Парад зрадників. Хто керує окупованими Херсонською та Запорізькою областями

З перших днів окупації нових територій України Росія намагалася якнайшвидше взяти владу на місцях під свій контроль. Для цього серед представників так званих місцевих еліт обрали людей, які погодилися працювати з окупантами. Деякі з них обіймали раніше високі посади — були мерами, депутатами, начальниками поліції або ж очолювали якісь підрозділи у держструктурах, а деякі — простими обивателями, які прагнули бути помітними. Більшість із них ніколи не приховувала своїх симпатій до Росії.

Після організації та проведення так званого референдуму про "входження до складу Росії" псевдокерівники Херсонської та Запорізької областей разом із представниками Донецької та Луганської полетіли до Москви — особисто просити президента РФ Володимира Путіна прийняти окуповані території "до складу Росії".

"Колаборанти, як соціальна група, зацікавлені у якнайшвидшому прийнятті до Росії, щоб так захиститися від своїх нічних кошмарів, як Збройні Сили України заходять, а росіяни біжать і кидають їх", — упевнений херсонський політолог Володимир Молчанов.

Фокус докладно вивчив біографії громадян України, які погодились співпрацювати із окупантом. Для деяких із них "управління" окупованими територіями — перший політичний досвід, який може бути останнім.

Володимир Сальдо та Кирило Стремоусов: хто "старший" на Херсонщині

66-річного Володимира Сальдо сьогодні називають головою адміністрації Херсонської області. Він — один із небагатьох досвідчених політиків, які погодилися на співпрацю з ворогом: десять років був міським головою Херсона, обирався до Верховної Ради від "Партії регіонів", колишній член проросійської партії кума Путіна Віктора Медведчука "Опозиційна платформа за життя" (ОПЗЖ). Щоправда, політична кар'єра Сальдо не була особливо яскравою: у кріслі мера (2002-2012) запам'ятався корупційними скандалами, у депутатському — голосуванням за диктаторські закони в січні 2014-го. Після виходу з парламенту Сальдо (а він не пройшов у ВР із політсилою "Наш край") хотів повернутися у крісло мера, але програв на виборах і став лише депутатом Херсонської міськради.

За часи свого регіонального депутатства запам'ятався двома історіями. Перша — Сальда заарештвали у Домініканській республіці, його звинуватили у викраденні людини. Друга — у мережі з'явився запис, на якому людина з голосом, схожим на голос політика, говорила про співпрацю з ФСБ. 2019-го Сальдо вдруге програв на виборах до парламенту — його, тепер уже кандидата від ОПЗЖ, обійшов представник пропрезидентської сили "Слуга народу".

Після початку широкомасштабної агресії РФ та окупації Херсонської області Сальдо увійшов до складу "комітету порятунку за мир та порядок", став співпрацювати з російськими військовими. 26 квітня росіяни назвали його головою окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області. 11 червня Сальдо одним із перших показово отримав російський паспорт.

На посаді Сальдо було складно. На нього скоїли кілька замахів, ходили чутки про його хворобу, отруєння, лікування в Москві і навіть смерть. Але Сальдо виявився живим — у середині вересня гауляйтер повернувся до Херсона, якраз напередодні проведення псевдореферендуму.

Водночас не можна сказати, що Сальдо для росіян є ідеальним кандидатом. Ще влітку говорили, що його хвороба — фікція, зникнення Сальдо пов'язане з тим, що він викрав гроші, які окупанти давали на розвиток регіону. Подейкували, що його хотіли змінити на уродженку Нової Каховки Катерину Губарєву (дружину Павла Губарєва, активного учасника російської весни 2014 року в Донецьку). Раніше її призначили на посаду заступника голови "військово-цивільної адміністрації Херсонської області".

Заступником Сальдо призначили Кирила Стремоусова, у минулому голову рибної інспекції у Генічеську та засновника регіонального інформаційного агентства "Таврія-Ньюс". Він відомий у Херсоні як скандаліст — організовував напад на співробітника СБУ, погрожував журналісту, проривався на платний пляж із травматичним пістолетом, поширював теорії змови після початку пандемії коронавірусу та організовував проросійські акції у Херсоні, наприклад, 1 березня 2014 року.

Після призначення прізвище Стремоусова звучить в інформаційному просторі не рідше, ніж ПІБ його начальника. Він запам'ятався тим, що ініціював "перепис населення", заборону гривні, обіцяв "приєднання Херсонщини до РФ у 2023 році".

"Стремоусов зацікавлений у службі на Росію, він — ставленик кримського угруповання керівника окупаційної адміністрації Криму Сергія Аксьонова. Недарма недавно він узяв паспорт саме з його рук. В Аксьонова давно свої плани на Херсонську область. Він би хотів, щоб гроші, які Росія планує витратити на неї, йшли через Сімферополь. Сальдо — людина ГРУ Міноборони РФ. У молодості він був військовим радником у Монголії. Відтоді міг бути сплячим чи законспірованим агентом. Зараз помітно, що працює безпосередньо з Москвою", — каже політолог Молчанов.

Контроль на лівому березі Дніпра. Володимир Леонтьєв, Валентин Мотузенко, Павло Філіпчук, Олег Слюсаренко

Нова Каховка — місто на Херсонщині, яке важливе окупантам не менше, ніж сам Херсон. Здебільшого тому, що тут розташована Каховська ГЕС, яка постачає воду до Криму. З 2014 року росіяни вимагали відновити постачання води, які Україна обмежила після окупації, а коли цього року в лютому захопили українські території, перше, що вони зробили, — зруйнували тимчасову дамбу, автомобільний міст і головну перегородку каналу, щоб пустити воду.

У всьому цьому взяв участь майбутній "голова адміністрації" Нової Каховки — Володимир Леонтьєв. Раніше особистість маловідома. У 2000-х працював у керівництві компанії "Чумак", яка виробляє кетчупи, томатну пасту, соки, після цього був одним з організаторів фірми з виробництва будматеріалів. Відомим став після звільнення з полону журналіста Олега Батуріна — його невідомі викрали у Новій Каховці, утримували вісім днів. Коли Батурін опинився на волі, він упізнав викрадачів. Одним із них виявився саме Володимир Леонтьєв. Згодом Офіс генерального прокурора оголосив Леонтьєву підозру у порушенні законів та звичаїв війни. А разом із ним і Валентину Мотузенко, якого називають "наглядачем від ДНР".

У 1980-х Мотузенко здобув вищу військову освіту, а потім економічну. За інформацією із соцмереж бойовиків, брав участь у двох конфліктах — у Нагірному Карабаху та першої кампанії в Чечні. 2014 року приєднався до бойовиків угрупування "ДНР": спочатку організував батальйон "Кальміус", а потім став "радником голови ДНР", його називають "генерал-майором". Один із колаборантів Олександр Ходаковський говорив про Мотузенка як про помічника московського куратора бойовиків Олександра Бородая, близького до колишнього помічника Путіна Владислава Суркова. Тому самому, який організовував створення так званих республіки в Донецьку.

У Каховці "мером" став Павло Філіпчук. Він відомий місцевим жителям своїми витівками та відео.

"З 2000-х був у "Партії регіонів", у 2020 році балотувався на посаду мера, але програв. Минулого року поїхав до Росії, а за тиждень до війни повернувся. Ми ще подумали, що це неспроста. Почав писати пости у соціальних мережах про мир і гармонію, плавно підводити до того, що чинити опір неконструктивно, і як тільки почалися воєнні дії, він написав, що "очолить Херсон", — каже Фокусу місцева мешканка Олена.

Генічеськ "очолив" Олег Слюсаренко — колишній депутат ВР Криму та член кримського відділення "Українського вибору" Віктора Медведчука. Українським правоохоронним органам він знайомий як організатор проросійських акцій у Криму, перебуває у розшуку. Весь цей час Слюсаренко переховувався у Криму, де йому ніяк не могли знайти хоч якусь посаду.

Запорізька провінція: Євген Балицький та Володимир Рогов, Галина Данильченко та Олександр Сауленко

Головним на окупованій частині Запорізької області окупанти призначили Євгена Балицького. Він — депутат Запорізької облради.

Балицький народився у Мелітополі, закінчив вуз у Тамбові, відслужив в армії, зайнявся бізнесом. Спочатку продавав побутову техніку, потім володів однією з перших радіостанцій у регіоні, був власником Мелітопольського пивзаводу. 1998 року вперше став депутатом — Запорізької облради, потім працював у Мінекономіки, хотів виконати завдання максимум — стати президентом. Двічі обирався народним депутатом — від "Партії регіонів" та "Опозиційного блоку" (вступив після 2014 року, був членом "Опоблоку" до 24 лютого 2022 року). Весь час проявляв проросійські погляди: святкував 9 травня із кремлівською ініціативою "Безсмертний полк", проводив "громадські слухання" у міськраді про захист російської мови. Старший син Балицького після окупації Криму перебрався на півострів, отримав російське громадянство та вів ресторанний бізнес, молодший також перебуває у Криму, вступив до медакадемії у Сімферополі, хоча міг навчатися на материку.

Після вторгнення РФ до України Балицький увійшов до складу російської окупаційної адміністрації Мелітополя. Не одразу. Лише 4 березня записав відеозвернення, мовляв, потрібно "не піддаватися на провокації" та "не виходити на мітинги", "не чинити опір росіянам". Водночас говорив, що вірить у "мудрість політиків — Володимира Зеленського та Володимира Путіна".

12 березня 2022 року віцепрем'єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук повідомила, що Балицький співпрацює з окупантами. Мало того, добровільно надає можливість ретрансляції у Мелітополі каналу "Росія-24" на базі свого телеканалу "МТВ-Плюс".

Нині Балицького називають одним із тих, хто контролює діяльність компанії, яка займається вивозом зерна з окупованої території Запорізької області.

28 вересня 2022 року Євген Балицький став членом російської партії "Єдина Росія".

Ще один колаборант — Володимир Рогов. Сьогодні він називає себе "членом головної ради адміністрації Запорізької області".

Рогов — людина раніше широко відома у вузьких колах. Він місцевий так званий політолог, власник сайту "День Запоріжжя", лідер антифашистської організації "Слов'янська гвардія" (відома тим, що її активіст 2013-го під виглядом націоналіста кинув яйце в президента Польщі у Луцьку), а ще підприємець із податковими боргами. Він ніколи не приховував своїх проросійських поглядів, організовував проросійські акції.

Наприклад, у 2013-му саме Рогов та його "Слов'янська гвардія" стали організаторами місцевого антимайдану. А коли Віктор Янукович утік із України, Рогова проголосили "губернатором Запорізької області". Так маргінальний політолог став хоч і не губернатором, але "експертом з України" у "Російському інституті стратегічних досліджень та прогнозу" і на російських телеканалах. Він бував в ефірах російських телеканалів, розповідаючи про "утиск російської мови" та бажання приєднатися до "Новоросії". Його прізвище згадується у листах помічника Путіна Владислава Суркова, які у 2016-му хакери злили у мережу.

Після окупації Рогов вступив на посаду "члена головної ради адміністрації Запорізької області" та став фактично речником окупованих територій. 25 травня 2022 року він як представник "місцевої адміністрації" Запоріжжя заявив, що "область хоче бути частиною Росії".

Паралельно у двох великих містах Запорізької області, які опинилися під окупацією, також з'явилися мери. Соратниця Балицького Галина Данильченко проголосила себе мером Мелітополя, а підприємець Олександр Сауленко вважає себе головою Бердянська.

