Опір марний. Чому під час затримання поліцією краще м"яко захищати свої права

Патрульний гальмує автомобіль, вимагає документи, а потім довго і невиразно звинувачує в порушенні ПДР. Отримавши відкоша, коп норовить спровадити громадянина у відділення для з'ясування особи. Бажано — в наручниках.

Знайома історія? Якщо не доводилося стикатися особисто, то вже ролики на цю тему в соцмережах ви дивилися точно.

На етапі "пакування" водіїв зазвичай і відбуваються різноманітні ексцеси. Вирішивши, що поліцейські діють незаконно, громадяни часом вирішуються на фізичний опір. Чи розумно це?

Відповідь на це слизьке питання знайшлася в рішенні Верховного суду у справі № 444/2115/17. Так, суд роз'яснив, що фізичний опір водія слід кваліфікувати за другою частиною 342-ї статті КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.

Це справедливо і для випадків, коли дії співробітника не мають законних підстав, але входять в коло його повноважень.

Про що йдеться? Ви відштовхнули поліцейського, щоб запобігти удар кийком, закрили обличчя від удару, в результаті чого патрульний травмував руку.

Або, наприклад, падаючи, ви схопили його за одяг. Такі дії в розумінні 342-ї статті КК, опором не вважаються. В цьому випадку ми говоримо про рефлекторні реакції та самозахист.

Висновки тут невигадливі. Навіть у тих випадках, коли поліцейський не правий, чинити фізичний опір — гірше для себе.

З іншого боку, ви маєте право захищатися від надмірного насильства. Тільки майте на увазі, що насильство, яке вам здається невиправданим, суд може порахувати цілком допустимим. Оцінюйте ситуацію тверезо.

Першоджерело: телеграм-канал автора.

Публікується за згодою автора.