Кейс Денісової. Чому таки добре, що його розкрили

Історія з Людмилою Денісовою відрефлексована насамперед на рівні професійних спільнот, з погляду профстандартів. Журналістам важливо оцінити якість журналістської та редакторської роботи — чи достатньо вона висока, щоб претендувати на такі далекосяжні політичні наслідки.

Психологам важливо оцінити умови та етичність психологічної допомоги, яку надавали під парасолькою Омбудсмена — вона на благо конкретним людям та суспільству загалом, чи ні.

Навіть політики по-своєму відрефлексували цей кейс, ухваливши не однозначне рішення про відставку Омбудсмена під час війни. Не впевнена, що цю відставку слід розуміти саме як спосіб усунути небажану поведінку публічних осіб під час війни, але в сукупності з публікацією в УП її тепер можна розуміти й так. Тому я вважаю цей кейс важливим і ймовірніше корисним.

Навіть якщо прихильники позиції "не все так однозначно" одержали додатковий аргумент у свою скарбничку — і що? Вони вчепилися в "неоднозначність" не тому, що хочуть зберегти об'єктивну оптику, а тому, що психологічно їм легше і приємніше приєднатися до агресора, і вони триматимуться цього полюса сили, доки там є сила.

Буде трагедія, якщо ми, як суспільство, навчимося отримувати уроки зі своїх помилок і вирішимо, що факапи — неминучі на будь-якій війні — краще приховувати, ніж запобігати.

Тому, що наймерзенніші злочини людей, які приймають рішення, відбуваються не в момент скоєння ними першої помилки — неприємної для самооцінки, але не смертельної — а коли вони вирішують її приховати за всяку ціну. Ціна зазвичай непомірно висока.

Джерело

Важливо

ППО для України. Що потрібно зробити, щоб збивати крилаті ракети Росії

Важливо

Путін ламає Лукашенка. Як Білорусь втягується у війну против України