Як народився Санта-Клаус. 200 років тому його вигадав поет своїм дітям
У 1822 році Санта-Клауса — такого якого ми всі знаємо, створив американський поет Клемент Мур.
Добрий Санта-Клаус — із білою бородою, у червоному костюмі та шапочці, котрий прибуває з півночі на оленях із мішком за плечима, щоб покласти у панчохи подарунки під ялинку дітям — з'явився лише в 1822 році.
Прототип Санта-Клауса — це Святий Миколай Чудотворець, він же Угодник, який жив у III-IV столітті н. е. у Малій Азії. Він походив із багатих християн і присвятив себе служінню Богу, став архієпископом міста Міри у Лікії (сучасна Туреччина). Традиція з'явилася, коли він підкинув мішечки із золотом трьом сестрам-безприданницям (збіднілий батько зібрався продати дочок у бордель або насильно видати заміж). Миколай підкидав мішечки з монетами через вікно — таємно. Та так, що одного разу потрапив у панчоху… Втретє батько підстеріг благодійника і Санта перестав бути "таємним".
Голландці вже у XVII столітті призначили святого Миколая головним із роздавання подарунків перед Різдвом — у цій країні різдвяний дід і зараз носить єпископське вбрання, митру й посох, як і належить його сану.
У XVII столітті голландці почали переселятися в Америку, де заснували місто Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк). Святого Миколая переселенці називали на голландський манер "Sinter Кlaas". Санта-Клаас був для них важливим святим: він захищав моряків і сиріт. Відомо, що в голландців на носі одного зі своїх фрегатів навіть стояла його дерев'яна постать.
Американський письменник Вашингтон Ірвінг в "Історії Нью-Йорка" розповів про Санта-Клауса, і це, зі свого боку, в 1882 році надихнуло протестантського священика і викладача Клемента Мура на написання дитячого вірша "Візит Святого Миколая". У цьому віршику батько сімейства бачить, як у Різдвяну ніч "товстенький дідок-ельф", проїжджаючи на упряжці з восьми оленів, зупинився, через димар проник у будинок, напхав дитячі панчохи подарунками та відчалив, вигукнувши наостанок: "З Різдвом усіх!"
Тож Санта-Клаусу 200 років — такому, яким ми його знаємо!
Які мистецькі завдання вирішував Клемент Мур? Він хотів написати зимову різдвяну казку для своїх дітей. Прототипом слугувала реальна історична особа — Миколай Чудотворець, у хід пішла вже відома нам історія про роздавання подарунків людям, які їх особливо потребують.
Але для казки потрібен був герой-чарівник. У британо-американській народно-міфологічної традиції , мабуть, найпоширеніші чарівні істоти — це ельфи. Маленькі казкові істоти, які відповідали за якусь стихію чи будинок: були ельфи лісу, ельфи повітря, будинка…
Оскільки Різдво наступає у зимовий час, йому потрібен був зимовий ельф. Значить, одягнений він має бути в кожушок і шапку. На півночі їздять на оленях, запряжених у сани. Дітей відвідати треба багатьох — значить, потрібна не звичайна, а модернізована упряжка, тож оленів стало вісім і Клемент Мур дав їм імена. З тієї ж причини мішечок Святого Миколая перетворився на великий мішок. Подорожувати треба по всій країні — тому краще пересуватися по повітрю — на те і є повітряні ельфи.
Отже, на виході веселий, товстенький зимовий ельф пересувався на санях, які везла прямо по повітрю вісімка оленів. Потрібна була анонімність, тому Санта зупинявся на дахах будинків і з мішком залазив через димохід, а коли опинявся в дитячій — розкладав подарунки по шкарпетках і панчохах, що висять на ліжечках.
Так сталося перетворення реальної людини — Миколая Чудотворця — на казкового Санта-Клауса, героя різдвяної казки, який подорожує на оленях і так само, як Миколай, роздає подарунки.
Ось такий ланцюжок: Святий Миколай Чудотворець, який робить незаможним подарунки — роздавання у зимову ніч дітям подарунків перед Різдвом — перша різдвяна казка із Санта Клаусом у головній ролі, у якого мішок подарунків та оленяча упряжка.
