні батарея зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) С-300ПМУ. Словаччина була готова відмовитись від власної системи протидії ворожій авіації, щоб поповнити зруйнований арсенал ЗРК України. У короткостроковій перспективі на заміну словацьким ЗРК прийдуть американські Patriot, але надалі країні доведеться придбати власну систему ЗРК або повністю відмовитися від неї.

Фокус переклав новий розбір аналітиків Стейна Мітцера та Йоста Оліманса, авторів військового блогу Oryx, присвячений постачанню нових літаків для ВПС України.

Наразі Словаччина також розглядає можливість передати Україні весь свій парк винищувачів МіГ-29, відгукнувшись на численні прохання президента Зеленського щодо додаткових винищувачів. Хоча реальна користь від надання Україні додаткових винищувачів досить суперечлива (разом із багатьма іншими запитами Зеленського про важке озброєння), безсумнівно, що постачання МіГ-29 в Україну надихне як цивільних, так і військових, нарешті звернувши увагу на найгучніше прохання України з моменту початку російського вторгнення 24 лютого.

Офіційно ВПС Словаччини експлуатують 9 одномісних винищувачів МіГ-29AS та 2 навчально-тренувальні МіГ-29UBS з авіабази Сляк у Центральній Словаччині. Вважається, що тільки 5 МіГ-29AS та 1 МіГ-29UBS зараз перебувають у строю та відповідають мінімальним вимогам для повітряного патрулювання. У 2023 році ВПС збираються замінити їх на 12 одномісних і 2 двомісних F-16V Block 70/72. Усі словацькі МіГ-29 у період із 2005 по 2008 рік були модернізовані РСК МіГ до стандартів НАТО, отримавши позначення МіГ-29AS та МіГ-29UBS (S означає Словаччину). В іншому їхні показники залишилися постійними з моменту поставки цих літаків у Чехословаччину наприкінці 1980-х років.

На жаль, це означає, що МіГ-29АS насправді менш досконалі, ніж український флот із 60 одиниць МіГ-29 9.13 та МіГ-29МУ1 (модернізований варіант МіГ-29 9.13), який за час вторгнення поніс щонайменше 4 візуально підтверджені втрати. Хоча Україна стверджує, що їй потрібні додаткові винищувачі для захисту міст і сухопутних військ від російських літаків і вертольотів, ймовірно, з таким завданням краще впораються мобільні ЗРК.

Незважаючи на те, що США вже розглядали Польщу та Болгарію як потенційних постачальників додаткових МіГ-29 в Україну, ці літаки, як не дивно, відсутні у списку побажань України. Автори мають доступ до документів із викладом запитів українських військових. Відповідно до них, бажана допомога враховує постачання абсолютно нових F-15EX, F-15SE та A-10 Thunderbolt II. Крім того, що F-15SE "Silent Eagle" залишився нереалізованою пропозицією, а ВПС США тільки зараз отримують перші F-15EX Eagle II, у такому запиті проігноровано той факт, що українським фахівцям знадобляться місяці на освоєння цих типів літаків, не кажучи вже про вивчити тактику їх ефективного застосування.

Попередні спроби передати Україні МіГ-29 з Польщі та Болгарії не увінчалися успіхом: таке постачання було визнано надто політично ризикованим і громіздким, особливо порівняно з технічно та політично простим постачанням наземних засобів на зразок ПТРК та ПЗРК. Також можливо, що Польща вважає постачання МіГ-29 Україні надлишковим порівняно з реальними потребами України у засобах оборони. До того ж польським ВПС довелося б швидко шукати заміну своїм власним ППО, оскільки напруженість у відносинах із Росією досягла рекордного рівня. Тому не дивно, що постачання так і не відбулося.

Ті самі міркування стосуються і Словаччини, яка раніше заявляла, що передавання її літаків МіГ-29 можливе лише за умови надання гарантій захисту її повітряного простору після втрати всього флоту винищувачів (принаймні до 2023 року). Такі гарантії можна реалізувати шляхом залучення польських або чеських ВПС до виконання обов'язків Словаччини із забезпечення швидкого реагування (QRA) або шляхом тимчасового розміщення літаків НАТО у Словаччині для повітряного патрулювання.

Якщо передавання все ж таки відбудеться, літаки, швидше за все, розмістять на авіабазах у Західній Україні. Їх розосередження та часті переміщення можуть значно підвищити їхню живучість, змусивши Росію активізувати свої спроби знищити українські ВПС. Оскільки Росії не вдалося цього зробити за два місяці війни, ці спроби навряд чи незабаром увінчаються успіхом. Хоча безпосередній вплив знищеної ворожої техніки на хід бойових дій може бути несуттєвим, сам факт того, що противнику доведеться вносити корективи у свої операції для запобігання втратам, може вплинути на ситуацію на землі.

З погляду логістики та знання реальної ситуації, найреалістичнішим варіантом постачання літаків в Україну було б саме постачання зі Словаччини. З урахуванням готовності пілотів літати на цьому типі літаків, а також спільності озброєння та інфраструктури, можливий плавний перехід словацьких винищувачів на службу українським ВПС. До того ж варто враховувати, що очікується постачання лише кількох літаків. Це не лише спрощує їх інтеграцію у ВПС, а й зводить до мінімуму їхній реальний вплив на перебіг бойових дій. У цьому сенсі символізм і душевний ефект, який можуть зробити ці літаки, напевно, перевершать їхню реальну бойову ефективність.

Словаччина вже довела, що для надання значної матеріальної підтримки необов'язково бути великою країною з величезною армією. Оскільки інші члени НАТО, враховуючи Німеччину та Францію, поки що утримуються від постачання бронетехніки, артилерії та іншого важкого озброєння, відповідальність беруть на себе країни Центральної Європи, такі як Словаччина, Польща та Чехія. Поки невідомо, чи словацькі літаки МіГ-29АS найближчим часом братимуть участь у боях. Але навіть без постачання літаків в Україну Словаччина за правом заслужила звання одного з найвідданіших союзників свободи в Європі.

Важливо

Секрет тактики ЗСУ. Як українським військам вдалося знищити двадцять тисяч окупантів