Кримська справа. ЄСПЛ визнав, що окупація почалася в лютому 2014 року — ще до "референдуму"

Сім років знадобилося, щоб Європейський суд з прав людини встановив: Російська Федерація контролює український Крим не з моменту проведення так званого референдуму 18 березня 2014 року, а з 27 лютого, коли на півострові масово зʼявилися "зелені чоловічки".

Це січневе рішення суду в Страсбурзі влада назвала важливою перемогою. Воно підтверджує, що Україна надала достатньо доказів відповідальності Росії за зникнення і викрадення громадян на півострові, насильницьку паспортизацію і заборону викладання української мови в школах. Росія заявляє, що прийнятною українську скаргу суд визнав лише частково, розглядати питання про законність "входження Криму до складу РФ" він відмовився.

Свідки окупації Криму

Марія Томак, українська правозахисниця, на момент початку російської окупації волонтер ініціативи "євромайдан-SOS", у березні 2014 роки тричі їздила в Крим.

"Тільки закінчився Майдан, ми ще не відійшли від розстрілів 20 лютого, не розуміли, що відбувається, чи є країна взагалі, де уряд і хто президент, у Криму стало відбуватися щось дуже схоже на силове захоплення півострова", — згадує вона. Томак розповідає, що в той період вона, як і десятки інших волонтерів, намагалися підтримати проукраїнський рух і допомогти українським військовим, які перебувають у Криму. Зокрема, доставляла пристрої для мобільного інтернету, щоб ті могли зафіксувати захоплення військових частин.

Документувала все, що відбувається навколо і сама Марія: "У військових частинах ми бачили "зелених чоловічків". Деякі, як у Перевальному, навіть не намагалися сховатися — хоча військова форма була без розпізнавальних знаків, у руках тримали новітні зразки автоматів Калашникова, на питання не відповідали, але фотографувати їх дозволяли. Інші більше були схожі на "строковиків", іноді йшли на контакт. Памʼятаю, один з них зізнався, що в Крим приїхав з Росії. Крім того, ми знайшли упаковку від сухпайка російської армії, бачили військову техніку і людей у формі близько до так званих виборчих дільниць у день "референдуму".

Кілька років кримські спогади Марії зберігалися у вигляді десятків фотографій на гугл-диску, поки до неї не звернувся Іван Ліщина, заступник міністра юстиції й Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Томак він попросив дати свідчення для підготовки міждержавної скарги про порушення прав людини в Криму. На відновлення хронології подій пішло близько тижня, потім свідчення зафіксували в нотаріуса і передали до Страсбурга.

Рішення ЄСПЛ з Криму: основні висновки

Європейський суд з прав людини — міжнародна судова інстанція, юрисдикція якої поширюється на держави — члени Ради Європи. Він складається з 47 суддів — по одному від кожної країни. Більшість скарг, розглянутих судом, індивідуальні, міждержавні бувають куди рідше. Кілька таких подала Україна проти Росії. Найпершу — у березні 2014 з Криму. Після було ще кілька про порушення на півострові. Пізніше їх обʼєднали в одну кримську справу. Українська сторона весь час уточнювала його деталі і подавала нові свідчення. Паралельно сформувався кейс Донбасом, попередні відкриті слухання про те, що відбувається на сході України, повинні відбутися у вересні 2021 року.

Що ж стосується слухань з Криму, то вони пройшли восени 2019-го. Для України було важливо продемонструвати, що порушення прав людини відбулися тому, що Росія контролює півострів, захопивши його силовим шляхом. РФ наполягає, що відбулося вільне вираження думки народу Криму у звʼязку з тим, що "вони хочуть повернутися до складу РФ", що і сталося після "легітимного референдуму".

"Памʼятаю, як суддя ЄСПЛ від Росії Бахтіяр Тузмухамедов попросив нас уточнити, скільки російських військових перебувало на території Криму в березні 2014 року. Це був такий пас Російської Федерації, мовляв, зараз Україна констатує: кількість не перевищувала ліміт, передбачений двосторонніми договорами, — 25 тис., — згадує Іван Ліщина. — Але ми показали динаміку стрімкого збільшення числа військовослужбовців і якість прибулої військової сили — Україна на такі дії Росії дозволу не давала".

