Святе місце. Які плани у Китаю на Афганістан і чому Пекін визнає талібів

Вчора мене запитали — в чому інтерес Китаю в Афганістані? Мовляв, "де Китай, де Афганістан". Все просто і цинічно до жаху. Китай і Афганістан — сусіди, які мають спільний кордон. Сінцзян — Уйгурський автономний район КНР межує з Афганістаном в районі Ваханского коридору. Спільна ділянка кордону невелика, близько 20 кілометрів, проте, вона є. Цього цілком достатньо.

Китай, чомусь, не цікавлять демократія і права афганських жінок, але цікавлять ресурси Афганістану та інфраструктурні проекти.

Країна багата родовищами вугілля, міді, природного газу запаси близько 444 млрд. куб), нафти (запаси 3,8 мільярда барелів на провінціях Джавзян і Балх), урану, золота.

Більше того, китайців дуже цікавить літій, який є в Афганістані. Літій — це те, що потрібно вашим мобілкам і планшетам) і тепер він поруч з Китаєм, в прикордонній країні. Рукою подати.

Таліби вже давно і системно ведуть переговори з Китаєм у межах своєї "човникової дипломатії".

"У процесі переговорів з представниками "Талібану" китайська сторона запропонувала значні інвестиції в енергетичні та інфраструктурні проекти" (с) — Financial Times.

Важливо

Таліби в Піднебесній. Що Китаю потрібно в Афганістані

"Китайські офіційні особи закликали талібів дати гарантії встановлення миру, а Китай візьме на себе інвестиції в дороги" (с) — знову Financial Times

"В майбутньому Китай також хотів би обміркувати проекти у таких сферах, як виробництво електроенергії і транспортування нафти і газу з Афганістану та Центральної Азії. Головною обіцянкою з боку КНР, за цими даними, було будівництво автомагістралей, які зв'яжуть між собою основні міста Афганістану." (С) Financial Times.

"Китайці стверджують: коли буде побудована подібна дорожня мережа з шестисмуговими автомагістралями, місцева комерція і торгівля будуть тільки процвітати" (с) — і ще раз Financial Times.

Зазначу лише, що все це публікувалося задовго до нинішніх подій, ще у 2020 році, коли непорушність проамериканського режиму Ашрафа Гані ще не ставилася під сумнів.

Також китайці не можуть не зацікавитися можливістю логістично зв'язати свою територію сухопутною транспортною артерією з Іраном, уздовж якої може бути прокладений газо/нафтопровід, який, по суті, зв'яже КНР і Перську затоку.

Інтенсифікація контактів між Китаєм і представниками "Талібану", повторюю, сталася не зараз, а ще тоді, коли адміністрація Трампа тільки починала думати про виведення армії США з Афганістану.

Абсолютно логічно, що Китай бачить у відході американців можливість реалізації своїх інфраструктурних проектів у регіоні.

Між іншим, нещодавно, перед падінням Кабула 28 липня відбулася зустріч одного з лідерів "Талібану", лідера його поміркованого крила зі штаб-квартирою в Катарі, мулли Абдулли Гані Барадара з міністром закордонних справ КНР Ван І.

Важливо

Крах карткового будиночка. Чому в Афганістані переміг "Талібан" і що там буде далі

"Під час зустрічі Ван І заявив, що Пекін поважає суверенітет і територіальну цілісність Афганістану. Ми завжди дотримуємося принципу невтручання у внутрішні справи вашої країни" (с) — Ван І.

Більше того, абсолютно зрозуміло, що така зустріч не могла б відбутися, якби КНР не отримала від "Талібану" переконливі гарантії невтручання у справи мусульман уйгурів на заході Китаю, яких там неілюзорно "китаїзують". Таліби закривають "очі" на проблеми одновірців, Пекін дає інвестиції і бабла на кишеню зверху стільки, скільки потрібно.

"Сподіваємося, що "Талібан" стоятиме осторонь від таких терористичних організацій, як "Ісламський рух Східного Туркестану" (уйгури ред.), що ви проявите твердість і приймете ефективні заходи для нанесення удару по тероризму" (с) — Ван І.

Важливо

Кінець історії. Чому поразка США в Афганістані — провісник нового світопорядку

"Абдулла Гані Барадар подякував китайському уряду за можливість відвідати КНР. Він також схвально відгукнувся про позитивний вплив Китаю на процес мирного врегулювання в Афганістані і висловив готовність до подальшої співпраці з владою КНР." (С) — ТАСС

І все це — без розмов про якусь "демократію" та "цінності".

Тому КНР, відтепер, об'єктивно, стає однією з головних сил в регіоні, а Афганістану у цих планах відведена роль сухопутного ключа Пекіна до південної Азії та ближнього Сходу.

Першоджерело.