"Партія миру" або "уряд у вигнанні". Навіщо Росія реанімує Віктора Медведчука

Віктор Медведчук — колишній народний депутат, який нещодавно втратив не лише мандат, а й громадянство України, вперше після обміну його на українських військовополонених зробив публічну заяву. А точніше — Медведчук написав статтю, яку опублікувала газета "Известия". У ній колишній лідер забороненої нині в Україні партії "Опозиційний блок — за життя" назвав Захід причиною війни "проти Росії" та погрожував застосуванням ядерної зброї.

Не треба бути експертом, аби зауважити: стаття Медведчука — повторення наративів Кремля. Він каже: Росія має інтереси, але Захід їх не враховує, не хоче припинення війни, невдовзі в Україні мають знайтися сили, які виступатимуть за врегулювання ситуації. "Українську "партію миру" було оголошено зрадниками, влада захопила "партію війни". Конфлікт пішов далі і став міжнародним. Українська "партія миру" просто не вписалася в західну демократію", — заявив екснардеп.

Медведчук називає історичні відносини України та Росії більш тісними, "ніж відносини Англії та Шотландії", і згадує, що українська влада з 2005 року (тобто після Помаранчевої революції та приходу до влади третього президента Віктора Ющенка) "почала будувати антиросійську політику на рівні державної ідеології". Президента Володимира Зеленського екснардеп звинуватив у знищенні "будь-якої опозиції", а також у репресіях проти політиків і журналістів, які "говорили про мир і добросусідські відносини з Росією".

Водночас у матеріалі немає згадок про агресію Росії, окупацію та головну умову миру — виведення російської армії з території України. Не згадує колишній український громадянин і про сотні тисяч загиблих та поранених мирних мешканців.

Трансфер для Медведчука

У березні 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, СБУ повідомила, що викрила організаторів "федеративної республіки України". Вони хотіли розколоти країну та створити нову "народну республіку", до якої увійшли б Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька області. На це виділялися величезні російські гроші, твердили у спецслужбі. Але вже після вторгнення виявилося, що схема не спрацювала — російську армію не зустрічали з квітами не те що на заході України, а й на сході та півдні. Путін думав, що йому достатньо захопити владу у Києві, а в регіонах підтримка знайдеться. За "виховання" лояльних активістів, як виявилось, відповідав Віктор Медведчук. Саме він отримував величезні кошти на створення мережі агентів впливу. Куди насправді Медведчук витрачав гроші з 2014 до 2022 року — зацікавилися у Кремлі.

Цю історію згадали вже після арешту Медведчука та напередодні його передачі 22 вересня до РФ в обмін на українських військових (за даними The Washington Post, на обміні Медведчука наполіг президент Росії Володимир Путін). Тоді ж деякі експерти припускали, що Медведчуку в Росії може бути небезпечніше, ніж в українській в'язниці — у нього запитають, де мільярди на агітацію та пропаганду, і на нього чекає забуття, як і втікача Віктора Януковича.

Але Медведчук після паузи написав статтю у "Известиях". Можливо, як лідер якогось нового політичного руху, який від імені України та в очах росіян готовий домовлятися з Росією про мир на умовах Кремля.

Стаття Медведчука. Інформаційна операція

"Це спроба зрадника та політичного покидька повернутися в інформаційно-політичний простір, — так коментує появу статті в російській газеті політолог Володимир Фесенко. — Він насамперед відпрацьовує свої борги Путіну. І це не просто 30 срібняків, скоріше це 300 мільйонів срібняків у конвертованій валюті в обмін на зраду. Він їх одержав ще до початку великої війни, але відпрацьовувати треба і зараз".

Фесенко вважає: Медведчук зараз намагається отримати додаткові кошти на існування від Путіна.

При цьому експерт зауважує, що інформаційної кампанії не вийшло: "Стаття — доказ того, що в Кремлі неадекватно репрезентують настрої в Україні. Вони не можуть перемогти Україну на полі бою, тому намагаються послабити нас інформаційно та політично, знову посварити між собою. Але для цього використовуються риторика та аргументи, які не спрацювали раніше (і до 24 лютого 2022 р., і відразу після прямого російського нападу), а тим паче не спрацюють зараз, сьогодні навіть значна частина людей, які підтримували ОПЗЖ до нинішньої війни, бачать, що війна і смерть походять від Росії".

Політолог Тарас Чорновіл у коментарі Фокусу каже, що спочатку прочитав витяги зі статті, подумав, можливо, що Росія вустами Медведчука посилає сигнали Україні та світу.

"Але про які сигнали може йтися? — ставить риторичне запитання Чорновіл. — Медведчук ніхто, щоб давати якісь сигнали, які хтось може вловлювати. Передавати через нього якісь сигнали неможливо в принципі. Сама ж стаття настільки стандартна, нафталінова в російському стилі, в ній немає навіть натяку на якісь сигнали. Це внутрішня російська історія, розрахована на російського обивателя. Росіянам постійно треба закладати в мізки, що Росія хоче миру, а проти неї озброївся весь світ. Все це сміття, яке у них є в головах, його необхідно підживлювати, щоб люди не думали про втрати та програші, є пул пропагандистів, який цим займається, але ними в РФ вже переситилися. Тому спробували ввести "свіжу кров". Цього разу Медведчука, до того Азарова, ще раніше — Януковича. Як казав пропагандист Марков, мовляв, розуміємо, що дали притулок Януковичу, але навіщо тримати Азарова та іншу падаль, може, віддати їх Україні і щось взяти. Медведчук також не зайшов, судячи з реакції. Ще у квітні пропагандист Сергій Марков говорив, що Медведчук не здатний очолити проросійський рух в Україні через величезний антирейтинг. Думаю, його витягли вперше і востаннє. Шукатимуть когось нового".

Політтехнолог Віктор Бобиренко у розмові з Фокусом також каже, що меседж Медведчука не був розрахований на Україну та українців.

"Він тут настільки демонізований, що його міркування прочитають лише фахівці, і ми з вами, — розмірковує Бобиренко. — Але його послання може бути спрямоване на обивателя в Європі, де все більше політиків, які виступають за швидке припинення війни навіть ціною втрати частини території. Росіяни щиро думають, що позиція України та Європи може незабаром посипатися і доведеться прийняти умови Росії”.

Водночас у самій Росії лунають думки, що Медведчук має увійти до якогось "уряду у вигнанні". Про це буквально днями заявив член-кореспондент Академії військових наук Росії Володимир Козін.

"Азаров, Медведчук та Янукович мають сформувати уряд у вигнанні зі своїх громадян, а не з громадян Російської Федерації. Україна, хоч і веде комбіновану українсько-натовську агресію проти нас, — суверенна країна. Має свого президента, свою судову систему тощо. Рішення зі створенням такого уряду явно затяглося, але краще пізно, ніж ніколи", — заявив Козін.

Спроба повернутися у велику політику

Крім того, можна було б говорити, що стаття Медведчука — це не просто спроба повернутися в інформаційне поле зі своїми ідеями, а спроба повернутися у велику політику.

"Але він досі не може зрозуміти, що внаслідок цієї війни він не має майбутнього в Україні, ані політичного, ані особистого, ну хіба що за ґратами в українській в'язниці. До речі, судову справу проти Медведчука щодо державної зради треба обов'язково довести до судового вироку. Це вже питання принципу", — доповнює політолог Фесенко.

При цьому експерт сумнівається, що Медведчук здатний створити якийсь уявний емігрантський рух проти України. Конкурувати він зможе тільки з Януковичем та "іншою гоп-компанією політичних лузерів-утікачів".

Народження "партії миру"

Можна припустити, що, говорячи про якусь партію миру, росіяни можуть переслідувати дві мети.

"З одного боку, їм потрібно дати хоч якийсь сигнал тим 7–8% населення, які досі відкрито говорять про свої проросійські настрої і зараз шукають, на що ж їм спертися. З іншого — це початок роботи з наповнення українського інформпростору словами "мир", "переговори", "повернення до дружби" і таке інше", — каже Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього.

Чорновіл думає, що найважливіше, про що Медведчук сказав у статті, то це тези про "партію миру".

"Думаю, на це робитимуть ставку росіяни, — каже він. — Кремль шукатиме чи вже знайшов кандидатури людей в Україні, які в потрібний момент можуть прийти до влади. Складно сказати, хто це. Після початку вторгнення багато хто заліг на дно, але не обов'язково ці люди можуть перебувати в Україні. Не думаю, що це буде умовна Олена Бондаренко (екснардепка, соратниця Віктора Януковича, — ред.) або Анатолій Шарій (блогер, обвинувачений в Україні в держзраді, — ред.), але хтось новий. Хоча росіяни не великі в цьому сенсі інтелектуали, вони не можуть прорахувати, що спрацює в Україні, а що ні, тому грають. Можливо, будуть пробувати тих, кого вважають проукраїнськими. Не здивуюся, якщо піде тема Арестовича".

У цьому випадку Чорновіл має на увазі заяву Олексія Арестовича про те, що в будинок у Дніпрі потрапила, можливо, не російська ракета, а її частина після збиття українською ППО.

"Його прізвище часто з'являється в російських медіа, — продовжує Чорновіл. — Заяву про збиту ракету Арестович зробив практично вночі. І його відразу помітили, і я особисто знайшов десяток посилань, проросійські лобісти, пропагандисти в Європі, які написали повідомлення з однаковим текстом: "Радник глави Офісу президента України заявив, що це Україна збила ракету, Україна винна у трагедії у Дніпрі, і все не так однозначно".

Таким чином, росіяни намагалися змістити фокус із агресії РФ проти України та звинуватити українську армію.

Бобиренко не згоден з Чорноволом: "Арестовича справді спробують вирядити в російську консерву, але я впевнений, що він просто зробив помилку. І причина помилки — його впевненість у собі та самозакоханість. Він сказав дурість і реально підіграв Росії та її лобістам. Але жодного стосунку до Медведчука він не має".

Варто зазначити, що після заяви про збиту ракету і скандал, що виник, Олексій Арестович вибачився і сказав, що "дуже втомився" від роботи, а після заявив, що звільняється з Офісу президента.

Важливо

Синдром Черчилля та нові обличчя — військові та волонтери. Що може очікувати на політику України у 2023 році