Не кидайте гроші на вітер. Чому ще не час відновлювати зруйновану інфраструктуру

Якось стихли розмови про плани Маршалла та про плани відновлення. Принаймні в доступному мені просторі. Правильно затихли.

Щоб щось відновлювати, необхідно не лише розуміти, що і як відновлюємо — тут, очевидно, ще немає суспільного чи економічного консенсусу. Хтось каже, треба зробити, як було з металургією та хімзаводами, але лише в інших місцях. Хтось каже, що треба будувати якусь нову галузеву економіку без фокусування на тому, що було до вторгнення чи навіть до незалежності. Дебати, багато дебатів.

Капекси, тобто капітальні інвестиції, будівництво чогось нового, ніхто в наших теперішніх умовах не робитиме. Релокація наявних потужностей — це максимум.

Це я до того, що нам більше потрібні кошти на підтримку економіки. Мовою фінансистів це називається опекси, тобто операційні витрати. Або, переводячи на рівень країни, кошти для фінансування потреб ЗСУ (армія без грошей не воює, так само як без особового складу чи без зброї чи техніки, це все треба, якщо чогось одного немає, надлишок іншого не допоможе), для пенсій та соціалки.

Теперішні витрати — це не тільки тут і зараз, це і на осінь, і особливо на зиму, на запаси палива, газу, мастил, на гарантії поставок електрики й на все інше, що, крім фізичної наявності, вимагає ще й грошей, багато грошей.

Власними силами ми, на жаль, не впораємося. Податків, акцизів та мит, скільки їх не підвищуй, не вистачить навіть на соціалку з пенсіями, там уже потрібно не менш як 100 млрд грн на місяць, добре, якщо ми зберемо 70-80 млрд грн.

Капекси та відновлення добрі, але зараз важливіші опекси, тому що зима близько.

Важливо

Кейс Денісової. Чому таки добре, що його розкрили

Важливо

ППО для України. Що потрібно зробити, щоб збивати крилаті ракети Росії