Що ховається під капотом Купідона: наука пояснила закоханість з точки зору біології
Почуття, які ми переживаємо, знаходячи свою потенційну другу половинку, складно коли-небудь забути. Однак уся ця ейфорія, прихильність і тяга до спілкування з партнером ховає за собою цілий світ унікальних процесів у нашому тілі.
Інтенсивні емоції, які відчувають на ранніх стадіях закоханості, зумовлені складною хімією мозку, яка підживлює як ейфорію, так і нав'язливу поведінку. У цьому складному процесі беруть участь кілька нейротрансмітерів і гормонів, кожен з яких відіграє найважливішу роль у формуванні того, як любов впливає на наш розум і тіло. Розуміння цих механізмів може допомогти нам у знаходженні підказок щодо різних дивних відчуттів у нашому організмі, їхнього поняття і причин, що стоять за ними, пише Forbes.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Перший ключовий гравець у нашому почутті закоханості — дофамін, який часто називають нейротрансмітером "гарного самопочуття", що спричиняє почуття задоволення і винагороди. Коли ви перебуваєте в присутності або навіть думаєте про людину, яка вас приваблює, дофамін різко зростає, активуючи систему винагороди мозку. У дослідженні 2016 року, опублікованому в журналі Frontiers in Psychology, підкреслюється, що у людей, які перебувають на ранніх стадіях закоханості, спостерігаються симптоми, характерні для справжнісінької залежності, як-от потяг та емоційна прихильність.
Прості дії, як-от отримання смс від людини, можуть спричинити приплив дофаміну, який підживлює сильне бажання до подальшого спілкування і поглиблює емоційний зв'язок, пояснює психолог Марк Треверс. Іншою важливою хімічною речовиною є норадреналін, або норадреналін, що посилює фізичні реакції, такі як прискорене серцебиття та нервове збудження. Цей нейротрансмітер загострює концентрацію уваги, роблячи практично неможливим думати про щось інше, крім об'єкта прихильності.
Доктор Жакі Олдс, професор психіатрії Гарвардської медичної школи, пояснює, як гормон фенілетиламін спричиняє викид дофаміну та норадреналіну, посилюючи почуття радості та збудження на ранніх стадіях потягу. Хоча ці хімічні речовини викликають почуття ейфорії, на ранніх стадіях кохання також підвищується рівень кортизолу. Відомий як основний гормон стресу в організмі, кортизол сприяє виникненню нав'язливих думок, які часто виникають у нових стосунках. Коли кортизол підвищується, серотонін, критично важливий для регуляції настрою, падає, що призводить до появи нав'язливих думок про людину, яка вас цікавить.
Доктор Річард Шварц, професор психіатрії з Гарвардської медичної школи, порівнює ці нав'язливі думки із симптомами обсесивно-компульсивного розладу, описуючи їх як "нав'язливі, шалено нав'язливі думки". У міру розвитку стосунків окситоцин і вазопресин відіграють важливу роль у формуванні довгострокової прихильності та зобов'язань.
Окситоцин, часто званий "гормоном обіймів", виділяється під час фізичних дотиків і близькості, поглиблюючи емоційні зв'язки. Вазопресин, з іншого боку, підтримує відданість і захисні інстинкти. Разом ці гормони допомагають перейти від гострих відчуттів нового кохання до стабільних, довгострокових зобов'язань.
Таке розуміння хімічних реакцій мозку на любов показує, наскільки сильні емоції підживлюються біологічними процесами, каже Треверс. Високий рівень дофаміну і норадреналіну врівноважується зв'язуючою дією окситоцину і вазопресину, створюючи емоційний досвід, який з часом еволюціонує від захоплення до глибокої прихильності. Взаємодія цих гормонів і нейротрансмітерів не тільки пояснює, чому кохання здається нездоланним, а й розкриває наукові засади романтичної прихильності.
Раніше Фокус писав про риси характеру, які можуть перешкодити побудувати гармонійні стосунки. Вчені вважають, що важливо звернути увагу насамперед на ці тривожні сигнали потенційного романтичного партнера.
Також Фокус писав про те, як визначити , що рухає другою половинкою — любов чи страх самотності. Дуже важливо розпізнати нездорові стосунки на ранній стадії, щоб уникнути згубних наслідків.