Крістін між Лондоном та Москвою. Що відомо про головний секс-скандал холодної війни

Скандал із Крістін Кілер сколихнув вищий світ Лондона у 1960-х. Адже в нього були втягнуті сам військовий міністр Джон Проф'юмо та помічник військово-морського аташе СРСР у Великій Британії Євген Іванов. Шпигунський сексуальний скандал призвів до відставки прем'єр-міністра Макміллана, до влади прийшли лейбористи, а сама Кілер стала частиною "поп-культури".

Хто така Крістін Кілер?

Крістін народилася 22 лютого 1942 року, її сім'я жила у двох старих залізничних вагонах у місті Аксбридж, батько покинув сім'ю під час Другої світової війни. Пізніше, у своїх мемуарах "Секрети та брехня" та численних інтерв'ю Крістін розповідала, що їй доводилося з ранніх років підробляти нянею, а вітчим зґвалтував її в підлітковому віці. Він навіть пропонував 12-річній Кілер втекти з ним, бо розлюбив її матір.

Дівчина хотіла уникнути життя в провінційному Аксбриджі та постійної загрози насильства. Вона зізнавалася, що їй навіть доводилося спати з ножем під подушкою, тому в 15 років вона покинула школу і почала підробляти моделлю в магазині одягу в лондонському Сохо.

У 17 років Кілер завагітніла від американського сержанта ВПС США. Молодий чоловік був афроамериканцем і одружуватися з Крістін не збирався. Він повернувся на батьківщину, коли вона безуспішно намагалася позбутися дитини. Крістін народила хлопчика, але дитина прожила лише кілька днів.

Міс Кілер зробила ставку на Лондон, де вирішила остаточно влаштуватися. Спочатку вона влаштувалась офіціанткою в ресторан, а потім і танцівницею в модний стриптиз-клуб Murray's.

Саме в клубі вона й познайомилася зі Стівеном Вордом у 1961 році. Стівен був лікарем-остеопатом, а також модним художником. У його будинку збиралися всі вершки Лондона. Пізніше у своїй автобіографії "Секрети і брехня" Кілер писала, що Ворд працював подвійним агентом, маючи контакти як з високопоставленими співробітниками МІ-5, так і з КДБ, яким він передавав державні секрети Великобританії. Але офіційних публічних підтверджень цим фактам немає.

Крістін та її подруга з клубу Менді Райс-Девіс потоваришували з Вордом і жили в нього в будинку. А він знайомив дівчат із багатими та впливовими джентльменами. Так, з військовим міністром Проф'юмо Крістін познайомилася на пляжній вечірці в особняку третього віконта Астора за посередництвом Ворда.

Знайомство з міністром

Знайомство сталося, коли Крістін оголеною плавала в басейні, а потім безуспішно намагалася прикритися "надто коротким рушником". Проф'юмо був убитий. Їхній роман почався трохи пізніше, тривав недовго і закінчився все в тому ж 1961 році. Сам Проф'юмо через багато років згадував, що з Крістін йому було нудно – її цікавили лише вечірки, мода та косметика. Зустрічалися вони зазвичай у будинку Ворда. Сама Кілер пізніше писала, що бути з міністром їй сподобалося. "Він був добрий і люблячий", — розповідала Кілер.

Втім, у будинку того ж таки Астора вже наступного дня Крістін познайомилася зі ще одним важливим гостем — Євгеном Івановим, помічником військово-морського аташе радянського посольства у Великій Британії. Пізніше Кілер розповідала, що повернулася до Лондона з Івановим і в них був секс. Про цей зв'язок дізналися британські спецслужби та натякнули військовому міністру, що йому не варто ділити коханку з радянським громадянином і, швидше за все, агентом КДБ, тому Проф'юмо швидко з нею розлучився.

Також Крістін встигла завести роман із джазовим музикантом Лакі Гордоном та його промоутером Джонні Еджкомбом. Ті зовсім втратили голову і навіть влаштували дуель на ножах через Крістін. А потім Еджкомб прийшов до будинку Ворда, де вона тоді жила і почав стрілянину.

Еджкомб був заарештований, Крістін викликали до суду і скандал, який отримав назву "Справа Проф'юмо", отримав старт.

Суд та "Справа Проф'юмо"

Кілер, намагаючись відвести від себе звинувачення у проституції, почала розповідати про свої зв'язки з Проф'юмо та Івановим. З радянським громадянином проблема вирішилася просто – його радянський уряд 22 січня 1963 просто відкликав до Москви.

