Розкусити міцний горiшок: як правильно зрозуміти Північну Корею

Непроста динаміка безпеки на Корейському півострові та загадковий характер режиму сім'ї Кім постійно викликають у громадськості та фахівців інтерес до глибокого аналізу Північної Кореї. Однак ця увага не завжди приводить до якісного результату. Часто і автори, і читачі стають жертвами одних і тих самих помилок: вони неправильно розуміють меседжі Пхеньяна, займаються віддзеркаленням, схильні до групового мислення, неправильно діагностують контекст, зациклюються на "факторі Америки" або неправильно використовують джерела.

Фокус переклав спільну статтю Маркуса Гарлаускаса, Рейчал Мін Ен Лі та Джоната Коррадо про те, як зрозуміти КНДР.

Ці помилки цілком зрозумілі. Спецслужби називають Північну Корею "важкою мішенню". Це, мабуть, найзакритіше суспільство у світі, яке стало ще більш ізольованим після пандемії COVID-19. Пхеньян не проводить регулярних брифінгів для преси і розкриває дані лише у виняткових випадках, наприклад, публікуючи щоденну статистику COVID-19 після спалаху захворювання. Крім того, влада в автократичній Північній Кореї надзвичайно централізована: внутрішні процеси та прийняття рішень керівництвом Пхеньяну є таємницею за сімома печатками. Більшість північнокорейців не мають доступу до Інтернету, а вибрана група еліти, яка користується інтернетом, дає обмежені результати для розвідки США. Інформація, яку Північна Корея цілеспрямовано публікує, є дуже вправно сформульованим публічним повідомленням, тому відповідні висновки необхідно ретельно виокремлювати з підтексту.

Але, незважаючи на все це, правильно розуміти Північну Корею дуже важливо. Для ефективного стримування агресії, стабілізації криз та реалізації можливостей мирної нормалізації необхідно, щоб наступне покоління фахівців з Північної Кореї мало тонке розуміння способу дій Пхеньяну. Ось із чого слід почати. Початківці-аналітики Північної Кореї повинні навчитися читати між рядками пропаганди, відмовитися від своїх упереджень, працювати в команді, враховувати контекст своїх джерел та розширювати свій світогляд за межі півострова.

Практика правильного аналізу пропаганди

Читання північнокорейської пропаганди починається з навчання того, як побачити цінність, що ховається за білим шумом та повторами. Це передбачає розбір публічних повідомлень Пхеньяна з п'яти різних точок зору: від кого вони надходять, для кого призначені, коли випущені, як представлені і який їхній контекст.

Пропаганду варто розшифровувати саме тому, що вона так ретельно контролюється. Північна Корея здійснює повний контроль над своїми меседжами, формуючи та керуючи внутрішньою та міжнародною громадською думкою. А оскільки пропаганда контролюється, вона радше стосується намірів режиму, ніж фактів. Так, достовірність заяв Північної Кореї про "перемогу" над COVID-19 або подробиці запуску ракет, хоч і є важливими питаннями для медичних чи військових експертів, не мають великого значення для аналітика північнокорейської пропаганди. Для аналітика інтерес становить питання, чому Північна Корея про це говорить.

Всі північнокорейські статті та заяви звучать однаково, тому що вони використовують усталену мову, яка часто є безглуздим білим шумом для аналітика. Проте вся складність полягає в тому, щоб відокремити зерна від полови, визначити, що є новим, та з'ясувати причини тих чи інших змін. Наприклад, примітно, що Кім Чен Ин використовував фразу "стратегічне і тактичне співробітництво" – вираз, що зазвичай застосовується у відносинах між Північною Кореєю та Китаєм – у своєму листі до президента Росії Володимира Путіна через шість місяців після вторгнення Росії в Україну.

