"Мій юний принц". Чому перший фільм ЛГБТ-тематики спричинив скандал в українському суспільстві

Переможцем 17-го конкурсу Держкіно України став проєкт режисера Хачатура Василяна та продюсера Олексія Гладушевського "Мій юний принц". На зйомку фільму, який має вийти на екрани у травні 2022 року, виділили бюджетне фінансування – 20 млн грн. У сюжеті є гомосексуальна любовна лінія — роман, що зав'язався між двома юнаками.

Судячи з постерів до ще не знятого кіно, його творці надають великого значення еротичному складнику картини. Вони мають намір досліджувати сферу людських почуттів, зокрема феномен поклоніння чомусь. Тож у фільмі залучені ще й релігійні мотиви. Постери стилізовані під відомі твори Мікеланджело Буонарроті "Оплакування Христа" та "Створення Адама".

Оприлюднення інформації про те, що "Мій юний принц" знімуть на бюджетні гроші, справило ефект бомби, що розірвалася. У соціальних мережах з'явилося багато негативних коментарів. Авторів фільму звинуватили у пропаганді одностатевих стосунків та образі почуттів вірян.

Гнів

За обуреними коментарями та постами відбулися офіційні звернення до керівництва Держкіно, президента та уряду. Першими відгукнулися Всеукраїнська рада церков та громадський рух "Любов проти гомосексуалізму". Офіс Володимира Зеленського отримав заяву про неприпустимість держфінансування фільму "Мій юний принц", підписану 60 народними депутатами. Член парламентської фракції "Слуги народу" Олександр Качура обурювався з приводу постера, де в центрі кадру християнське розп'яття. З'явилося звернення до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, підписане 120 депутатами різних фракцій, з вимогою скасувати виділення грошей.

Ніхто не стає гомосексуалом від того, що подивився фільм, особливо якщо це кіно з віковим обмеженням, недоступне в ранньому дитинстві

Автори звернень наголошують на нормах Закону "Про захист суспільної моралі". Вони стверджують, що творці фільму пропагують святотатство і наполягають на тому, що об'єднання релігійних та еротичних мотивів ображає почуття вірян. Водночас правозахисники не вважають таку реакцію адекватною.

"Політики частенько забувають, що в Україні церква все ж таки відокремлена від держави", — говорить Олександра Голуб, голова громадської організації "Ліга захисту прав жінок". Вона наголошує, що жодна релігія не може підміняти собою законодавство або вважатися обов'язковою, а Конституція гарантує свободу висловлювання та поширюється на всіх: вірян, атеїстів, гетеросексуалів та представників ЛГБТ-спільноти.

"Нардепам може не подобатися кіно, але вони не повинні приймати рішення за інших глядачів, — наполягає Голуб. — Депутати стверджують, що фільм зневажає "традиційні" цінності, але я не впевнена, що кожен, хто підписався, зможе пояснити, у чому саме ці цінності полягають, тим паче аргументувати, що цей фільм шкодить, наприклад, інституту материнства чи батьківства".

На думку Олександри Голуб, якщо українських парламентарів так хвилюють почуття вірян, їм би варто було турбуватися з приводу актів вандалізму, викликаних ксенофобією та антисемітизмом.

Норма чи відхилення

Під час підготовки статті Фокус поспілкувався з багатьма підписантами звернень і попросив уточнити, що саме в кінопроєкті "Мій юний принц" обурило їх найбільше, у яких моментах вони бачать осквернення релігійних святинь, згадане в кожному відкритому листі, і чим, на їхню думку, пропаганда одностатевих відносин відрізняється від простого викладу сюжету, у якому беруть участь гомосексуали. Майже всі під різними приводами відмовилися давати коментарі. Винятком виявився Георгій Мазурашу, депутат із фракції "Слуга народу".

"Фільм ще не знятий, а вже викликав обурення абсолютної більшості нормальних громадян. Надіюсь, таке кіно не тільки наше суспільство, але і світ у цілому в майбутньому не побачить. Здоровий глузд повинен отримати верх, — коментує нардеп Фокусу. — Я вважаю неприпустимою подібну пропаганду, зокрема через арт-проєкти. Ніколи не цікавився, хто якої орієнтації, спокійно ставлюся до того, що невелика кількість людей мають відхилення від традиційної орієнтації, але негативно сприймаю спроби пропагувати такі речі, подавати їх як норму чи щось позитивне. Важко розуміти, що одностатеві стосунки — відхилення від традиційних сімейних цінностей.

Те, що гомосексуальність є певним відхиленням, досить довго вважали аксіомою. У попередній редакції Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-9) потяг до представників своєї статі фігурував як одна із сексуальних перверсій. Її вважали психічним захворюванням і навіть намагалися лікувати. У СРСР та інших тоталітарних державах прояв гомосексуальності вважався кримінальним злочином. Однак, у нинішній МКХ-10 вона описана як варіант норми сексуальної поведінки, законодавчі заборони на прояви фізичної любові до представників своєї статі збереглися лише в кількох мусульманських країнах.

За словами психотерапевтки Анни Бичкової, існує багато видів гомосексуальності, які можуть проявитися в різні періоди життя. "Вважається, що 20% чоловіків є латентними гомосексуалами, хоча самі вони досі можуть про це не знати, — каже психотерапевтка. — Але ніхто не стає гомосексуалом від того, що подивився фільм, особливо якщо це кіно з віковим обмеженням, недоступне в ранньому дитинстві, коли формуються шаблони сексуальної поведінки. Отже, розмови про пропаганду навряд чи мають сенс".