Ці та інші надані факти судді ЄСПЛ вивчали понад рік. У результаті зʼявилося обʼємне рішення — 174 сторінки тексту.

Суд встановив два основних факти.

• Перший: Росія несе юридичну відповідальність за все, що відбувається на півострові не з 18 березня 2014 року, як стверджує РФ, а з 27 лютого. Напередодні вночі озброєні сили Росії захопили будівлю Верховної Ради АРК і обмежили вʼїзд і виїзд на півострів.
• Другий: є достатньо підстав вважати, що з цього часу на півострові відбувалися порушення прав людини. Йдеться, зокрема, про викрадення проукраїнських і кримськотатарських активістів, незаконні поневіряння свободи, катування, залякування релігійних діячів.

Усього ЄСПЛ визнав допустимими до розгляду одинадцять пунктів української скарги і відхилив лише три, назвавши їх неаргументованими або поза компетенцією інстанції. Серед останніх — заяви про арешти іноземних журналістів і націоналізації власності українських військових.

Марко Мілановіч, професор міжнародного публічного права Ноттінгемського університету, який з 2014 року стежить за діями України в міжнародних інстанціях, каже, що кримське справа, як і справа з Донбасу, складна для ЄСПЛ.

"Це не індивідуальна скарга про розлучення або розділ майна", — іронізує він. По-перше, вона складна чисто з юридичної точки зору: стосується подій, що відбуваються за межами однієї з держав, та ще й в умовах збройного конфлікту. По-друге, з точки зору доведення.

"Часто складно зʼясувати, що насправді сталося в якомусь селі в Криму. Особливо якщо врахувати, що Росія й Україна живуть у різних реаліях і представляють діаметрально різні позиції", — пояснює він. Але куди більше суду не подобається працювати з подібними справами через політичний тиск, що здійснюється на нього.

"Росії, яка свої дії в Україні, Молдові чи Грузії вважає своїми внутрішніми справами, не подобається, щоб у них хтось втручався, вона чинить опір. Тому судді і не поспішають вирішувати міждержавні суперечки швидко, вони обережні у визначеннях", — продовжує експерт .

Окупація півострова або "контроль"

"Рішення з Криму компромісне, — вважає Надія Волкова, українська юристка-міжнародниця, директор Ukrainian Legal Advisory Group. — Справа в тому, що Росія ніколи не заперечувала, що контролювала півострів. Питання було в даті: Росія говорила, що з 18 березня, після проведення так званого референдуму, а Україна стверджує, що з лютого. Важливіше інше: у своєму рішенні суд відмовився розглядати питання суверенітету, вказавши, що це не їх мандат і що Україна про це не просила".

В українських військових частинах ми бачили "зелених чоловічків". Деякі навіть не намагалися сховатися — хоча форма була без розпізнавальних знаків, у руках тримали новітні зразки автоматів Калашникова

У Міністерстві юстиції пояснюють: встановлення факту окупації Криму не компетенція ЄСПЛ, а інстанцій, які розглядають події в частині міжнародного гуманітарного права. ЄСПЛ займається захистом прав окремих громадян і не може говорити про легітимність переходу контролю над територією від однієї держави до іншої і втрати суверенітету.

У той же час у відомстві намагаються читати рішення ЄСПЛ між рядками, мовляв, не зважаючи на всі обмеження, рішення вказує на факт окупації, хоча і побічно.

"Коли суд визнає присутність ефективного контролю над чужою територією за допомогою військових сил, це і є визнання окупації, — каже Ліщина. — Важливо, що суд розглянув питання природи контролю з боку РФ до і вже після так званого референдуму і встановив, що Росія не отримала на законних підставах якісь права на території Криму, а контролює її де-факто. Росія залишається країною, яка військовими засобами окупувала чужу територію".

"Але це не зовсім так, — апелює йому Волкова. — Суд визнає, що було збільшення військової присутності РФ на території Криму, але не вказує на військовий контроль. Наприклад, у своєму нещодавньому рішенні "Грузія проти Росії" ЄСПЛ каже, що "ефективний контроль є складовою окупації, але присутність ефективного контролю не завжди тотожна окупації".

