Просто бізнес. США, Саудівська Аравія, Іран, Росія та Україна: хто з ким і проти кого

Після цінової війни між Саудівською Аравією і Росією, яка призвела до різкого падіння цін на нафту, адміністрація Трампа стала переговорником, який примирив конкурентів. На знак припинення невигідних для обох сторін змагань Росія разом із Саудівською Аравією стала лідером картелю. Хоча Ер-Ріяд у цих відносинах продовжує грати роль головного гравця.

Також рішення ОПЕК+ прийнято в той час, коли ЄС досяг згоди щодо обмеження цін на російську нафту, що одразу викликало питання щодо його реалізації в умовах скорочення ресурсів на ринку.

Заступник міністра енергетики Росії Новак, якому не завадили санкції взяти участь у засіданні ОПЕК+ у Відні, скористався майданчиком, щоб посилити риторику енергетичного шантажу, заявивши, що Росія не буде постачати нафту недружнім країнам, які застосовують таке обмеження цін.

До цього кронпринц Саудівської Аравії MbS, який нещодавно обійняв посаду керівника уряду, що є безпрецедентним при живому королі, отримав завдяки поступці Путіна гучну перемогу на світовому дипломатичному ринку. Завдяки його безпосередній участі відбувся успішний обмін полоненими між Україною та Росією. Серед інших були звільнені легендарні герої — захисники Маріуполя і десять іноземних громадян з однієї сторони, друг і кум Путіна, який є фігурантом низки розслідувань в Україні та США, починаючи від державної зради, закінчуючи втручанням в американські вибори — з іншої. Що в обмін на це отримав Кремль від Королівства — невідомо.

Якщо додати до цього все більше зближення останніми роками, зокрема вимушеного, Королівства з Росією та КНР, персональне захоплення MbS Путіним і спільну автократичність правління, виникає спокуса спростити таке рішення ОПЕК+ до фрази "Саудівська Аравія підтримує Росію". Але таке спрощення буде помилковим.

Дійсно, з моменту повномасштабного вторгнення ми чули публічного засудження дій Росії з боку Саудівської Аравії. Королівство не приєдналося до санкцій.

Водночас, Саудівська Аравія голосувала в ООН за резолюції, що засуджували вторгнення Росії. Головним безпековим викликом Королівства залишається військове протистояння з Іраном та його проксі у регіоні. Понад 80% оборонного обладнання Ер-Ріяд купує у США. А стратегічному партнерству США та Саудівської Аравії вже 77 років, і не схоже, що Королівство готове втратити такого важливого партнера.

Щоб зрозуміти мотивацію Королівства, яке керується такими здавалося б протилежними одна одній стратегіями, варто подивитися на минуле, сьогодення та майбутнє очима Ер-Ріяду.

Третій президент США поспіль демонструє, що Близький Схід не знаходиться на першій лінії американських інтересів. Війна Росії проти України та конкуренція з КНР — головний пріоритет адміністрації Байдена. Бездіяльність Обами у відповідь на застосування режимом Асаду хімічної зброї в Сирії, фактична відсутність відповіді Трампа на атаку підтримуваних Іраном хуситів саудівських нафтових об'єктів безпілотниками, що призвело до падіння видобутку на 50%, і хаотичне виведення Байденом військ з Афганістану посилили Ер-Ріяду відчуття девальвації регіону для Вашингтону.

Ненаписана угода про нафту в обмін на безпеку, яка була однією з центральних у відносинах між Вашингтоном і Ер-Ріядом, на думку Королівства, три останні адміністрації повноцінно виконували лише одна сторона. Можливо, саме це було одним із факторів, який штовхав Ер-Ріяд до ближчого партнерства з Росією, яка, на відміну від США, зберігала на Близькому Сході значну військову присутність та вплив.

Крім того, ні Росія, ні КНР не ставлять принцу зайвих питань про репресії, розчленування Хашоггі та їх не турбує обезголовлений лише за один рік у Королівстві 81 дисидент.

Значна частина колег Байдена по демократичній партії закликає до більш жорсткої позиції Вашингтона щодо Королівства за порушення прав людини. І поїздка президента США до Саудівської Аравії в липні разом з ударом кулаком між кронпринцем і Байденим була зустріта жорсткою критикою у західних ЗМІ та значній частині американських політиків.

