Понаїхали і понаскандалили: як в Одесі відкрилася "Львівська реберня" і що з цього вийшло

Почався онлайн-скандал, тому що напевно ця тема обговорюється зараз і оффлайн, після посту місцевого жителя, який сходив до Львівської реберної в Одесі і сфотографував деякі зображення на стінах. Одесити вважали їх образливими. Автор посту зазначив, що "Катерина засновниця нашого міста, робити малюнки з відправкою її в Ростов — некоректно", а Дюк дуже багато зробив для розвитку Одеси і тому малювати його з валізою і написом "понаїхали" — некоректно. "Дюк сюди не "понаїхав" на відміну від реберної. Це людина, чию памʼять поважають у нашому місті", — написав автор посту.

Щодо малюнка з мовою автор зазначив, що "місто від дня свого заснування було і є російськомовним".

Якщо алюзія на російську мову не зовсім зрозуміла, то стьоб над Катериною II і Дюком де Ришельє, памʼятник якому став першим в Одесі, і який досить шанований у місті — зрозумілий, і, на думку критиків, образливий. Зараз в соцмережах закликають бойкотувати цей ресторан, але при цьому зазначають, що бойкот "вийде" тільки восени, коли туристи розʼїдуться.

До того ж раніше одесити підмічали, що заклад став популярним і дуже відвідуваним. Фотографії з ресторану це підтверджують — людей тут справді багато.

Хоча заклад відвідувачі критикували не тільки за постери, а й за негласні правила.

Цікаво, але ще 17 квітня, коли ресторан тільки відкривався, його власник Андрій Худо відзначив цю подію постом, у якому фігурував і один зі спірних постерів — той, який з Дюком. Тоді це зображення обурення не викликало, швидше за все, реакція була цілком благодушною.

Скандал навколо Львівської реберної в Одесі: реакція соцмереж

Деякі блогери спробували розібратися, чому саме три ці картинки викликали таке обурення і чому цей гумор не зовсім одеський. Так, Юрій Ткачов написав, що в закладі створена "антиодеська атмосфера" і, хоч як це парадоксально це звучить, але свою публіку він знайде, тих, хто не любить одеську культуру і намагається переробити її "під себе", замість того, що "вписатися", прийняти це унікальне місто, яким воно є і отримати задоволення.

Подібний пост написав і одеський блогер Максим Войтенко, зазначивши, що гумор в ресторані спірний і швидше "сортирний", ніж одеський.

А харківський телепродюсер і режисер Лев Кокшаров відзначився постом з полярним змістом, зазначивши, що "одесити діляться не за мовним принципом, а на тих, кому дано почуття гумору, і кому в житті не пощастило" і нічого крамольного в постерах з ресторану він не бачить .

Хоча картинки з Дюком і Катериною також змусили одеситів згадати призабуту історію свого міста і перевести дискусію вже в цю площину. На їхню думку, Одеса, хоч як крути, але портове місто "понаїхавших", які споконвіку створювали саме ту "одеську атмосферу", яка стала візитною карткою міста, саме завдяки своєму національному і культурному різноманіттю. І, якщо бути чесним, то і Катерина II, уроджена Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербстська, дочка німецького князя, та й Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє, були певним чином "понаїхавшими", що ніяк не применшує їх заслуг.

Цікаво, але ще у 2014 році одесити дуже жваво іронізували над "понаїхавшими" і "західняками", влаштувавши "Марш западенців".

Організатори акції хотіли таким чином підкреслити, що Одеса — це європейське місто, засноване саме "понаїхавшими западенцями".

Перед початком акції організатори розгорнули плакат, що демонстрував, що Південну Пальміру заснували "понаїхавші", а саме герцог де Рішельє, Олександр Ланжерон, Осип Дерибас і Франц де Волан.

"Побудований за указом німкені Катерини Другої за планом, складеним брабантським дворянином Францем де Волланом, наше місто стало основним портом імперії при градоначальнику-западенцю, якого звали Арман Емманюель дю Плессі. Або по-простому — Дюк де Рішельє. Список западенців, які зробили з шматочка степу над морем процвітаюче, яскраве, ошатне, багате місто зашкалює. Це француз Ланжерон, іспанець Дерибас, грек Маразлі, англієць Кобле. Це знамениті архітектори — Влодек, Боффо, Бернардацці, Торрічеллі, Коклен", — зазначали учасники маршу, які пройшли по центру міста.

