Про історію українського солдата, якого образили у поїзді

Історія українського солдата, якого образили у потязі через нібито поганий запах, нагадала мені іншу історію. У 2008 році я летів внутрішнім рейсом у США між двома штатами.

Коли всі зайняли свої місця, стюардеса оголосила: "Шановні пасажири, сьогодні з нами на борту знаходяться четверо військових, які повертаються додому з війни. Подякуємо їм за їхню службу, привітавши оплесками".

Весь (!) літак аплодував. Це був дуже людяний жест вдячності. Швидше за все, вони поверталися на той час з Іраку. Але навіть різне ставлення в американському суспільстві до тієї війни не вплинуло на повагу до військових.

І це правильно: солдат заслуговує на повагу безвідносно будь-якого контексту — політики, соціального статусу, культурних, естетичних чи ароматичних переконань.

Складно встановити всі деталі цієї історії, але, прочитавши все, що про неї відомо, висловлюю свою подяку та повагу до українського солдата Віктора Івановича Якименка. Я бажаю йому добре провести відпустку з рідними, до яких він повернувся з Донбасу.

Мій знак поваги #ЗавдякиТобі — для нього та його побратимів.

Саме завдяки їм ми живемо у вільній та незалежній Україні. І ті, хто трапився на його шляху в цьому поїзді та не пройшов тест на звичайну гідність та подяку, забули, що теж їздять у поїзді завдяки їм. Причому працівники УЗ повелися професійно. Судячи з усього, проблема аж ніяк не в них, а якраз у сусідах військового, яким щось там нібито "тхнуло".

Тхне не від солдата, а від тих, хто його зневажає. Наша спільна справа — виховати в суспільстві принаймні таку саму повагу до наших солдатів, яку виховали у США стосовно своїх.

Джерело

Важливо

Це історичний успіх: що врятувало Україну від масованого ракетного удару 5 грудня