Це сталося за двадцять років до того, як Чарльз Діккенс написав свою "Різдвяної пісні в прозі" (1843) — про старого скнару Ебінейзера Скруджа — яка вважається першим різдвяним оповіданням. Але перша різдвяна казка виходить — за Клементом. Його шедевр опублікували у 1823 році й він миттєво набув "вірусної" популярності: в усіх американських сім'ях вірш почали читати перед Різдвом, щоб надати Різдвяній ночі більше чарівництва.
У 1863 році американський художник-карикатурист Наст Томас, який працював для видання "Гарпер віклі" (Harper Weekly), використовував за мотивами твору Мура персонаж Санта-Клауса в серії політичних карикатур — у вигляді героя, який дарує подарунки.
Зрештою Наст захопився образом Санти, та так, що політичний контекст відпав. Він почав складати Санта-Клаусу біографію! У Санти з'явилося місце проживання — Північний полюс. Враховуючи його "ельфійське походження", Наст додав йому помічників: з'явилися різдвяні ельфи, які працюють цілий рік на фабриці з виробництва іграшок — адже подарунків має всім вистачити. Чи ні? Чи всім потрібно дарувати подарунки? Лише слухняним дітям. Так у Санти з'явилася спеціальна Книга, куди він записував гарні та погані вчинки дітей. Вона перекочувала з релігійних джерел — з Біблії, зокрема — там такі Книги називали Небесними чи Книгами Життя, куди Господь заносив діяння людей. А коли наставав відповідальний момент — ці Книги діставалися для перевірки.
Зовнішність Санти в малюнках Наста теж змінювалася — від товстого літнього ельфа в хутряному костюмі — до більш реалістичного дідуся в кожушку. А червоний колір шуби та ковпака Санта-Клауса дістався у спадок від того ж Святого Миколая, якого на іконах часто зображували в червоній єпископській мантії і в такого ж кольору головному уборі.
Томас Наст почав зображати добрі дії Санти, як канонічного святого на іконах. У центрі — великий портрет Санти, а по його краях багато дрібних — з епізодами з його біографії. Іноді Наст зображував Санту, який робить іграшки, згідно з листами, в яких діти просили йому дати той чи інший подарунок.
А після уже й низка письменників почали писати різдвяні казки про пригоди Санти, де деякі злі сили щоразу намагалися зірвати Різдво, а добрий дідусь зі своїми помічниками-ельфами зривав їхні каверзні плани.
Найвідоміше зображення Санта-Клауса іграшка — це робота Томаса Наста 1881 року, де ми бачимо веселого вгодованого дідуся в шапці та кожушку з купою іграшок. Тоді ж з'явилися і перші різдвяні листівки із цим малюнком: американці із задоволенням вітали одне одного.
Виникли і закликальники в магазини в одязі Санта-Клауса. Комерційна лінія образу продовжилася, коли в 1931 році рекламний художник "Кока Коли" Геддон Сандблом нарядив Санти в яскраво-червоний костюм, з білою облямівкою — у брендових кольорах газованого напою.
В СРСР Санта-Клауса "переназвали" Дідом Морозом, додавши йому у супутники Снігуроньку, а роздавання подарунків пересунули з Різдва на Новий рік.
Оскільки у СРСР Санту схрестили із суворими слов'янськими богами, які відповідають за холод — Морозко, Студенцем тощо, то й характер у нього став жорсткішим. Наприклад, у такій картині як "Морозко" (1964), Дід Мороз влаштовував справжні випробування незаміжнім дівчатам, питаючи посеред зимового лісу: "Чи тепло тобі, красуне"? І нагороджував — найдостойнішу падчерку, яка пройшла всі випробування.
Часом чудес в СРСР призначили Новий рік, про який знято масу фільмів — від ліричних комедій Ельдара Разянова до телефільму "Чародії" (1983) за братами Стругацькими.
З розвалом Союзу знову виникла канонічна фігура Санта Клауса — і різдвяні подарунки (в Україні Святий Миколай традиційно приносить дітям ласощі у свій день — 19 грудня).
Згодом образ Санта-Клауса досить сильно модернізувався та змінився. Про його пригоди у сучасному світі знімають фільми та серіали. Якщо ви вибираєте, що подивитися на Різдво — читайте на Focus.ua добірку фільмів про Санта Клауса, де це — крутий, сучасний дідусь, який чудово орієнтується у міських реаліях!