"Хімія розмов" і реальні результати. З чим повернеться зі США в Україну Володимир Зеленський

Результатами "чоловічої розмови" між Байденом і Зеленським є відсутність проривних договорів і якихось гарантій безпеки Україні з боку США, при величезній кількості загальних і таких, які нічого не значать у практичній площині слів, намірів та "угод". Почнемо з грошей.

Що по "бабках"? "Укроборонпром" підписав з американськими компаніями три угоди на 2,5 млрд доларів. Маю велику надію, що з цих угод щось вийде. У майбутньому. На перший погляд виглядає безпечно.

США виділяють Україні новий транш військової допомоги 60 млн доларів (вартість трьох американських військових вертольотів — Ред). Тут найголовніше — розуміти, що гроші, які виділяються нам, "потраплять" в Україну тільки у вигляді товару оборонного призначення. Наприклад, підуть на закупівлю ПТРК "Джавелін". Чекаємо.

У присутності президента Зеленського, у Вашингтоні була підписана рамкова (!) угода між нашим Міноборони і Пентагоном, яка передбачає посилення співпраці між двома державами у сфері оборони.

Про що угода:

• підтвердження непохитної підтримки з боку США суверенітету й територіальної цілісності України;
• осуд російської окупації Криму та агресії на сході країни;
• визначення подальших кроків взаємодії оборонних відомств для підвищення військового потенціалу і готовності України до збереження територіальної цілісності, прогресу на шляху сумісності з НАТО і сприяння регіональній безпеці;
• підтвердження постійної підтримки права України визначати свій майбутній зовнішньополітичний курс, незалежний від зовнішнього втручання, зокрема, в прагненні України до вступу в НАТО.

Далі. Для досягнення зазначених цілей до грудня 2026 року (!), двосторонні оборонні відносини будуть зосереджені на таких принципах:

• двостороннє співробітництво в галузі безпеки;
• підтримка США, враховуючи повноцінну програму тренувань і навчань, які ефективно допомагають Україні протидіяти російській агресії;
• проведення Україною реформ у секторі оборони відповідно до принципів і стандартів НАТО, сприяння виконанню положень стратегії розвитку оборонної промисловості та реалізації реформ із метою задоволення потреб Збройних сил України;
• поглиблення співпраці в Чорноморському регіоні з метою забезпечення свободи судноплавства й ефективної протидії загрозам і викликам у всіх сферах військової діяльності;
• посилення співпраці в галузі кібербезпеки;
• тісніше партнерство оборонних розвідувальних співтовариств.

Що тут головне. По-перше — це "рамкова угода", яка в ідеалі передбачає укладення повноцінного договору. Про договір не йдеться. Принаймні, до "досягнення цілей" у 2026 році. Подивіться де ми, а де 2026 рік. Далі — умови рамкової угоди не є остаточними та деталізованими.

Важливо

Слабких б'ють. Чому Україні на світовій арені потрібно перестати плакати та випрошувати гроші

Тому все вищеописане без закріплення в міждержавному договорі — просто правильні слова про "боротьбу добра проти зла". І все.

Ніякого особливого статусу стратегічного партнерства України та США ця угода не передбачає навіть в теорії і навіть у майбутньому. Хоча, "картинка" виглядає саме так. Але в нас багато в країні робиться для "картинки" або для "бутафорії". Це якраз той випадок.

Підозрюю, що саме цю мантру — про підписані Зеленським "союзницькі відносини" зі США і почнуть заливати у вуха масам в ОП після закінчення візиту у Вашингтон. Причому, робитимуть це дуже активно.

По-друге, після того, як адміністрація Білого Дому вчинила з Афганістаном, який мав статус основного союзника США поза НАТО і мільярд із гаком на рік на підтримку "штанів", із Вашингтоном можна вже підписувати будь-які "рамкові угоди".

Серйозно. Гірше вже не буде.

