Уся справа в атмосфері. Чи справді вінілові платівки звучать краще за цифровий запис?

Для деяких любителів музики ніщо та ніколи не замінить тепле потріскування вінілової платівки. До того ж статистика показує, що не тільки одержимі Hi-Fi закохані в цей формат: у 2023 році в усьому світі було продано майже 6 мільйонів вінілів — це найвищий рівень продажів із 1990 року, пише Daily Mail.

Завзяті колекціонери впевнені в чудовій якості вінілу та підтримують твердження про те, що музика на вінілових платівках звучить краще, але чи так це насправді? Крапку в цій суперечці, що триває десятиліття, поставили вчені.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Що таке вінілові платівки

За словами вчених, вінілові платівки, по суті, можна сприймати як мініатюрні копії вихідної звукової хвилі. Спочатку музику записують у студії, потім редагують і проходять мастеринг, а далі у вигляді цифрового формату відправляють на токарний верстат, що нарізає звукову хвилю на лаковий пластик.

Після цього його покривають металом, утворюючи штамп, який потім використовується для вдавлення крапель ПВХ у готову платівку. Далі платівка потрапляє в магазини, а потім — до рук любителя вінілів: коли настає час відтворення, голка прямує по канавках на пластику та перетворює їх на електричний сигнал, що вирушає на динаміки.

У теорії це означає, що звукова хвиля у своєму первісному вигляді доноситься до ваших вух цілою та неушкодженою.

Чим відрізняється цифрова технологія

За словами вчених, цифрова музика не здатна повністю відтворити аналоговий сигнал, присутній на платівці. Річ у тім, що в цифрових сигналах використовуються лише одиниці та нулі, а зовсім не безперервні значення, а тому цей процес більше схожий на спробу відтворити криву, використовуючи лише квадратні прямокутники.

Перевага цифрового формату полягає в тому, що, стискаючи вихідну інформацію, ви можете помістити в цифровий формат значно більше даних, ніж коли-небудь зможете розмістити на вінілі.

За словами власника та старшого інженера Telegraph Mastering Адама Гонсалвеса, кожен цифровий запис, по суті, — це колекція десятків тисяч семплів того, що спочатку було аналоговим записом.

Деякі експерти стверджують, що перехід від аналогового до цифрового насправді може призвести до втрати інформації, яка присутня у вихідному записі. Однак експерти вважають, що в цьому твердженні не так багато наукової істини. Наприклад, за словами Гонсалвеса, сьогодні існують цифрові формати, які досягають "абсурдного та психотичного" рівня деталізації. Простими словами, швидкості семплування музики у форматі MP3 більш ніж достатньо для забезпечення ідеального відтворення будь-якого аналогового звуку.

Недоліки вінілу

Цифрова музика за наявності відповідних динаміків забезпечить абсолютно точне відтворення оригінального запису. Але це, за словами Гонсалвеса, не єдині переваги переходу на цифрові технології.

По-перше, різниця між найгучнішими та найтихішими частинами в цифрового формату значно більша, ніж у вінілу.

По-друге, динамічний діапазон цифрових форматів перебуває в межах понад 90 дБ, для порівняння, у вінілу — лише 70дБ. Оскільки децибели — не лінійна шкала, це означає, що цифровий формат має в 10 разів більший діапазон, ніж у вінілу.

По-третє, фізична конструкція створює цілу низку унікальних проблем

• тривалість обмежена приблизно 40 хвилинами;
• голка може не вловлювати частину інформації, створюючи звуки шипіння;
• треки наприкінці сторони звучать гірше, ніж спочатку;
• обмеження того, що можна записати на вініл: різкий перехід через гучні баси й ефекти може призвести до того, що голка просто вискочить із канавки.

Переваги вінілу

Ще 1954 року Американська асоціація звукозаписної індустрії (RIAA) розробила стандартну криву вирівнювання, щоб допомогти продюсерам. Це допомогло встановити гучність різних тонів на платівці, запобігаючи вискакуванню голки, й обмежило спотворення.

За словами Гонсалвеса, насправді ця крива дуже близько відповідає тому, як люди чують звук. Наприклад, контур рівної гучності показує, що звук має бути набагато гучнішим у верхніх і нижніх частинах чутного спектра, щоб його можна було чути так само голосно, як звуки в середині.

Експерт зазначає, що насправді вініл може не відповідати оригінальному мастерингу, проте звук, який ми маємо на виході, багатьом може припасти до душі.

Чи справді звук на вінілі кращий?

За словами Майкла Ювінса, старшого викладача кафедри музики й аудіотехнологій в Університеті Вулвергемптона, технічні подробиці про звукові хвилі та частоти дискредитації важливі для звукоінженерів, але насправді навряд чи важливі для звичайного меломана.

За словами Ювінса, коли вони з колегами вперше почали вивчати це питання, вони виявили, що насправді між цими двома форматами не надто велика різниця. У всіх людей різні слухові системи, а тому всі ми так чи інакше чуємо той чи інший твір. То в чому ж тоді справа й чому багато людей вважають, що вініл звучить краще?

Ювінс зазначає, що насправді вся справа в атмосфері. Той факт, що ми можемо тримати платівку в руках і розглядати буклет, більше схожий на ритуал, який впливає на досвід. До слова, раніше вчені провели експеримент, у якому людям пропонували послухати музику, говорили, що вона записана на вінілі. Результати показали, що більшість вважали, що вона звучить "повноцінніше", до того ж не важливо, був це вініл чи ні.

Раніше Фокус писав про те, що все своє життя павуки грають музику на тонкому полотні: учені відтворили ці пісні.