Експертка впевнена: Україна могла б використовувати свій шанс у ЄСПЛ і спробувати домогтися відповіді на питання про окупацію.

"Фразу "Україна не зверталася з таким запитом" можна інтерпретувати по-різному. Мені здається, що суд непрямо вказує на те, що варіант, коли суд спробував би проаналізувати звʼязок між суверенітетом держави та ефективним контролем у контексті Криму, був можливий", — каже юристка. Хоча тут же зауважує, що під час розгляду скарги в ЄСПЛ, напевно, був політичний тиск РФ в Раду Європи. Можливо, Росія пригрозила саботажем дій суду або взагалі припиненням його фінансування.

І все ж питання окупації Криму Росією в ЄСПЛ ще не закрите. Під час подальшого розгляду скарги суверенітет над півостровом доведеться розглянути в контексті мінімум трьох порушень, які погодилися проаналізувати судді ЄСПЛ: порушення права на справедливий суд (громадян України вже в березні судили за російськими законами), примусова паспортизація і насильницьке переміщення населення.

Якими можуть бути наслідки ухваленого ЄСПЛ рішення для Росії?

Незважаючи на те, що Україна ухвалене рішення ЄСПЛ називає одним із серйозних підтверджень російської агресії, Росія на це дивиться крізь пальці. Спочатку Москва стверджувала, що Страсбург узагалі не має права розглядати скарги України з Криму (хоча при цьому тільки у 2014-2016 роках на оплату юристів виділила близько $ 10 млн). А після намагалася розіграти сценарій про "українських фашистів", коли російські юристи стверджували, що у 2014-му в результаті військового перевороту до влади в Україні прийшли фашисти, тому відділення Криму від України не було відділенням від демократичної суверенної держави. Свідків від України вони називали "людьми, керованими США".

У спеціальному бюлетені, підготовленому РФ для ЄСПЛ, прізвище Марії Томак згадували шість разів, у тому числі як "адвоката НАТО". Найчастіше згадується тільки імʼя екс-голови Української гельсінської спілки з прав людини, а нині судді Верховного Суду Аркадія Бущенка, який був автором першої скарги в ЄСПЛ у 2014 році.

Наразі не можна говорити, що Україна повністю виграла, а Росія повністю програла справу, впевнений Марко Міланович. Успіх однієї з країн залежатиме від критеріїв, за якими суд почне визначати допустимість наданих доказів. Так, під час попереднього розгляду ЄСПЛ сказав, що доказів, які б свідчили про порушення прав людини, на перший погляд досить, але в процесі думка з деяких позицій може змінитися.

"Росії не буде страшно, якщо суд визнає, що в якомусь із міст Криму без вісті пропав чоловік. Інша справа, якщо скаже, що Крим український, і на його території РФ здійснювала злочин. Росія все ще хоче на міжнародній арені виглядати не як Північна Корея", — пояснює професор міжнародного публічного права Ноттінгемського університету.

Але якщо кримську справу в ЄСПЛ експерти оцінюють як більш-менш прогнозовану, і Росії навряд чи вдасться уникнути відповідальності (навіть якщо вона відмовиться платити матеріальні компенсації), то в справі з Донбасу довести ефективний контроль Москви над Донецьком і Луганськом буде складніше. Крім того, на сході України проходять безперервні військові дії різної інтенсивності, а в такий період ЄСПЛ може відмовитися розглядати правопорушення. Так було в справі "Грузія — Росія". Тоді суд заявив, що це питання міжнародного гуманітарного права. Більше того, якщо в разі Криму Росія підтверджує, що контролює півострів, то на Донбасі говорить, що "їхтамнемає".

До остаточного рішення ЄСПЛ у справах "Україна проти Росії" ще далеко — процес може зайняти від пʼяти до десяти років. Але вже сьогодні висновки ЄСПЛ Україна може використовувати для політичного й економічного тиску на Росію, у тому числі для посилення санкцій, а також для знищення міфу, створеного РФ, що псевдореферендум "був справедливим волевиявленням народу Криму".