• Питання "хто говорить", або джерело повідомлення, важливе, оскільки відображає ступінь прихильності режиму до послання. Не все, що походить із Північної Кореї, однаково важливо. Так, що вищий рівень повідомлення, то сильніша залученість до нього режиму. Наприклад, заява МЗС Північної Кореї, швидше за все, буде тісніше пов'язана із зовнішньою політикою Північної Кореї, ніж новинний репортаж.
• Питання "кому", чи аудиторія, – це передусім питання, чи надає Північна Корея цю інформацію як для внутрішньої, так і для зовнішньої аудиторії, чи лише зовнішній. Пхеньян часто використовує інтернет-джерела, такі як сайт Міністерства закордонних справ або "Уримінзоккірі" – урядовий сайт Північної Кореї, до якого рядовий північний кореєць не має доступу, – щоб зберегти гнучкість політики або захистити внутрішню громадськість від чутливої інформації, одночасно озвучуючи своє послання.
• Питання "коли", або час, – це те, як швидко або повільно північнокорейські ЗМІ повідомляють про події або реагують на них. Швидкість висвітлення або реакції вказує на чутливість країни до того чи іншого питання. Чим швидша реакція, тим вища чутливість. Швидкою або повільною була ця реакція, визначається відносно середнього часу реакції Північної Кореї на певне питання або подію.
• Питання "як", або тон, належить до змісту повідомлень Північної Кореї. Це стосується мови, а саме термінології, прикметників, прислівників та умовних виразів, або прогалин у висловлюванні. Питання також стосується фото і відео, а також розміщення статті в газеті або програмі новин. Північна Корея може модулювати або посилювати своє послання, використовуючи як слова, так і візуальні засоби.

Контекст – все решта, не охоплене чотирма вищезгаданими елементами, – це внутрішні та зовнішні обставини, у яких формується сприйняття режиму, приймаються і реалізуються рішення. Нам необхідно поєднати точки ширших тенденцій та закономірностей та встановити базові історичні моделі Північної Кореї, щоб зрозуміти контекст, який може визначати поведінку Пхеньяну. Наприклад, вивчення ракетних запусків Північної Кореї окремо може бути корисним для військових експертів, але їх слід розглядати разом із тенденціями внутрішньої та зовнішньої політики Північної Кореї, щоб зрозуміти наміри режиму.

Нездатність контекстуалізувати публічні повідомлення Північної Кореї може збити аналітиків із пантелику. Вибіркова вибірка даних та перебільшення значущості заяви чи події, яка насправді не становлять причин для тривоги, висновки на основі близькості двох подій, які можуть бути не пов'язані між собою, порівняння яблук та апельсинів чи надмірно докладний розбір однієї одиниці даних – усе це може породити контрпродуктивні спекуляції та дезінформацію.

Що варто і не варто робити

Боротьба з упередженістю – один з основних аспектів якісного аналізу. Для цього важливо працювати в команді, враховувати контекст джерел, розглядати проблему з погляду супротивника, а також розпізнавати та уникати групового мислення.

Не поспішайте з висновками. Коли Кім періодично зникає з горизонту громадськості, з'являються чутки про його нездоров'я. Але дим не завжди вказує на вогонь. У квітні 2020 року в одній статті анонімне джерело в уряді США стверджувало, що Кім перебуває у "серйозній небезпеці" після медичної процедури. У ранніх повідомленнях говорилося, що Кім переніс операцію на серцево-судинній системі. Незабаром після цього Кім знову з'явився на публіці, виглядаючи анітрохи не гірше, і жодна з цих заяв відтоді не була підтверджена. Це урок терпіння та акуратного поводження з джерелами.

Перевіряйте свої упередження. Аналіз Північної Кореї досить часто є тестом Роршаха, що відображає швидше самого аналітика, ніж події, які він намагається зрозуміти. Аналітики іноді потрапляють у пастку пошуку доказів, щоб догодити вже усталеній думці. Люди, налаштовані на користь Північної Кореї, схильні давати надмірно позитивні інтерпретації намірів режиму. Ті ж, хто упереджений проти Північної Кореї, автоматично припускають, що Пхеньян ніколи не змінюється. Створюються взаємно суперечливі версії, в яких два табори розходяться в думках щодо основних подій важливих поворотних моментів в історії півострова, враховуючи всі найбільш значущі спроби перетворити американо-північнокорейські відносини. Така дихотомізація призводить до надмірного спрощення політичних дебатів з таких важливих питань, як денуклеаризація порівняно з контролем над озброєннями та послідовність нормалізації дипломатичних відносин – питань, які потребують більш ретельного та неупередженого обговорення.

Уникайте групового мислення та працюйте в команді. Аналітики Північної Кореї схильні збиватися у зграї. Яструби проти голубів, прихильники залучення проти стримування, захисники прав людини проти прихильників гуманітарної допомоги. Ця атмосфера конкуренції, коли прихильники певних підходів виборюють першість у змаганні з нульовою сумою, руйнує дух співтовариства і є контрпродуктивною для аналітичної роботи. Наприклад, не обов'язково правильно, що права людини слід відсунути на другий план у періоди зближення, або що стримування покаранням завжди буде більш ефективним, ніж стримування запереченням. Хоча багато хто з цих підходів видаються діаметрально протилежними, більшість з них можуть легко доповнювати один одного.

