Уламки, що залишилися після утворення планет Сонячної системи, безслідно зникли, — вчені

Вважається, що за часів ранньої Сонячної системи планети Меркурій, Венера, Земля і Марс утворилися із планетезималей. Унаслідок зіткнень і злиття між собою були створені планети земної групи саме такими, якими ми їх знаємо сьогодні, повідомляє phys.org.

Учені вважають, що матеріал, який вирвався у космос унаслідок зіткнень, обертався навколо Сонця і бомбардував планети, що ростуть, змінюючи склад пояса астероїдів. Але в поясі астероїдів немає слідів цих уламків і тепер, схоже, двоє американських учених зуміли знайти відповідь.

Не тверді, а газоподібні

Учені з Університету штату Арізона, США, які зацікавилися цією загадкою, створили комп'ютерну модель зіткнень та отримали цікаві результати. Моделювання показало, що замість створення кам'яних уламків, зіткнення планет перетворюють камені в газоподібний стан. На відміну від твердих уламків, цей газ легше покидає Сонячну систему, не залишаючи слідів.

"Давно було відомо, що для утворення Меркурія, Венери, Землі, Місяця і Марса потрібні численні великі зіткнення. Але величезна кількість уламків, які повинні були з'явитися внаслідок цього процесу, не були зафіксовані в поясі астероїдів, тому це була загадкова ситуація", — кажуть вчені Тревіс Гебріел і Гаррісон Аллен-Саттер.

Формування Місяця

Результати нового дослідження можуть допомогти вченим більше дізнатися про те, як утворився Місяць. "Після утворення з уламків, пов'язаних із появою Землі, Місяць також піддався б бомбардуванню викинутим матеріалом. Якби ці уламки були твердими, вони могли б сильно вплинути на раннє формування Місяця, особливо під час великих зіткнень. Якщо матеріал був у формі газу, уламки, можливо, взагалі не вплинули на Місяць", — стверджує Гебріел.

Що далі?

Учені хочуть продовжити свої дослідження, щоб дізнатися більше не тільки про формування планет Сонячної системи, але й за її межами.

"За допомогою телескопів можна безпосередньо побачити гігантські уламки, що залишилися після зіткнень, які обертаються навколо інших зірок. Спостереження за формуванням інших світів є для нас космічною лабораторією, щоб ми могли перевірити нашу теорію", — заявляє Гебріел.

Планетезималі

Планетезималі — це тверді об'єкти, які утворилися з частинок космічного пилу. Відповідно до загальноприйнятих теорій планети утворюються з планетезималей, які стикаються та з'єднуються, утворюючи все більші тіла. Більшість планетезималей в кінцевому підсумку розпадаються під час сильних зіткнень, але деякі з найбільших можуть пережити такі зіткнення і перетворитися на протопланети, а потім і на планети.

Заведено вважати, що приблизно 3,8 мільярдів років тому, більшість планетезималей або були повністю викинуті із Сонячної системи на далекі ексцентричні орбіти, такі як хмару Оорта, або зіткнулися з більш великими об'єктами. Кілька планетезималей могли бути захоплені як супутники, такі як Фобос і Деймос у Марса.

Планетезималі дуже цінні для науки, оскільки містять інформацію про формування Сонячної системи. Одна з планетезималей, Аррокот, контактно-подвійний транснептуновий астероїд, який знаходиться в поясі Койпера, відвідав космічний апарат New Horizons у 2019 році.