У Тихому океані виявлено дивну "надструктуру": розвивається ще з часів динозаврів

Меланезійське прикордонне плато, розташоване на схід від Соломонових островів, почало формуватися в крейдовий період — близько 145—66 мільйонів років тому, коли по Землі ще бродили динозаври. Цікаво, але ця "надструктура", по суті, все ще продовжує рости, пише Live Science.

У новому дослідженні вчені з Університету Невади в Лас-Вегасі зосередилися на розумінні історії цього величезного тихоокеанського плато. Воно почало формуватися внаслідок вивержень вулканів — припускається, що поштовх для його зростання дали чотири окремі імпульси вулканізму, кожен із яких мав різні першопричини.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами керівника дослідження, геолога Кевіна Конрада, розуміння історії цієї "надструктури" надзвичайно важливе для науки, оскільки гігантські вулканічні утворення під океаном часто залишаються маловивченими. Наприклад, у деяких випадках вони утворюються внаслідок єдиного потоку магми, тоді їх називають великими магматичними провінціями. Відомо, що ці вулканічні виверження, як правило, масштабні та тривалі, часто впливають на клімат і навіть можуть призвести до масових вимирань.

Ще однією причиною формування подібних структур можуть бути окремі епізоди, під час яких численні вулканічні виверження накопичують скелі, подібно до листкового пирога. Автори дослідження зазначають, що через обмежену кількість зразків породи часом може бути надзвичайно складно помітити різницю.

За словами Кондрата, у вчених є лише один зразок плато в Тихоокеанському басейні, "надструктура" має такий вигляд, ніби сформувалася внаслідок одиничної події. Але детальніший аналіз Меланезійського прикордонного плато під час п'ятитижневої дослідницької місії показав, що насправді його історія трохи складніша.

Під час дослідження вчені використовували велике ланцюгове пристосування, що дає їм змогу накопати каміння зі схилів підводних гір і вулканів, які входять до складу плато. Далі вчені зосередилися на вивченні віку та хімії "надструктури": учені вважають, що плато, імовірно, вперше почало формуватися близько 120 мільйонів років тому. Передбачається, що тоді під час величезного потоку базальтової лави сформувалася частина плато, також відома як хребет Роббі.

Близько 45 мільйонів років тому цей шматок плато дрейфував у Тихому океані над гарячою точкою Руруту-Араго в мантії Землі, яка все ще існує. У результаті утворився підводний гірський ланцюг, також відомий як гора з островами, що підносяться над поверхнею океану.

Наступний період у формуванні плато настав близько 13 мільйонів років тому, коли підводна гора дрейфувала над іншою гарячою точкою Самоа, із якої сьогодні складаються Самоанські острови. Унаслідок цієї події було побудовано нові острови, які з часом опустилися нижче за рівень моря.

Останній відомий період формування плато настав 3 мільйони років тому, коли тектонічні рухи в жолобі Тонга спровокували виверження вулканів. Цікаво, що ця подія була викликана абсолютно іншим механізмом.

Конрад із колегами планує продовжити дослідження, щоб знайти нові подібні "надструктури", утворені одразу кількома подіями. Він також пропонує назвати їх "надбудовами океанічної середньої плити", щоб відрізнити від інших великих магматичних провінцій, сформованих під час однієї великої вулканічної події.

Раніше Фокус писав про те, що моторошний звук у череві океану спантеличив учених: десятиліттями він залишався нерозгаданим.