Допомога 60 млн доларів (зокрема і в еквіваленті "Javelin") — це добре. По-перше, це краще, ніж нічого, по-друге — це, хоч і трохи менше, ніж дісталося талібам, але дарованому коневі… ви зрозуміли.

Далі. Експортно-імпортний банк США видасть пов'язаний кредит Україні у розмірі трьох мільярдів доларів для "спільних проєктів в аграрній сфері", "інфраструктурі", "енергетиці та кліматі".

Важливо

Риба замість вудки. Що не так з кредитом американського Ексімбанку для України

Між іншим, цей кредит виділяється американським компаніям, які будуть тут займатися "інфраструктурою", "кліматом" та іншим, тому ще велике питання — чи вдасться поживитися нашим корупціонерам. Хоча, наші мають такий скіл, що надія є.

Україна отримає (коли незрозуміло, але виглядає смачно) кілька партій препаратів для лікування коронавірусу, а також 45 млн доларів гуманітарної допомоги "для постраждалих від війни на Донбасі" й інших "гуманітарних цілей". Ці гроші, якщо потраплять до нас, звичайно ж будуть "спрямовані" постраждалим і на гуманітарні цілі.

Далі — "домашні завдання" про нашу нещадну "боротьбу з корупцією", які взяла на себе зобов'язання виконати Україна в процесі зустрічі Байдена і Зеленського.

• продовження судової реформи;
• обрання голови спеціалізованої Антикорупційної "відповідно до найкращих міжнародніх практик";
• імплементація законодавчих актів для захисту чинного директора НАБУ і "забезпечення прозорого та надійного процесу відбору його наступника";
• введення в практику ланцюжка норм щодо захисту прав людини й іншого малоцікавого нам і дуже "важливого" для американців.

Ну, знаєте, це все "домашні завдання", за які нашим гаврикам не платять, а "боротьбою" із самими собою ми можемо займатися десятиліттями.

Самі розумієте. До речі, це добре розуміють й у США.

Енергетика. У Вашингтоні був підписаний меморандум між українською компанією "Енергоатом" та американською корпорацією Westinghouse. Мета меморандуму — добудова енергоблоку на Хмельницькій АЕС і будівництво ще чотирьох блоків додатково. У перспективі він може залучити в Україну до 30 млрд доларів якихось інвестицій (щоправда, незрозуміло звідки вони прийдуть, якщо "Westinghouse" кілька років тому оголошує про своє банкрутство. — Ред.)

Що тут головне. Це меморандум. Було б непогано, якби цей меморандум перетворився на конкретні контракти. Відносно нещодавно, подібний меморандум був підписаний з південними корейцями і "віз і понині там".

"Північний Потік-2". Пам'ятайте всі наші бравурні заяви про "гарантії" та ініціативи Вітренка, з якими наша делегація збиралася їхати в США? Так ось, у цинічній реальності, в україно-американській заяві жодної конкретики або якихось "гарантій" немає.

Важливо

Обіцяти — не одружуватися. Чи може Україна довіряти німецьким гарантіям щодо "Північного потоку-2"

Білий Дім не відмовився від своєї позиції, відображеній ще у Вашингтонській декларації, підписаній з Меркель 22 липня цього року, (всім в ОП рекомендую читати уважно). США вважають газопровід "загрозою для європейської енергетичної безпеки". Це все.

До речі, цю ж обіцянку, на нещодавній зустрічі із Зеленським артикулювала фрау Меркель. Тож у цьому випадку Байден лише продемонстрував солідарність словесних конструкцій зі своїм головним європейським союзником — ФРН.

НАТО. Пам'ятайте: "Пане президенте, чому ми досі не в НАТО?"

Я не знаю, чи ставив Зеленський Байдену це гостре питання на підвищених тонах, як обіцяв Арестович, але в реальності, яка не має нічого спільного з мріями, Володимир Олександрович сказав: "Ми говорили багато про це. Темі НАТО приділили багато часу. У нас є аргументи, про які ми досі не розмовляли… Я відчуваю, що президент підтримує Україну щодо надання членства в НАТО, але яким буде шлях — мені складно говорити" (с).

