Найбільші таємниці "Титаніка". 5 питань, над якими дослідники й досі ламають голову

Через понад 100 років після трагічного першого рейсу через Атлантику, він все ще вважається найвідомішим кораблем в історії.

Хоча багато теорій щодо обставин загибелі корабля межують з теоріями змови, є п'ять справжніх таємниць "Титаніка", деякі з яких, можливо, ніколи не будуть розгадані, повідомляють Daily Mail.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Чому "Титанік" йшов так швидко?

Добре відомо, що "Титанік" йшов майже на повній швидкості, коли спостерігачі помітили айсберг пізно ввечері, 14 квітня 1912 року.

Лайнер йшов зі швидкістю близько 22,5 вузлів або 40,3 км на годину, що лише на 0,5 вузла нижче від його максимальної швидкості у 23 вузли.

Капітан "Титаніка" Едвард Сміт вів корабель через Атлантику, попри попередження про кригу від сусідніх кораблів.

Чому ж він йшов так швидко, через відоме поле айсбергів вночі, коли видимість була низькою?

У фільмі Джеймса Кемерона "Титанік" 1997 року голова компанії "White Star Line" Брюс Ісмей закликає капітана Сміта збільшити швидкість, щоб достроково прибути до Нью-Йорка і "потрапити в заголовки газет".

Ця сцена заснована на реальній розмові, яку підслухала пасажирка першого класу Елізабет Ліндсі Лайнс, що вижила і дала свідчення після трагедії.

З її слів випливає, що Ісмей хотів побити рекорд, встановлений кораблем-побратимом "Титаніка", "Олімпіком", під час його першого рейсу з Саутгемптона до Нью-Йорка роком раніше.

"Олімпік" відплив з Саутгемптона 14 червня 1911 року, зайшовши в Шербур, Франція, і Квінстаун, Ірландія (тим же маршрутом, що і "Титанік"), а через шість днів, 21 червня того ж року, прибув до Нью-Йорка.

Пані Лайнс сказала: "Я чула, як він [Ісмей] зробив заяву: "Ми переможемо "Олімпік" і прибудемо до Нью-Йорка у вівторок"".

Однак Королівські музеї Грінвіча стверджують, що розповіді про те, що капітан намагався встановити рекорд швидкості, "не мають під собою жодних підстав", попри свідчення місис Лайнс.

Інша теорія, висунута у 2004 році американським інженером, полягає в тому, що тліюча вугільна пожежа в глибині "Титаніка" означала, що корабель повинен був дістатися Нью-Йорка швидше, ніж планувалося спочатку.

За словами Роберта Ессенхіга з Університету штату Огайо, записи "Титаніка" свідчать про пожежу в одному з вугільних сховищ "Титаніка", носовому бункері №6.

За його словами, збільшення швидкості, з якою вугілля з цього бункера виймалося і завантажувалося в котли, дозволило б робітникам корабля контролювати пожежу, але це прискорило б хід корабля.

Ессенхіг стверджує, що екіпаж "Титаніка" не міг намагатися побити будь-які рекорди, перетинаючи Атлантику, оскільки корабель побудували для комфорту, а не для швидкості — і саме так його рекламували перед відправленням.

Ця теорія повторена в документальному фільмі 2017 року "Титанік: нові докази" ірландського журналіста Сенана Молоні, який заявив, що "Титанік" "ніколи не повинен був вийти в море", оскільки пожежа нібито послабила його корпус, який прийняв на себе удар від айсберга.

Чи проігнорував пароплав "Каліфорнія" сигнал лиха "Титаніка"?

Після того, як "Титанік" зіткнувся з айсбергом і стало зрозуміло, що корабель тоне, капітан Сміт наказав своїй команді запустити сигнальні ракети і передати радіоповідомлення найближчим суднам в надії отримати допомогу.

Найближчим судном, що знаходилося поблизу, був менший пароплав "Каліфорнія", що прямував до Бостона, штат Массачусетс, під командуванням Стенлі Лорда.

Він не перевозив пасажирів і мав би достатньо місця для людей з "Титаніка".

Через загрозу "польового льоду" — великих і рівних просторів льоду в океані — Лорд зупинив "Каліфорнію" на ніч близько 22:20 14 квітня, приблизно за 80 хвилин до того, як "Титанік" зіткнувся з айсбергом.

