Підлі ігри. Як Італія намагається зам'яти війну в Україні

Отже, план Італії, переданий генсеку ООН Антоніо Гутеррешу. Ось що відомо про його ключові пункти.

• Демілітаризація лінії розмежування під наглядом представників ООН

На що схоже? На багаторічні спроби грати в те, що від всього нас врятують миротворці ООН. Тільки я зобов'язана нагадати, що режим припинення вогню на лінії розмежування в нас не працював усі 8 років, а тепер і поготів не працюватиме повною мірою. Тому що вогонь за лінії розмежування давно вийшов. І миротворці ООН за таких розкладів просто стають ціллю. Без реальних можливостей щось зробити за фактом. У разі чого їх зметуть і буде така ж "ой" шанована світова спільнота, як було зі Сребреницею.

• Переговори про статус України мають передбачати приєднання до Євросоюзу, але відмову від членства в НАТО

Ну тут зрозуміло без моїх коментарів, правда? Вже всьому світу зрозуміло, що робочий інструмент безпеки є лише одним — це членство держави в НАТО. Це зрозуміло й українському суспільству, активна частина якого жодної відмови від НАТО не прийме.

• Двосторонній договір між Києвом та Москвою щодо Донбасу та Криму

Автори плану називають Крим та Донбас "спірними територіями", за даними Ла Републіка. Вони, за їхньою версією, отримають повну автономію з правом самостійного забезпечення власної безпеки, проте суверенітет над ними матиме Україна.

Нешановним авторам плану можу запропонувати віддати щось своє, якщо їм не йметься. Ну, наприклад, я можу оголосити ваше майно "спірним". Віддавайте. Ох, пардон, дозволяйте "самостійно забезпечувати свою безпеку". А щодо особливого статусу — так, він справді буде особливий. І діяти після деокупації цих територій буде зобов'язаний особливий правовий режим. Нам незаконно захоплене майно повертати, з колаборантами розбиратись. І все це — можете не сумніватися — зроблять. Занадто багато крові вже пролито, щоб мати розкіш цього не робити.

• Наступний крок — укладання багатосторонньої угоди про мир та безпеку в Європі, в ній розглянуть питання контролю над озброєннями та роззброєнням, заходи для зміцнення довіри та запобігання конфліктам.

Ні, мої друзі. Давайте з наявними конструкціями розберемося для початку — з ООН, наприклад, і її Радбезом, а також дотриманням Статуту ООН. А потім розповідатимемо про те, як нам усім терміново потрібно щось нове, бо старе не працює. Старе спочатку чинять. На тріснутому фундаменті не будують.

Загалом ми бачимо набір безвідповідальних тверджень, через який червоною ниткою проходить думка "давайте не шукати правих і винних, давайте просто якось замнемо і зробимо нове". Але без роботи над помилками не буває їхнього розуміння і не може бути правильних висновків. Апріорі.

Джерело.