Також учасники маршу відзначали і матеріальний внесок іноземців в Одесу, згадавши купців Анатра, Ралі і Родоконакі, а також археолога Бларамберга, письменника Олешу, поета Міцкевича, декабриста Поджіо. "Це місто "страждало" від навали "западенців" з моменту свого народження!", — резюмували учасники акції у своєму маніфесті.

Так що, хоч зараз по соцмережах і циркулюють ідеї про те, що заклад потрібно закрити і бойкотувати, але, скоріше за все, цього не станеться, а якщо наплив клієнтів і спаде, то тільки восени, як і прогнозувалося в коментарях. Але дізнаємося ми про це тільки через три-чотири місяці.

Втім, це не перший одеський ресторанний скандал, який стався останнім часом. Так, в січні 2021 року закрився єврейський ресторан "У Машковичів", власники якого потрапили у мовний скандал після набуття чинності 16 січня норм закону, згідно з якими в Україні все обслуговування повинно бути тільки українською мовою.

Власники закладу опублікували на своїй сторінці у Facebook пост, в якому український текст був написаний на російській розкладці клавіатури.

"Шалом люби друзи. Наступнойи недили, будемо готувати справжни хинкали з бараныною зи правыльного тиста. Так зийшлися зиркы, що до нас прыйыхав друг симьи, справжний грузынський повар, Гулади. Не прогавьтэ момент, встыгнить замовыты, лише мисяць в Одеси. Завжды ваша Артель у Машковичей", — було написано в повідомленні.

Тоді думки також розділилися і частина містян сприйняла повідомлення з гумором, а частина обурилася, сприйняла повідомлення, як наругу над державною мовою та стала засипати власників погрозами. Заклад закрився і більше не відкрився.

А на початку травня відбувся мовний скандал, який має пряме відношення до Одеси, коли уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь заявив, що місту потрібно змінити гімн через його текст російською мовою. Зараз гімном Одеси є "Пісня про Одесу" з радянської оперети "Біла акація". Мер міста повідомив, що нічого змінювати не буде. "Наш гімн нам подобається, Одесу все влаштовує. Особисто я не збираюся проявляти ініціативу по заміні або зі зміни існуючого гімну Одеси", — заявив Геннадій Труханов.

Історія Одеси: Катерина II і Дюк де Рішельє

Резюмуючи, варто згадати, як справа йде з головними фігурантами скандалу, а ними є не львівські ресторатори і навіть не обурені одесити, а саме Дюк, як його любовно називають місцеві та Катерина II, в просторіччі "Катька".

Катерина II, уроджена Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербстська, німецька княжна і дружина, а потім і вдова непопулярного Петра III, імператриця Всеросійська, яку часто називають засновницею міста, такою є частково. Поселення тут виникло задовго до того, як княжна народилася.

Раніше на місці Одеси перебувала генуезька факторія, потім представники князівства Литовського заснували тут фортецю, пізніше захоплену і перейменовану турками-османами у фортеця Хаджибей. Фортеця була захоплена у 1789 році російськими військами під проводом каталонця Хосе де Рібаса і запорізькими козаками під проводом Антона Головатого та Захарія Чепіги. Тоді фортеця стала містом і була перейменована в Одесу. У нього активно стали залучати колоністів: євреїв, греків, німців, болгар, сербів та інших, які і сформували неповторний вигляд і культуру міста. Але внесок Катерини у розвиток Одеси ніяк применшувати не можна — саме вона своїм рескриптом поклала початок будівництву гавані, купецької пристані та генплану міста загалом.

Дюк, він же Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє, також званий засновником міста, таким не є, оскільки місто на той момент, коли він став його градоначальником, вже існувало 8 років. Але заслуги його також применшувати не варто.

Саме завдяки Дюку Одеса перетворилася на багате торгове місто, на його замовлення побудували Оперний театр, він відкривав школи, гімназії та пансіони. За його указом був також заснований Нікітський ботанічний сад в Ялті. Пізніше Дюк повернувся до Франції, де зайняв пост премʼєр-міністра в уряді Людовіка XVIII. Помер у віці 56 років і був похований в церкві Сорбонни в Парижі.

Памʼятник Дюку став першим памʼятником, встановленим в Одесі з ініціативи графа Ланжерона, який змінив Рішельє на посаді генерал-губернатора Новоросії і Бессарабії, і Новоросійського генерал-губернатора графа Михайла Воронцова.