Толерантне покоління

Судячи з описів проєкту, Василян і Гладушевський зібралися робити естетське кіно, не надто розраховуючи на масову аудиторію, і вже точно не мали на меті розв'язати громадську дискусію про проблеми ЛГБТ. Проте хоч-не-хоч вони дали привід задуматися про ставлення української публіки до гомосексуальних любовних ліній у кіно.

Важливо розуміти, що одностатеві стосунки – відхилення від традиційних сімейних цінностей.

У 2020 році український глядач цілком прихильно прийняв кіномюзикл Раяна Мерфі "Випускний" (The Prom) з Ніколь Кідман та Меріл Стріп. За сюжетом школярка Емма Нолан засмучується від того, що батьківський комітет не дозволяє їй піти на випускний зі своєю коханою, про це дізнаються бродвейські "зірки" та вирішують їй допомогти.

У 2021-му різдвяний ромком від Netflix "Компанія на свята" (Single all the way) теж не викликав нарікань, хоча його головний герой — гомосексуал, якому ніяк не вдається налагодити особисте життя, тому його жалісна мама влаштовує йому побачення наосліп з "хлопцем мрії". Були в українському прокаті й інші фільми з яскравими гомосексуальними лініями. Різні сюжети, жанри та країни-виробники, але майже всі подібні проєкти, що мали успіх в Україні, поєднує одна спільна риса: вони адресовані переважно молоді. Це не збіг.

Судячи з результатів соціологічного дослідження групи "Рейтинг", приуроченого до 30-річчя незалежності України, українці віком від 16 до 24 років загалом толерантніші за тих, хто старший. Понад 60% представників цієї вікової групи нейтрально ставляться до ЛГБТ, близько 20% – позитивно та 20% – негативно. Виходить, що 80% української молоді нічого не має проти гомосексуалів. Найнижчий рівень толерантності продемонструвало старше покоління (61+): 65% зізналися в негативному ставленні до ЛГБТ. Загалом (без поділу за віком) цей показник становив 47% — дуже багато, щоб говорити про свободу вибору сексуальної орієнтації, але замало, щоб назвати Україну гомофобною країною.

Гучна нелюбов

Здавалося б, якщо більше половини населення (53%) ставиться до гомосексуалів нейтрально чи позитивно, розповідь про них у кіно, на ТБ, у книгах чи на театральних підмостках не повинна викликати проблем. Але практично вони виникають майже завжди. Практично будь-яка поява ЛГБТ-тематики у масовій культурі на українському ґрунті провокує хвилю обурення.

В Україні гомофоби хоч і не становлять більшості, але поводяться дуже активно. Така діяльна нелюбов на перший погляд може здатися дивною. З чого б комусь приділяти таку пильну увагу чужому сексуальному життю, нехай навіть вона не відповідає їхнім власним стандартам нормальності? Чому негатив, спровокований особистим вибором сторонніх людей, виявляється настільки потужним, що штовхає на енерговитратні дії в епоху кризи мотивації, коли змусити людину щось зробити взагалі непросто?

"Часом у чоловіків негативне або навіть агресивне ставлення до гомосексуалів буває викликане власним пригніченим потягом до інших чоловіків. До речі, кінематографічний або літературний персонаж у подібній ситуації може викликати більше негативу, ніж реальний гей, який живе по сусідству", — каже Анна Бичкова.

На думку директора громадської організації "Детектор Медіа" Галини Петренко, фільм "Мій юний принц", вийшовши на екрани, справді може викликати критику та активне обговорення, що цілком нормально для демократичного суспільства, де люди дотримуються різних поглядів. Народні хвилювання та акції протесту з приводу цього кіно якщо і можливі, то в разі, коли політики цілеспрямовано підігріватимуть конфлікт.

"Юридичного поняття "пропаганда гомосексуалізму" в нас не існує, — підкреслює Петренко. — У СРСР була стаття УК "За мужеложство", в Росії у 2013 році запровадили відповідальність за пропаганду гомосексуалізму". Європейський суд з прав людини визнав це порушенням права на свободу вираження поглядів. Українське суспільство розвивається в протилежному демократичному векторі".

На думку Галини Петренко, сама поява такого фільму — хороша ознака.

"Як колись у радянському суспільстві, у сучасному українському кіно практично "немає сексу", — каже вона. — Фільм про ЛГБТ у поєднанні з тематикою релігії — наступний еволюційний крок молодого українського кінематографа".

Пристрасті навколо фільму ще киплять, наприклад, цього тижня до вимог скасувати держфінансування приєдналися депутати Одеської облради, і поки що незрозуміло, чи активістам вдасться змусити Держкіно прислухатися до них. Важко прогнозувати, чи отримає "Мій юний принц" державне фінансування. Готовність українського глядача до подібних картин — теж спірне питання. Однак, хоч би як розвивалися події, шум, який здійнявся навколо цього проєкту, може спрацювати на його просування. Навіть якщо Держкіно відкличе свої 20 млн, продюсер Гладушевський має всі шанси знайти інвестора або міжнародну донорську організацію, готову підтримати резонансний проєкт. І хоча картина обіцяє бути швидше фестивальною, на масового глядача не розрахованою, спекотні суперечки в соціальних мережах та мас-медіа, можливо, привернуть увагу до стрічки менеджменту популярних стримінгових платформ і, звичайно, глядачів, які без галасу, можливо, і не стали б її дивитися .