На той час пароплав "Каліфорнія" знаходився приблизно за 30,6 км на північний схід від "Титаніка", хоча британське розслідування катастрофи пізніше визнало, що пароплав був набагато ближче — за 10 км.

"Каліфорнія" також була ближче, ніж "Карпатія", яка героїчно пропливла 93 км через крижані води, щоб врятувати тих, хто вижив на "Титаніку".

На жаль, "Карпатія" прибула через дві години після того, як "Титанік" затонув, але "Каліфорнія" могла прибути раніше, проте цього не сталося.

Раніше того вечора, перед зіткненням "Титаніка", каліфорнійський оператор бездротового зв'язку Сиріл Фермстоун Еванс зв'язався з "Титаніком" з попередженням про льодову обстановку.

Повідомлення отримав черговий радіооператор "Титаніка" Джек Філліпс, який наказав Евансу "замовкнути", бо той заглушав повідомлення для пасажирів з Кейп-Рейсу, ретрансляційної станції за 1 287 км звідти.

Можливо, ображений грубим докором, Еванс вимкнув своє бездротове обладнання і ліг спати, тому воно не могло приймати термінові радіоповідомлення з "Титаніка", які надходили згодом.

Однак це не пояснює, чому екіпаж "Каліфорнії" не дослідив сигнальні ракети, які вони бачили випущеними в повітря — особливо зважаючи на те, що вони знали, що "Титанік" був неподалік.

Другий офіцер "Каліфорнії" Герберт Стоун сказав, що бачив кілька сигнальних ракет і повідомив про це капітана Лорда, але на цьому етапі розслідування свідчення про те, чому це сталося, часто розпливчасті і суперечливі.

Занепокоєний Стоун нібито сказав тоді: "Корабель не запускатиме ракети в море просто так", але пізніше він розповів слідству: "Я подумав, що, можливо, корабель зв'язувався з якимось іншим кораблем, або, можливо, він подавав нам сигнали, щоб повідомити, що навколо нього великі айсберги".

Стоун передав інформацію про ракети капітану Лорду, але в підсумку капітан не вжив жодних заходів.

Роль, яку відіграв "Каліфорнія" тієї ночі, не показана в епічному блокбастері Джеймса Кемерона 1997 року, але вона посідає чільне місце в британському фільмі 1958 року "Ніч, що запам'ятається".

Як вижив пекар?

Одна з найгостроцікавіших історій виживання на "Титаніку" — це історія 33-річного Чарльза Джоугіна, уродженця Чешира, головного пекаря на борту.

Джоугін, який наказав своїм підлеглим забезпечити рятувальні шлюпки хлібом, був на "Титаніку" аж до того моменту, коли він пішов під воду.

Він заліз на саму корму "Титаніка", вхопившись за поручні, щоб опинитися ззовні корабля, коли той пішов на дно головою.

Він сказав британському слідству: "Я не вірю, що моя голова взагалі пішла під воду. Можливо, вона намокла, але не більше".

У фільмі Кемерона він зображений стоячим на перилах корми, поруч з вигаданими героями Джеком (Леонардо Ді Капріо) і Роуз (Кейт Вінслет), які спускаються вниз, як на ліфті.

Дивовижно, але Джоугіну вдалося вижити, попри те, що він пробув у воді близько двох годин, хоча температура була нижчою від нуля (28°F або -2°C).

Більшість людей, які заходили у воду, помирала від переохолодження протягом 30 хвилин, тож як йому вдалося вижити?

Пізніше пекар розповів, що пив лікер перед тим, як корабель пішов на дно, і одна з теорій полягає в тому, що це допомогло йому зігрітися у воді пізніше — але дослідження 2018 року показує, що це малоймовірно.

Хоча прийнято вважати, що алкоголь зігріває тіло, доведено, що вживання алкоголю знижує температуру тіла в холодну погоду, тим самим посилюючи ризик переохолодження, йдеться в дослідженні.

Також вважається, що спокійна голова і постійний рух у воді підвищили шанси Джоугіна на виживання.

Приблизно через дві години, за його словами, "веслування і ходіння по воді", Джоугіна витягли на перекинуту рятувальну шлюпку і він не зазнав жодних ушкоджень, окрім набряків на ногах.

