Прем'єра фільму "Малевич": чому сенс "Чорного квадрата" став ще незрозумілішим
Картина Дар'ї Онищенко "Малевич" викликала на допрем'єрному перегляді великий ажіотаж, але розчарувала однобоким показом великого авангардиста на догоду ідеологічній концепції фільму.
На щойно завершеному фестивалі "Молодість" перегляд художнього фільму "Малевич" викликав ажіотаж: до Синьої зали Будинку кіно принесли кілька десятків додаткових стільців. Щоб пройти до зали всім охочим, знадобилося хвилин сорок — і стільки ж, щоб там, нарешті, розміститися. Фоє було прикрашене копіями полотен Малевича. Навіть на одязі режисера фільму Дар'ї Онищенко красувалися фігури з полотен знаменитого супрематиста. Однак на цьому креатив закінчився: фільм вийшов однобоким, глибоко не відображає особистість найвідомішого і найдорожчого українського художника. Подробиці — в репортажі та рецензії Фокусу.
Ідея фільму про Малевича у режисера Дар'ї Онищенко ("Забуті") і продюсерки Анни Паленчук ("Номери") виникла для того, щоб "перезавантажити" митця — щоб на Заході його представляли не як російського, а як українського творця. Ідея народилася чотири роки тому. Однак уже тоді цю ідеологічну проблему намагалася розв'язувати документалістика: 2019 року вийшли стрічки "Малевич. Український квадрат" виробництва Радіо "Свобода" та "Малевич. Народжений в Україні" Fresh Production Group.
Онищенко і Паленчук вирішили на ту ж тему зробити художній фільм. І з креативним продюсером покликали мистецтвознавця Тетяну Філевську, яка написала сценарій стрічки "Малевич. Народжений в Україні" — це мало стати певною заявкою на якість, принаймні косяків щодо фактів та оцінок творчості Казимира Малевича не мало бути. Що на виході?
Структура фільму "Малевич"
У фільмі одна основна ідея і дві сюжетні лінії. Ідея: росіяни завжди гнобили українців.
Картина починається з нашого часу. Показано, що в село до дівчини Соломії (Дар'я Творонович) повертається з фронту її хлопець Сашко (Костянтин Темляк) — у відпустку на кілька днів. Вони кохаються, а потім вона, бавлячись, починає дивитися в прилад нічного бачення і помічає, що репродукція картини "Чорний квадрат" на стіні — світиться. Соломія містифікує історію "Чорного квадрата", а Саша сміється з неї. Як пишуть автори в анонсі, "вони обидва не знають, що історія сім'ї Соломії пов'язана з божевільним авангардистом".
Далі ми провалюємося в минуле: як і де з'явився "Чорний квадрат"? З'ясовується, що і тоді росіяни в особі ОГПУ гнобили українського художника Малевича. Малевич боровся за свободу своїм мистецтвом, а зараз Сашко за неї б'ється на фронті: автори цією сюжетною лінією пов'язують минуле і сьогодення, ілюструючи наскрізну ідею.
Друга сюжетна лінія — конкурентна боротьба між супрематистом Казимиром Малевичем і конструктивістом Володимиром Татліним — обидва уродженці України. Вони підбивають один одного, б'ються. На вікнах щільні чорні фіранки — щоб опонент не стягнув цінні авангардні ідеї.
Але коли справа доходить до утисків з боку ОДПУ, українські художники виручають один одного. Ця лінія доходить до абсурдного епізоду, де Малевич на літальному апараті (на кшталт дельтаплана) нападає на конвой ОДПУ, який заарештував Татліна. І — свобода!
Образ протагоніста
У рекламному анонсі фільму зазначено: "Що криється за відомою картиною "Чорний квадрат", намальованою 1915 року екстравагантним художником Казимиром Малевичем? Для його суперників — це виклик, для радянської влади — секретний код, для жінок — лист кохання, а для українського народу — трагічне передбачення майбутнього".