А ось Проф'юмо, Ворд і лорд Астор, у маєтку якого Кілер познайомилася з фігурантами справи, довелося несолодко.

Спочатку військовий міністр Проф'юмо, чоловік акторки Валері Хобсон і спадкоємець багатомільйонного статку, стверджував, що в його відносинах з Кілер "не було нічого непристойного", але в суді були представлені його листи коханці, і все таємне стало явним.

У судовий процес був залучений і покровитель Кілер Стівен Ворд. Він таємно звернувся до політиків, повідомивши, що брехав про відносини Кілер та військового міністра, покриваючи Проф'юмо, і попросивши, щоб розслідування проти нього припинили.

Про роман дізнався лідер лейбористів, а потім прем'єр-міністр Гарольд Макміллан. Проф'юмо зізнався у зраді дружині та уряду та подав у відставку. Консерваторам вся ця історія коштувала владі. Журналісти засуджували розпусних аристократів та політиків, а лейбористи заявили, що інтрижки Проф'юмо загрожували національній безпеці – адже він спав із Кілер, яка одночасно зустрічалася і з потенційним радянським шпигуном і хто знає, якими секретами вони обмінювалися під ковдрою.

Спеціальне розслідування в результаті не знайшло жодних свідчень того, що Проф'юмо розповідав комусь британські секрети або був нелояльний до влади, але після того, як прем'єр-міністр подав у відставку – до влади прийшли лейбористи.

Наслідки та відплата

Як не дивно, але саме грішний міністр відбувся малою кров'ю. Він настільки сильно каявся у зраді і в тому, що підвів своїх колег з партії, що почав займатися благодійністю. Ексміністр став волонтером в організації Toynbee Hall, яка допомагала незаможним, а потім очолив її. Дружина його вибачила та підтримувала в бажанні допомагати бідним. Подружжя прожило разом до її смерті у 1990-х.

У 1975 Єлизавета II нагородила його орденом Британської імперії, давши сигнал суспільству, що Проф'юмо "амністований". Маргарет Тетчер запросила його на святкування свого 70-річного ювілею, а коли Проф'юмо помер у 2006 році, некрологи у пресі представляли його як гідну людину, а не учасника секс-скандалу.

Стівена Ворда звинуватили в аморальній поведінці, подробиці його секс-вечір випливли назовні. Він не зміг спостерігати за тим, як скандал ховає його репутацію та життя та вирішив прийняти смертельну дозу снодійного.

Лорд Астор, у чиєму котеджі проходили веселі вечірки та відбулося фатальне знайомство, став соціальним аутсайдером і помер у 1966 році, а злощасний маєток було продано.

Євген Іванов повернувшись до СРСР, розлучився з дружиною і майже двадцять років працював начальником управління аналізу ГРУ.

Кілер у 1993 році приїжджала до Москви і зустрічалася з колишнім коханцем. За її словами, він був "одинак і нещасний" і жив у бідній квартирі.

Сама Кілер стала знаменитою і намагалася монетизувати скандальну історію, у якій була замішана. Тим більше що її репутацію вже було не врятувати. Дещо пізніше вона позувала відомому фотографу Льюїсу Морлі на фанерному стільці з широкою спинкою. Серія знімків стала одним із символів розкутої епохи 1960-х.

Поза Крістін на фото стала відома, як "поза Крістін Кілер" і згодом цитувалася в поп-культурі незліченну кількість разів.

Стілець моделі 3107 Арне Якобсена став хітом продажу, хоча сиділа Крістін під час зйомки на копії одиниці меблів. Нині стілець у Музеї Вікторії та Альберта, як і знімки оголеної Кілер. Пізніше Крістін стверджувала, що позувала на знаменитому фото у спідній білизні.

Міс Кілер довелося відсидіти у в'язниці чотири місяці з дев'яти за дачу хибних свідчень. Вона двічі виходила заміж та народила двох синів. Гроші, зароблені на скандалі, довелося витратити на адвокатів. Останні два десятиліття свого життя Кілер жила одна в маленькій квартирці. Компанію їй склала лише кішка. Вона написала книгу мемуарів, давала інтерв'ю, у яких стверджувала, що була вагітна від Проф'юмо, але зробила аборт, а Стівен Ворд був радянським шпигуном і погрожував її вбити. Але на той час давній скандал забувся, фігуранти справи померли, а тому подробиці пресу не зацікавили.

Крістін Кілер померла у 2017 році від хронічної обструктивної хвороби легень.

Про її життя було знято кілька фільмів та серіалів. У 2013 році відбулася прем'єра біографічного мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера.