Бельгійські вафлі насправді зовсім не бельгійські: історія найвідомішого у світі смаколика

Вафлі — один із найдавніших і найпопулярніших десертів. Зазвичай їх готують із дріжджового або листкового тіста та прикрашають медом, збитими вершками, сиропом чи джемом. Вони популярні в країнах північно-західної Європи, а також у США та Азії, а в Бельгії вважаються кулінарною пам'яткою.

Однак насправді бельгійські вафлі "народились" у Стародавньому Римі. Про це пише CNN з посиланням на книгу "Обід з давніми римлянами" фахівця з кулінарії Стародавнього Риму Джорджіо Франкетті.

"Найімовірніше, вони є нащадками популярного "crustulum" (множина від "crustula") — солодкого печива, яке любили древні римляни", — розповідає він.

Експерт зазначає, що термін ясно вказує на те, що ці печива були хрусткими, з розсипчастою скоринкою, яка танула в роті.

Наразі немає жодних відомих історичних документів про те, як формувався рецепт десерту. На думку автора, це були плоске печиво, виготовлене з тих самих основних інгредієнтів, що й вафлі, і випечені у двох нагрітих формах. Вважається, що метод приготування цього смаколика ідентичний методу приготування сучасних вафель, хоча невідомо, чи були у них спочатку характерні борозенки.

"Crustula були дуже простим печивом, приготованим з борошна, меду та сала. Сьогодні вафлі готуються на олії, проте римський філософ Пліній Старший пише, що використання олії відрізняло аристократичних, снобістських патриціїв від простолюдинів", — каже він.

Зазвичай печиво вживалось під час римських релігійних церемоній і продавалося вуличними торговцями, яких називали "крустулярії". Їх можна було зустріти на вулицях Стародавнього Риму, зазвичай біля храмів і місць поклоніння.

Франкетті зазначає, що ці солодощі пізніше використовували в школи як нагороди. Вчителі зазвичай давали їх дітям, "щоб переконати їх вивчити літери алфавіту". Згодом печиво посіло почесне місце під час банкетних церемоній і почало подаватися наприкінці трапези. Після прийняття християнства "crustulum" були додані до християнського меню.

У Середньовіччі техніка приготування печива покращилась. На них з'явились борозенки, тож вони стали схожими на сучасні вафлі. Називався такий десерт феррателле від слова ferri — це інструмент, який досі іноді використовується для приготування цього виду десерту. Таке печиво вважається сполучною ланкою між римськими "crustulum" і вафлями. Готувалося воно вдома й мало особливу популярність під час різдвяних та карнавальних святкувань.

До речі, бельгійські вафлі можна приготувати навіть із кабачками. Рецептом Фокус ділився ще в травні 2023 року.

Якщо ж набридли класичні рецепти, можна спробувати піцу-вафлі. Кожна піца виходить маленькою і компактною, тому ідеальна як перекус на роботі, прогулянці або в школі.