Гнучкий, конкретний та командний підхід може допомогти довести це, об'єднавши аналітиків із протиборчих таборів. Ідеальний член команди дотримується балансу між спільними знаннями та спеціалізацією. Якщо ви надто схилитесь до табору універсалів, то надмірно розпорошите свою увагу. Перекіс у бік надмірної спеціалізації зробить вас провідним у світі експертом із північнокорейських танкових зірочок. Хороші аналітики компенсують неминучу появу "сліпих зон", співпрацюючи з партнерами, які мають знання та навички, яких їм не вистачає.

Ознайомтеся із джерелами. Крім читання північнокорейських першоджерел – переважно звітів корейською мовою або перекладених звітів, – важливо скористатися незамінними та важливими знаннями людей, які мають безпосередній особистий досвід роботи в Північній Кореї. джерела на місцях, такі як Daily NK, можуть надати безцінну інформацію про життя Північної Кореї та допомогти зрозуміти, як північнокорейці інтерпретують повідомлення режиму. Наприклад, у статті північнокорейської партійної газети у 2016 році розповідалося про Революцію при свічках у Південній Кореї, яка призвела до падіння тодішнього президента Пак Кин Хе. Стаття була спрямована на критику південнокорейського уряду, але натомість північнокорейці були зачаровані цим рідкісним виявом демократії у дії.

Працівники гуманітарних організацій потрапляють туди, куди нечасто ступає нога людини. Вони мають відмінну проникливість і мають значні особисті стосунки з простими північнокорейцями. Вони, як правило, обережні, оскільки їх подальша здатність допомагати найбільш вразливим людям у Північній Кореї залежить від того, чи вони публічно не критикують режим. Іноземні дипломати мають чудовий доступ до північнокорейського персоналу, але переважно до Міністерства закордонних справ, далекого від внутрішнього ядра силовиків, які реально керують державою. Біженці, що втекли з Північної Кореї, – чи не найкраще джерело інформації в тому, що стосується їхнього безпосереднього досвіду та стосунків. Але надто часто ЗМІ просять біженців передбачати непередбачуване ("Коли буде наступне ядерне випробування?") або міркувати про психологію керівництва ("Чи справді Кім Чен Ин довіряє Дональду Трампу?").

Уникайте віддзеркалення. Багато авторів стають жертвами когнітивної упередженості віддзеркалення. Наприклад, багато аналітиків (і політиків) вважають, що Північна Корея може бути готова до денуклеаризації в обмін на економічні вигоди. На перший погляд, у цьому є сенс: майже половина населення недоїдає, а зростання ВВП зупинилося через самоізоляцію країни. Але пропоновані набори винагород не враховують унікальну політичну економію Північної Кореї, в якій дуже вузька група зацікавлених осіб має тотальний контроль над ресурсами країни. Тому режим сприймає звані економічні стимули, які підривають цю тонко збалансовану динаміку, як отруйну морквину. Пріоритетом Кім є не послідовний економічний розвиток, а його власна влада. Щоб уникнути віддзеркалення, необхідно розглянути проблему Північної Кореї з різних точок зору.

Зациклення на унікальності Корейського півострова протипоказане для якісного аналізу. Аналітикам важливо змінювати масштаб часу та простору, щоб розглядати інциденти у контексті більш масштабних тенденцій.

Не все залежить від Сполучених Штатів. Автори дуже часто стверджують, що дії Північної Кореї, починаючи від випробувань зброї і закінчуючи ключовими офіційними заявами, спрямовані на те, щоб привернути увагу Америки. Дії Пхеньяну обумовлені поєднанням внутрішніх та зовнішніх чинників, і Сполучені Штати можуть бути чи не бути головним фактором. Іноді внутрішні чинники відіграють важливішу роль. Хвороба Кім Чен Іра влітку 2008 року та необхідність затвердити свою владу всередині країни та за кордоном, імовірно, були ключовим фактором, який спонукав Пхеньян провести друге ядерне випробування у травні 2009 року.

