Внутрішній ворог. Як армія непотрібних чиновників гальмує розвиток країни й економічне зростання

Послухав інтервʼю економічного радника президента Олега Устенка. Почув про курс на боротьбу з "Північним потоком-2" і про вимогу від Німеччини компенсації за те, що ті вирішили купувати газ дешевше. Боротися будуть до кінця, тобто до того моменту, коли по трубах "Північного потоку-2" піде газ. Це коли у нас під ногами мільярди кубів газу. Але глава "Нафтогазу" Вітренко заявив, що через 10-15 років газ нікому не буде потрібен. (Для довідки — Китай збільшив споживання газу втричі за останні 10 років, чогось китайці не знають).

Далі йшлося про бідність. Устенко повторив дурість, сказану колись головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, що висока зарплата окремих менеджерів не впливає на рівень життя в цілому. Хочу цей момент оскаржити. Оскільки в нас вітренок-коболевців не кілька, а армія, як мінімум, із 100 тисяч чаферів.

Ми всі памʼятаємо, що в нас держпідприємств 3 500 штук. За минулий рік вони показали збиток 50 млрд грн. Але ж на кожному з них є свій Коболєв, і, напевно, якийсь менеджмент, якісь наглядові ради. Славетна Державна зернова корпорація рік за роком демонструє збитки.

Уже всі забули, що нею колись керував Роман Насіров, що там розікрали китайські три мільярди доларів. А скільки 3 500 держпідприємств набрали кредитів під гарантії держави? А скільки в їхньому користуванні землі, приміщень, обладнання, яке зараз використовується в цілях особистого збагачення? Я думаю, ця сума перевищить бюджет Пенсійного фонду України.

А що із 60% банківського сектору, який перебуває в руках держави?

Дійсно, а для чого потрібен державний банк? Тільки для одного — збагачення себе банківським Коболевим.

Нещодавно нам стало відомо, що в Держпродспоживслужбі працює 10 000 осіб. Служба, яка не приносить ніякої користі для країни, і ніякої відповідальності за руйнування бізнесів, доль, життів, як і інші контролювальні органи.

Армія непотрібних чиновників розʼїдає, як іржа, країну зсередини. І кожен із них одночасно одну руку запускає в бюджет, іншу — в кишеню приватного сектора. У такій ситуації ніяке економічне зростання неможливе. Можна тільки гойдатися на хвилях світової конʼюнктури, світової інфляції.

Мінфін ніколи не публікує дані за бюджетними програмами. Розпорядники бюджету в цьому році попросили на своє безбідне існування 600 млрд грн. Хто знає, скільки їм дали.

МЕРТ ніколи не публікує, які держпідприємства який збиток/шкоду принесли державі. Ми тільки знаємо, що їх 3,5 тисячі штук, і в кожного, напевно, є директор із захмарною зарплатою. Приблизний збиток держпідприємств за минулий рік 50 млрд грн.

Але Гетманцев вважає, що "податки повинні платити всі", в сенсі ФОПи й усі інші кріпаки, яких потрібно амністувати. Адже збиток держпідприємств і бюджетні програми треба чимось покривати…

Також Олег Устенко вважає, що країна повинна рухатися в бік лібералізації, і що податки повинні знижуватися. Але незрозуміло — чому не йде, і чому не знижуються? Не можна рухатися одночасно в сторони свободи і несвободи. Потрібно вибрати.

Нове, що я почув від Устенка — це те, що Зеленський хоче домогтися економічного зростання (?!) Серйозно? Два роки репресій проти підприємництва — постраждали всі, від мікробізнесу до найбільших, а він хоче економічного зростання? Тоді женіть в шию Гетманцева. Гетманцев — це про застій.

Першоджерело.