"Президентство має за щось стояти", — опирався Байден наполегливим порадам його помічників відвідати Ер-Ріяд. І хоча пізніше відступив, візит був досить холодний і було видно, що це не стратегічна перебудова взаємин із виправленням минулих взаємних помилок, а лише намагання заховати сміття під килим. Це могло стати початком нового міцного партнерства між країнами або провалитися. Але вчорашнє рішення ОПЕК+ не свідчить про те, що це провал.

Королівство, незважаючи на масштабні реформи, що проводяться кронпринцем, починаючи від зменшення ролі держави в економіці та державної допомоги в житті людей, закінчуючи залученням жінок до бізнес-життя країни та сприянням розвитку не пов'язаних із нафтою напрямків підприємництва, досі залишається залежним від викопного палива. З кожним роком ця залежність стає все більш загрозливою, особливо зараз, враховуючи те, як суттєво вторгнення Росії прискорило розвиток у світі чистих джерел енергії та можливу рецесію, яка може призвести до одного з найбільших падінь попиту на нафту за останні роки, перевищивши навіть ковідні зниження.

Плюс, поки населення Королівства здебільшого молодь, у кронпринца є вікно можливостей, щоб відучити їх від патерналізму та перебудувати економіку країни. Через десять років вони вже будуть менш чутливі до масштабних перетворень й опозиція трансформації рентної економіки в сучасну може бути більшою.

Отже, для Королівства ці місяці, можливо, є крайньою в найближчому майбутньому можливістю забезпечити собі додаткові доходи для розвитку, і звірські вбивства тисяч українців Росією не є достатнім аргументом, щоб діяти проти власних інтересів, як і постачання зброї.

До цього можна додати занепокоєння Саудівської Аравії політикою Ізраїлю щодо палестинців, яка суттєво так і не змінилася. Відмову підтримуваних Іраном хуситів у Ємені продовжити перемир’я з надуманих підстав в останній момент попри досягнуті перед цим домовленості, що пов'язують зі звинуваченнями Тегерану в бік, зокрема, Саудівської Аравії в розпалюванні протестів в Ірані. І багато іншого, що свідчить про те, що перелік питань та інтересів у транзакційних відносинах США та Королівства суттєво більше за нафту, постачання зброї та витягування кронпринца з "чистилища".

Деякі намагаються пояснити таке рішення ОПЕК+ виборами в Конгрес у листопаді, на яких ціна бензину буде грати одну з вирішальних ролей для американців, що може додати голосів республіканцям. Звичайно, дружба кронпринца та Трампа була надто відкритою і "вульгарною", як для міжнародної політики.

Та й сам принц, знову ж таки, не приховуючись, приймав Трампа по-особливому і навіть інвестував мільярди доларів у фонди зятя Трампа.

Проте, після такого грубого втручання у внутрішні справи один одного, принц мав винести урок: охолодження відносин із Вашингтоном є, зокрема, результатом неналежної дипломатії Ер-Ріяду. Те, що значна частина демократів досі сприймає Королівство як партнера республіканців, не раз перешкоджало принцу за останні два роки у лобіюванні інтересів Королівства у Вашингтоні. Отже, розумно, що, отримавши вищу посаду та відповідальність, принц, навпаки, мав витратити більше ресурсів, щоб залишити це у минулому та будувати рівновіддалені двопартійні відносини зі США.

Тому хочеться сподіватися, що це не було причиною, інакше це надто недалекоглядний крок занадто впливової країни із занадто впливовим лідером.

Підсумовуючи. Байден з MbS не можуть бути один з одним із ціннісних міркувань, але й не можуть один без одного — з матеріальних причин. США не можуть покинути Близький Схід, а Саудівська Аравія — лідер регіону, що спирається на сильну владу та економіку. Так само Саудівська Аравія не може без США зберегти та зміцнити своє лідерство, а недовіра до Росії та КНР як партнерів при всіх автократичних схожостях надто суттєва, щоб відмовитися від позиції диверсифікації між Вашингтоном, Москвою та Пекіном. Зближення КНР та Росії з Тегераном, ворогом Саудівської Аравії, ще більше вимагає від Ер-Ріяду розкладати яйця у різні кошики.

Навряд чи вчорашнє засідання призведе до фундаментального охолодження відносин між США та Саудівською Аравією. Щонайменш це категорично суперечитиме інтересам їх обох, граючи на користь їх ворогів. А значить, quid pro quo має бути знайдено, а відносини поставлені на більш міцну основу фундаментальних викликів, які поєднують двох давніх стратегічних партнерів.

Джерело

Важливо

Китай тисне на ЄС: як Пекін намагається зберегти "нейтралітет" у війні Росії проти України