Данильченко раніше була депутаткою міської ради, і була близькою соратницею згаданого Балицького і з бізнесу, і політики — наприклад, працювала помічницею його як нардепа. 2015-го обиралася депутаткою місцевої ради від "Опозиційного блоку". Разом вони ходили на ходи "Безсмертного полку" та захищали російську мову.

На посади "мера" Данильченко доводиться важко. Відомо, що машину "мера Мелітополя" намагалися підірвати. Кажуть, люди, які перебували в авто, отримали поранення. Данильченко навіть хотіла піти у відставку.

Олександр Сауленко, "мер Бердянська" — людина без публічної історії та політичного досвіду. З відкритих джерел відомо, що Сауленко — підприємець та керівник місцевого осередку партії "Союзу лівих сил" (її очолював колишній голова Держфінпослуг Василь Волга, якого засудили за хабарництво, вийшов на волю, 2018-го СБУ провела у нього обшук у межах розслідування діяльності російських агентів). Наразі кримінальне провадження відкрито стосовно Сауленка. За даними СБУ, він причетний до крадіжки українського зерна — забезпечував навантаження на російське судно.

Діяльність усіх вищезгаданих громадян України, не тільки Сауленка, перебуває під пильною увагою українських правоохоронних органів. Їм уже оголошено підозру в колабораційній діяльності, зокрема через організацію та проведення псевдореферендуму.

Дивляться з Москви

"На окупованих територіях півдня України є кілька російських груп впливу, — уточнює Володимир Молчанов. — Перша, як я сказав, кримська. Друга — від силовиків. Повернення Сальдо до Херсона — своєрідна перемога Сергія Шойгу (міністра оборони РФ. – ред.). Третя — умовно "Єдиної Росії". Її представники вже приїжджали на окуповані території, надсилали своїх представників. Ті привозили гроші, "гуманітарну допомогу", контролювали своїх ставлеників. Наприклад, "військового коменданта" Херсонської області Віктора Бедрика, колишнього командира бригади РХБЗ з Приморського краю. Також на ці території претендують умовна група ФСБ та її представник — Сергій Кирієнко, перший заступник керівника адміністрації президента РФ, який приїжджав до Херсона”.

Росія справді в різний час посилала на окуповані території своїх кураторів. Так відбувалося 2014-го у Донецьку та Луганську, так відбувається зараз у Херсоні та Мелітополі.

Наприклад, поки Сальдо хворів або залагоджував грошові справи в Москві, з російської столиці надіслали на Херсонщину виконувача обов'язків голови області Сергія Єлісєєва, колишнього працівника ФСБ. Для цього відрядження його зняли з посади заступника глави уряду Калінінградської області РФ.

Оголосили, що Єлісєєв буде "главою уряду області", якого раніше в Україні не існувало — окупанти його створили за прикладом РФ. Росмедіа говорили, що "цей пост — один із найвищих". У цьому "уряді" разом з Єлісєєвим посади отримали ще двоє громадян РФ. Це "заступник голови з питань внутрішньої політики" Володимир Беспалов, який раніше працював міністром у Калінінградській області. А також голова окупаційного "міністерства освіти та науки" Михайло Родіков — колишній працівник окружної адміністрації в Московській області (після окупації Криму з 2015 по 2018 рік Родіков займався освітньою системою Севастополя, де "адаптував її під російські реалії").

Ще одна залітний росіянин на Херсонщині — Ігор Кастюкевич, депутат Державної думи. Він міг стати "головою" області, але потім йому наказали управляти гуманітаркою. Попри свою гуманітарну місію, Костюкевич робить і політичні заяви, мовляв, його мета — "запуск механізмів військово-цивільної адміністрації".

І це не повний список російських кураторів на окупованих Росією територіях. Як кажуть експерти, Москва намагається ретельно приховувати імена військових комендантів та представників так званої поліції населених пунктів, а вони є у кожному, навіть малому, селищі Херсонської та Запорізької областей.