Холодна загадка Альберта Ейнштейна. Чому холодильники були небезпечними в Едвардіанську епоху

Наші предки знаходили всілякі способи зберігати речі прохолодними, від випаровування води під глиняними горщиками до заготівлі льоду і снігу взимку та утримування холодного повітря за допомогою дерева і соломи. До вікторіанської епохи в багатьох будинках була певна форма "льодовика" — шафа з твердих порід дерева з олов'яною або цинковою обшивкою та ізоляцією. На верхній полиці зберігалася брила льоду, яку зазвичай купували у місцевого продавця льоду, а на нижніх полицях клали їжу і збирали воду, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Експерименти зі штучним охолодженням сягають 1700-х років, але основи системи стиснення пари в сучасному холодильнику з'явилися завдяки роботі Карла фон Ліндена в 1876 році. Ці перші холодильники працювали на аміаку, діоксиді сірки та інших токсичних газах. Гази могли витікати і витікали з їхніх не зовсім герметичних контейнерів, іноді вбиваючи нічого не підозрюючих мешканців кухні.

Принцип роботи сучасного холодильника відносно простий. Стискаючи газ у рідину і циркулюючи її через машину, холодильник відводить тепло зсередини й знижує температуру нижче кімнатної.

Проблема полягала в тому, що всі гази, доступні в той час, були або токсичними, або легкозаймистими, або і тими, й іншими. А ранні холодильні системи часто протікали. Це створювало навколо них неприємний сморід і збільшувало ризик пожежі або задухи.

Домовласники, які вперше почали купувати холодильники в Едвардіанську епоху, могли легко загинути, і в 1920-х роках саме так і сталося внаслідок низки нещасних випадків.

Фатальний випадок з холодильником у Німеччині в цей час привернув увагу Альберта Ейнштейна. Нажаханий Ейнштейн співпрацював з Лео Сілардом, щоб спробувати розробити немеханічний холодильник, який не ламатиметься так часто. Вони отримали патент і працювали з німецьким виробником над створенням нового холодильника, але на той час, коли він був готовим до виробництва, холодильник став застарілим.

Альберт Ейнштейн запропонував розв'язання проблеми з холодильниками — електромагнітний насос. Рідкий метал рухався в холодильнику по дротах, обмотаних навколо сталевого контейнера. Але приблизно в той самий час хімік Томас Міджлі подумав, що може вдосконалити наявну технологію стиснення пари, замінивши аміак та інші холодоагенти, які використовували з вікторіанської епохи, газом без запаху, нетоксичним, незаймистим. Питання полягало лише в тому, що взяти замість них.

Відповіддю, принаймні спочатку, був фреон, торгова назва дихлордифторметану. Міджлі розробив його в GM у 1930 році. Люди за межами його команди не поспішали оцінити фреон як чудовий холодоагент, але, приймаючи медаль Перкіна за свою роботу з бензином, Міджлі вирішив зробити трохи нетрадиційну рекламу.

Як пише Джо Шварц у книзі "Radar, Hula Hoops, and Playful Pigs: 67 Digestible Commentaries on the Fascinating Chemistry of Everyday Life", Міджлі вдихнув фреон і задув ним свічку, доводячи, що газ безпечний для легенів і вогню.

Але Міджлі не знав, і ніхто не знав до 1970-х років, що фреон та інші хлорфторвуглеводні руйнують озоновий шар, що призвело до підписання Монреальського протоколу 1987 року, появи нових холодоагентів і нових методів охолодження.

Що стосується проєкту Ейнштейна, то він, можливо, ніколи не був би популярним на внутрішньому ринку, але він вплинув на систему охолодження, що використовується в деяких ядерних реакторах.

Раніше Фокус писав про країну ледачих мавп. Як знайти землю лінощів і земних насолод, де наполеглива праця — страшний гріх.