Рятувальні шлюпки пізніше підібрав корабель "Карпатія", а Джоугін згодом емігрував до США до своєї смерті в 1956 році у віці 78 років.

Чому не вистачало рятувальних шлюпок?

Як відомо, на "Титаніку" не вистачило рятувальних шлюпок, щоб утримати 2 224 людини на борту. Якби їх вистачило, можна було б врятувати набагато більше сотень — якщо не всіх — людей, які загинули тієї ночі.

Всього на "Титаніку" було 20 рятувальних шлюпок, які разом могли вмістити 1 178 осіб, тобто трохи більше від половини від загальної кількості пасажирів (хоча дві з них не були спущені на воду, коли корабель пішов на дно).

Є кілька припущень щодо того, чому їх не було більше. По-перше, кажуть, що дизайнери "Титаніка" вважали, що занадто багато рятувальних шлюпок захаращуватимуть палубу і затулятимуть вид на море для пасажирів першого класу.

Якщо поглянути на план "Титаніка", то рятувальні шлюпки здебільшого розташовувалися на офіцерському просторі спереду, а на просторі другого класу — ззаду.

Палуба першого класу, тим часом, була майже повністю вільна від рятувальних шлюпок, тобто пасажири першого класу могли прогулюватися і милуватися чистими видами Атлантики з обох боків.

Хоча зараз це здається немислимим, але "Титанік" продавався, очевидно, своєю величчю і розкішшю, а не безпекою. Крім того, не передбачалося, що "Титаніку" знадобляться рятувальні шлюпки, щоб вмістити всіх пасажирів одночасно.

Натомість, якби "Титанік" потрапив у якусь біду, рятувальні шлюпки мали використати для того, щоб переправити пасажирів на рятувальне судно.

На жаль, багато рятувальних шлюпок "Титаніка", які були спущені на воду, не були заповнені до кінця, оскільки деякі члени екіпажу помилково вважали, що вони не витримають такої ваги.

Варто пам'ятати, що небезпечно застарілі правила безпеки "Титаніка" щодо рятувальних шлюпок з'явилися майже 20 років тому, коли найбільші пасажирські судна важили 10 000 тонн.

"Титанік" важив трохи більше 46 000 тонн, що більш ніж в чотири рази перевищувало цей показник.

Сам капітан Сміт говорив: "Я не можу уявити собі жодної умови, яка могла б змусити корабель затонути. Я не можу уявити жодної життєво важливої катастрофи, яка могла б статися з цим судном. Сучасне суднобудування пішло далі цього".

Що сталося з капітаном Смітом?

Капітан Едвард Сміт помер тієї ночі, коли "Титанік" пішов на дно, але що саме з ним сталося, залишається найбільшою загадкою.

Сміт, який планував зробити цей рейс своїм останнім плаванням перед виходом на пенсію, "пішов на дно разом з кораблем", що було морською традицією того часу.

Але існують різні свідчення тих, хто вижив, про те, де його бачили востаннє і як він загинув.

У фільмі Кемерона 1997 року Сміт, якого грає англійський актор Бернард Гілл, показаний зачиненим у рульовій рубці на містку "Титаніка", коли той заповнюється водою, що нібито базується на свідченнях деяких вцілілих.

Один з них, пасажир першого класу Роберт Вільямс Деніел, сказав: "Я бачив капітана Сміта на містку. Мої очі, здавалося, прикипіли до нього. Палуба, з якої я стрибнув, була під водою. Вода повільно піднімалася, і тепер була до підлоги мосту. Потім до пояса капітана Сміта. Більше я його не бачив. Він загинув, як герой".

Інші вцілілі, зокрема оператор бездротового зв'язку Гарольд Брайд, стверджували, що бачили, як він стрибав з певних частин корабля, в той час як інші стверджували, що Сміт поплив до рятувальних шлюпок, тримаючи на руках немовля.

Як писав письменник Він Крейг Вейд у своїй книзі "Титанік: кінець мрії" 1992 року, капітан Сміт "мав щонайменше п'ять різних смертей, від героїчної до ганебної".

Як би він не загинув, тіло Сміта так і не було знайдено.

Раніше Фокус розповідав про плани підняти "Титанік" з морського дна, деякі з яких абсолютно дикими.