Еволюція розколола нашу пам'ять навпіл: одна частина залишилася в минулому, а інша дивиться в майбутнє

Щодня ми машинально знаходимо залишені в певному місці ключі, з легкістю плануємо об'їзд заблокованих маршрутів, реконструюючи в голові новий шлях. Але мало хто з нас замислюється над процесами, що стоять за цими машинальними та нібито буденними діями. Це стосується всіх, крім учених, які в новому дослідженні з'ясували деякі цікаві подробиці того, як наш мозок працює зі спогадами, пише New Atlas.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Дослідники Корнельського університету зробили революційне відкриття: центр пам'яті нашого мозку, гіпокамп — не просто одне велике сховище, а дві окремі частини. Одна частина озирається назад, допомагаючи нам згадати минулі події, наприклад, не забути взяти хліб у магазині. Інша частина, як планувальник, що швидко міркує, допомагає нам будувати нові плани на місці. Наприклад, якщо ваша звична пекарня закрита, ця частина допоможе вам прикинути найближче місце, де буде найпростіше придбати хліб.

Щоб дізнатися більше про це, дослідники звернулися до щурів. Вони використовували передову техніку, звану оптогенетикою, яка передбачає використання світла для управління клітинами мозку. Ретельно контролюючи окремі ділянки мозку щурів, вони могли відключати один тип пам'яті за раз. Такий підхід дав змогу побачити, як працює кожен із них.

В одному з тестів щури вчилися йти певним шляхом, щоб отримати винагороду. Але коли певні клітини мозку давали осічку, пам'ять на цей шлях не закріплювалася. Цікаво, що під час сну мозок щурів намагався "відтворити" спогади, але застрягав, як у разі глючного відтворення відео.

В іншому тесті, коли порушувалася робота певних клітин мозку, щурам було важко щодня знаходити новий шлях для отримання винагороди. Це свідчить про важливість другої, планової частини пам'яті.

Ще цікавішим є те, як ці дві частини пам'яті не залежать одна від одної. Дослідники виявили, що навіть якщо одна частина пам'яті порушена, інша може продовжувати функціонувати. Наприклад, в одному з експериментів, навіть якщо пам'ять на планування була порушена, щури все одно могли згадати асоціацію між місцем і винагородою.

Чому це відкриття має велике значення? Отримані результати можуть виявитися надзвичайно корисними, особливо для людей, які страждають на хворобу Альцгеймера або деменцію. Ці захворювання можуть серйозно впливати на пам'ять і навчання. Розуміння того, що існує два окремі шляхи розвитку пам'яті, може відкрити шлях до цілеспрямоваішного лікування. Наприклад, залежно від того, з якими проблемами пам'яті стикається пацієнт, лікарі можуть визначити, яка частина гіпокампа потребує втручання.

Гіпокамп отримав свою назву через схожість із морським коником, який належить до роду "гіпокамп". Дослідники зацікавлені у вивченні цієї частини мозку, оскільки вона значною мірою схильна до впливу захворювань, пов'язаних із пам'яттю, таких як хвороба Альцгеймера.

Це відкриття розкриває захопливі складнощі нашого мозку, проливаючи світло на те, як ми пам'ятаємо минуле та плануємо майбутнє. І в міру того, як ми дізнаємося більше, з'являється надія на поліпшення лікування та розуміння захворювань, пов'язаних із пам'яттю.

Раніше Фокус писав про те, що наші пальці мають власну унікальну пам'ять. Учені з'ясували, що наші пальці рук посилають дуже інформативні сигнали мозку про предмет, який ми тримаємо. Ба більше, вони здатні порівнювати його з минулим предметом у нас у руках.

Також Фокус писав про те, що наш , ніж ми думаємо. Порівнюючи моделі "робочої" пам'яті з реальними даними, дослідники виявили, що нейрони не беруть участі в збереженні інформації.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.