Еволюційне забування. Вчені помітили, що в постійному забуванні є свої плюси (фото)

Забування є частиною повсякденного життя людини. Більшість із нас стикалися з ситуацією, коли заходячи в кімнату, ми не можемо згадати, навіщо саме прийшли. Але чому ми забуваємо і чи є це ознакою порушення пам'яті? Учені дали свою відповідь, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Одним із найперших відкриттів у цій галузі стало те, що забування насправді може відбуватися просто тому, що спогади середньостатистичної людини зникають. Ця гіпотеза вперше була озвучена німецьким психологом 19 століття Германом Еббінгаузом, чия "крива забування" засвідчила, що більшість людей у світі досить швидко забувають подробиці нової інформації, але з часом це сходить нанівець. Нещодавно це також було відтворено нейробіологами й ось як "крива забування" виглядає:

Але вчені вважають, що забування може також служити та функціональним цілям. Мозок людини, по суті, постійно отримує інформацію — якби ми пам'ятали кожну деталь, нам було б дедалі складніше утримувати важливу інформацію.

Одним із найдієвіших способів уникнути забування, на думку вчених, є від самого початку не приділяти достатньо уваги. Лауреат Нобелівської премії Ерік Кандел і безліч наступних досліджень припускають, що спогади формуються, коли зв'язки (синапси) між клітинами мозку (нейронами) зміцнюються.

Дослідження показують, що зосередження уваги на чомусь конкретному може зміцнити ці зв'язки та зберегти пам'ять. Загалом, цей самий механізм також дозволяє людині забувати деталі, які ми вважаємо несуттєвими.

Тому, хоча люди виявляють дедалі більше ознак відволікання з віком. Водночас розлади, пов'язані з пам'яттю, наприклад, хвороба Альцгеймера, пов'язані з порушеннями уваги. У результаті вчені дійшли висновку, що людям необхідно вміти забувати несуттєві деталі, щоб формувати важливі спогади.

Дослідження показують, що часом виклик спогадів може також призвести й до їхньої зміни для збігу з новою інформацією. Один зі способів, яким мозок робить це — послаблення деяких зв'язків пам'яті, одночасно з посиленням нових додаткових зв'язків. Водночас нездатність нашого мозку зробити це матиме суттєві негативні наслідки.

Розглядаючи забування старих спогадів у відповідь на нову еволюцію з еволюційного погляду, вчені доходять висновку, що це корисно для нас. Таким чином забування, по суті, не завжди пов'язане з втратою пам'яті, але часом також і зі змінами в нашій здатності отримувати доступ до спогадів.

Попередні дослідження, проведені на гризунах, показали, як забуті спогади можуть бути реактивовані шляхом підтримки синаптичних зв'язків. Під час дослідження команда вчила тварин асоціювати щось нейтральне з чимось приємним. Після кількох повторень у гризунів сформувалася "пам'ять страху": звук дзвіночка змушував їх реагувати так, ніби вони чекали "удару". Дослідники змогли виокремити нейронні зв'язки, які активувалися шляхом сполучення дзвінка й удару, у частині мозку, відомій як мигдалеподібне тіло.

Далі вчені перевірили, чи може штучна активація цих нейронів гризунів поводитися так, ніби вони очікували удару, навіть якщо не чули сигналу. Вчені перевірили це за допомогою техніки, відомої як оптогенетична стимуляція. Техніка містить використання світла і генної інженерії. Результати вказують, що спогади дійсно можна "реанімувати".

Що стосується людей, ще в 1960-х роках американські психологи Роджер Браун і Девід Макніл виявили, що здатність людей визначати аспекти пропущеного слова була кращою, ніж випадковість. Простими словами, вчені вважали, що інформація насправді зовсім не була повністю забута.

Одна теорія припускає, що забування пов'язане з ослабленням зв'язків у пам'яті між словами та їхнім значенням. По суті, це відображає труднощі із запам'ятовуванням потрібної інформації. Водночас інша можливість полягає в тому, що це явище може слугувати сигналом для людини про те, що інформація не забута, а просто наразі недоступна.

Дослідники зазначають, що це могло б також пояснити, чому це відбувається з людьми частіше в старості. Вчені вважають, що з віком нашому мозку доводиться перебирати більше інформації, щоб щось згадати.

Таким чином, на думку професора клінічної неврології Трініті-коледжу Свена Ваннесте, забування безумовно має свої еволюційні переваги.

Раніше Фокус писав про те, що вчені змогли переконати людей у реальності помилкових спогадів.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.