Іноді випробування пов'язані з необхідністю досягнення прогресу в ядерній та ракетній програмах країни. Америка – лише з багатьох аудиторій, на яку Північна Корея рекламує свої випробування зброї. Аналогічно, режим Кім вперше вирішив розробити програму ядерної зброї і продовжує підтримувати її сьогодні не лише для стримування США, а й для зменшення залежності від Китаю (та Радянського Союзу), конкуренції з Південною Кореєю та гарантування безпеки режиму. Ядерна зброя Північної Кореї підтримує уряд Кім. Сфабрикована загроза вторгнення узаконює тоталітарний контроль, а ядерна зброя є символом здатності уряду захиститись від цієї передбачуваної загрози. Неприємним наслідком цієї досить незручної істини є те, що Сполучені Штати та Південна Корея можуть виявитися нездатними дати керівництву Північної Кореї необхідні блага для денуклеаризації.

Переплутані причинно-наслідкові зв'язки. Класичним прикладом цього є зведення причини всіх північнокорейських ракетних запусків до американсько-південнокорейських військових навчань. Більшість цих військових навчань регулярно проводяться за розкладом, причому різні варіанти відбуваються у різний час протягом року. Стратегічні сили Корейської народної армії проводять ракетні випробування для подальшого розвитку своїх розробок під керівництвом режиму Кіма. Щоправда, і спільні навчання, і ракетні випробування раніше припинялися для проведення переговорів, але помилково вважати, що одне завжди є відповіддю на інше.

Знати про щось більше, ніж Корейський півострів

Зосередженість на Корейському півострові, що виключає решту, часто призводить до тунельного бачення. Наприклад, нам не потрібно задаватися питанням, як Північна Корея може вийти з ізоляції і увійти у світову економіку – ми можемо розглянути шлях інших постсоціалістичних держав, щоб допомогти спрогнозувати перешкоди, можливості та пріоритетні галузі реформ. В одній із минулих доповідей саме це й було зроблено. Такий аналіз неможливий без мобілізації функціональних знань та історичних порівнянь. Зациклюватися на унікальності Північної Кореї та оголошувати її винятком із усіх правил – надто легкий шлях.

Не приписуйте надто великого впливу Китаю. Американські аналітики та політики іноді переоцінюють ступінь впливу Пекіна на Пхеньян. Автори дуже часто вважають, що Північна Корея підпорядковується Китаю, і тому Пекін може змусити Пхеньян поводитися добре. Це неправильне розуміння динаміки відносин між Китаєм і Північною Кореєю, які, можливо, краще охарактеризувати як відносини взаємних заручників, а не беззаперечних союзників. Аналітики припустилися тієї ж помилки в 1950 році, коли консенсус полягав у тому, що Радянський Союз стримуватиме Китай від втручання у справи Кореї.

Висновок

Північна Корея зрештою виставляє дурнями більшість аналітиків, які наважилися зробити сміливе та конкретне передбачення. Однак це не привід опускати руки та заявляти: "Поки що ми не можемо оцінити ситуацію". Неможливо з упевненістю передбачити, які конкретні дії здійснить Північна Корея і коли, але якісний аналіз зменшує невизначеність, виявляючи закономірності, інтерпретуючи символи та розшифровуючи наміри. Це дає політикам інструменти для створення можливостей для перегляду відносин, запобігання непотрібним конфліктам, стримування та захисту від агресії.

Про авторів

Маркус Гарлаускас – директор нової ініціативи безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні в Центрі стратегії та безпеки імені Скоукрофта, розташованому в Атлантичній раді. Він є ад'юнкт-асистентом професора Центру досліджень з безпеки Джорджтаунського університету. Майже двадцять років пропрацював в уряді США, з липня 2014 року по червень 2020 року був призначений старшим співробітником Національної розвідувальної служби як національний розвідник Північної Кореї в Національній раді з розвідки.

Рейчел Мін Йон Лі – регіональна менеджерка і старша аналітикиня Відкритої ядерної мережі, що базується у Відні, запрошена наукова співробітниця програми "38 North" Центру Стімсона. З 2000 по 2019 рік вона була експерткою та аналітикинею зі збору інформації про Північну Корею в Open Source Enterprise уряду США.

Джонатан Коррадо – директор з політики у The Korea Society, де він готує програми та проводить дослідження з американо-корейського альянсу та щодо Корейського півострова. Починаючи з осені 2023 року, він працює як викладач-ад'юнкт у SUNY Stony Brook, читаючи курс під назвою "Північна Корея: Держава, суспільство, дипломатія та безпека". Раніше він працював перекладачем у Daily NK (з корейської на англійську).