Легалайз з розумом. Як дозволити короткодульний вогнестріл і не нашкодити суспільству
Зброя — не іграшка, але додаткова відповідальність. Два адмінпротоколи протягом року — скасування дозволу. Притягнення до кримінальної відповідальності — припинення дії дозволу. Засудження за будь-який злочин — скасування дозволу. Тоді громадяни зрозуміють, що зброєю не можна володіти "по приколу".
Рада знову загула на тему збройового законодавства. У зв'язку з цим хотілося б поділитися думками з даного питання.
Чи є необхідність вирішувати громадянам ходити по вулицях з короткоствольною вогнестрілів? Вважаю, що ні. Результати багатьох психологічних і соціологічних досліджень свідчать про те, що перспектива заробити кулю ескалації конфлікту не перешкоджає. Скоріше навпаки.
Та й злочинців можливість нарватися на озброєну жертву зовсім не відлякує. Це ж прекрасно! Бонусом до телефону і гаманця можна пістолет отримати.
Право на носіння зброї варто було б надати охоронним фірмам. Але право це варто обмежити периметром об'єктів, взятих під охорону. Фізичних же осіб повинні охороняти виключно підрозділи Міністерства внутрішніх справ.
Якщо, звичайно, ми хочемо уникнути зловживань. А то ж ліцензію на охоронну діяльність в Україні отримати — раз плюнути. Так, наприклад, у парамілітарних формувань, які обслуговують інтереси "шанованих людей", такі ліцензії є.
Очевидно, що для приватних охоронних структур необхідно розробити чіткий регламент носіння і застосування зброї. Це зведення правил повинно виключати вільне трактування застосування співробітником "короткостволу".
Головним же аргументом на користь нарізної зброї була і залишається охорона приватної власності. І тут непогано б довести до розуму положення 36-ї статті КК України, ввівши в обіг формулу "захист завжди законний".
Суть її у тому, що той, хто стріляв повинен звільнятися від будь-якої відповідальності, якщо зловмисник вторгся на територію його приватної власності. Усвідомлення того факту, що проникнення в чужий будинок смертельно небезпечно, відіб'є у злочинця будь-яке бажання займатися подібними дурницями.
Крім того, "збройовий" закон повинен містити положення про право на носіння вогнепалу категоріями осіб, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеною небезпекою. Мова про тих же правоохоронців, суддів, журналістів, адвокатів і багатьох інших.
Ще один важливий момент — отримання психіатричного сертифіката. На сьогодні ми говоримо швидше про покупку бланка з якимось текстом і вашим прізвищем. Справжній медичний огляд всерйоз проходять одиниці.
Якщо ця проблема не буде вирішена, то ні про яку зброю не може бути й мови. Процедуру необхідно посилити. Бо нам тільки божевільних з легальними "стволами" не вистачає для повного щастя.
На закінчення скажу банальну, але дуже важливу річ. Зброя — не іграшка, але додаткова відповідальність. І перед суспільством, і перед самим собою.
Того, хто бажає нею володіти, слід на законодавчому рівні зобов'язати вчитися користуватися зброєю і регулярно відточувати навички. Крім того, щасливий володар "короткоствола" повинен бути законослухняним громадянином. Ніяких проблем з законом, включаючи і порушення ПДР.
Два залучення до адміністративної відповідальності протягом року — скасування дозволу. Притягнення до кримінальної відповідальності — призупинення дії дозволу. Засудження за будь-який злочин — скасування дозволу. Тоді громадяни зрозуміють, що зброєю не можна володіти "по приколу".
Публікується за згодою автора.