Важливо

НАТО не допоможе. Чим небезпечні для обороноздатності України ілюзії про вступ в Альянс

Мабуть, у дідуся Байдена, все ж таки, були "нові аргументи", або подіяла якась "хімія", але в спільній заяві США говорять лише про "право України вибирати зовнішньополітичний курс".

Про конкретне ставлення Вашингтона до цього "прагнення" в угоді не йдеться, йдеться про якусь абстрактну допомогу "в проведенні реформ".

Тобто, якщо ви чогось хочете, ми не можемо вам заборонити цього хотіти. Ну ви зрозуміли.

Крим, Донбас і Нормандський формат. Тут все, як і очікувалося — в тексті спільної заяви немає взагалі "мінських угод", але є "відсилка" до статуту ООН.

"США підтверджують повну підтримку міжнародним зусиллям, включно з тими, що вживаються у Нормандському форматі, спрямованим на врегулювання конфлікту, розв'язаного Росією на сході України, дипломатичним шляхом на основі міжнародного права, включно зі Статутом ООН." (с)

Тобто, Вашингтон підтримує "роботу" РФ, ФРН і Франції в рамках Нормандського формату, а якщо вас (Україну) щось не влаштовує в "Мінську", хочете щось "перезапустити", працюйте з ООН. Там сидять дуже хороші та приємні люди. Може, і допоможуть. Усе у вас вийде. Причому, мирним шляхом.

Що мається на увазі під "мирним шляхом", знає напевно лише дідусь Путін.

Що стосується Криму, то тут все дуже розпливчасто: "Сполучені Штати підтримують зусилля України у використанні Кримської платформи для зосередження міжнародної уваги та дій на гуманітарних і безпекових наслідках російської окупації Криму, з метою мирного відновлення контролю України над цією територією відповідно до міжнародного права." (с)

Важливо

Крим і мова ненависті. Яку проблему виявив скандал із Муждабаєвим в ефірі у Скрипіна

Це те, що я і говорив. Створення "Кримської платформи" — є красивою витівкою, яка дратує РФ, але дурною і порожньою, оскільки тепер всі західні пуделі, враховуючи сонного дідуся Байдена будуть, кажучи про окупований Крим, показувати на "Кримську платформу" — мовляв, "ось і молодці й продовжуйте працювати там".

Так, тема окупації української території буде похована в розмовах, "панелях", піснях і фуршетах.

Підсумок. У сухому і глобальному "залишку" — Україна в особі Зеленського з делегацією нашкрябала трохи бабла в кредитах і в меморандумах, взяла на себе свої звичайні "домашні завдання", які вона і не збирається виконувати (і всі про це знають у США) і пообіцяла "трансформуватися".

Вашингтон в особі Байдена поплескав нас по плечу, дав грошей у борг, пообіцяв якщо що, висловити Путіну "сувору заклопотаність", розповів про свою підтримку щодо "територіальної цілісності" та пообіцяв розмовляти з нами в рамках комісії "стратегічного партнерства зі США", про яку тут будуть розповідати, як про велике досягнення зовнішньої політики України.

Америка ж у зовнішній політиці вже публічно, відкрила нову еру, згідно з проголошеною доктриною Байдена — "США не повинні вести в інших країнах війни, подібні до афганської, і тим більше не повинні більше намагатися переробляти чужі політичні інститути на свій манер".

Тому, що стосується України, Білий Дім буде "працювати" з нами лише в тій формі, в якій це йому буде вигідно і в тій формі, в якій це не буде дратувати Москву, яка вважає Україну своєю сферою впливу і з якою у Вашингтона зараз дуже багато точок "зіткнення" в геополітиці.

Першоджерело.