"Шалений авангардист" Малевич (Віталій Ажнов) у стрічці справді зображується дещо дивним. То — коли працює над футуристичною оперою "Перемога над Сонцем" (1913), то — коли розвішує полотна на виставці "0,10" (1915), де вперше показав "Чорний квадрат". На всіх Казимир Малевич дивиться зарозуміло, а якщо хтось просить його щось пояснити, художник цідить крізь зуби: "Ідіть на х..р", викликаючи сміх у кінозалі. Малевич разів п'ять за фільм посилав запитувачів.
Автори нагородили художника всіма стереотипами, пов'язаними з поняттям "геній", але до реального Казимира Малевича, який кожному старався пояснити свої ідеї, це стосунку не має (таких його статей-пояснень — видано п'ятитомник).
Тетяна Філевська зі сцени Будинку кіно після сеансу проголошувала: "Малевич першим відкрив космостанції..." Саме! Але де про це хоч слово в новому фільмі?
Відомо, що "Чорний квадрат" є алегорією затемнення. Перший його ескіз був створений під час роботи над декораціями футуристичної опери "Перемога над сонцем" (1913). З боків квадрата — сонячні промені. У природі все кругле (планети, зірки), а в штучному світі, створеному людиною, — все квадратне (будинки, вікна). Загалом, це — "штучне" затемнення. Фокус про це докладно писав.
Я запитав режисера Онищенка: "Де у фільмі космос, куди так рвався Малевич? Навіщо його відрізали?" Режисер усе пояснила: "Це моє бачення Малевича". Сакраментальне: я художник, я так бачу.
Антагоніст
У картині створений ходульний негативний герой — якийсь вигаданий, "збірний" московський художник Микола Медведєв, якого грає популярний український актор Олексій Горбунов. Його персонаж теж марно намагався з'ясувати: у чому сенс "Чорного квадрата"? Оскільки він не знаходить відповіді на це запитання, то вважає творчість Малевича "дешевим епатажем". Настирливий Медведєв, уже як чекіст, пристав у кав'ярні з цим питанням навіть до Володимира Татліна (Олександр Новіков). Безуспішно. Автори фільму теж не відповідають на нього, а отже, і в глядача може виникнути сумнів: чи не профанація цей супрематизм?
Виконавець ролі Татліна Олександр Новіков сказав на обговоренні, що для нього "Чорний квадрат" — як чорна діра нелюбові, яку треба заповнити світлом. Не без поетичності. І по-своєму точно: Малевич оспівував перемогу техніки над природою, а тільки потім схаменувся.
Режисер Онищенко зізналася зі сцени, що особисто для неї "Чорний квадрат" — це свобода. Судячи з фільму, насамперед від тиску росіян, яких втілює на екрані Горбунов.
Плюси фільму "Малевич"
Лінія протистояння Малевича і Татліна (приблизно так у фільмі "Модільяні" 2004 року змагалися Модільяні і Пікассо) — попса, звісно, але породжує драматичну напругу. Однак у картині показано, що у Вітебську від Малевича учні перебігали до Татліна. У реальності ж вони перебігали від Шагала — до Малевича. Та так, що Казимир після 1920 року забрав їх із собою в Пітер, де спеціально для нього відкрили інститут.
У "Малевичі" мені сподобався перфоманс у фіналі, коли Голодомор зображувався у вигляді артистів, розфарбованих під "безликих селян" на полотнах Малевича.
У Малевича є олівцевий ескіз із трьома селянами та написом: "Де серп і молот — там смерть і голод" (цитата з народної пісні). Однак застати Голодомор (1932-1933), як показано у фільмі, Малевич не міг, бо виїхав з України в 1930. Його звільнили.
Мінуси
Можна було б похвалити гру Марини Кошкіної, яка грає ученицю Малевича Наталю Манченко, що стала його третьою дружиною. Кошкіна, як зазвичай, втілює дівчину-совість, але тут першокласній акторці майже нічого грати — у неї практично немає тексту.
Ще менше слів у другої дружини Малевича Софії Рафаїлович (Христина Федорак): у фільмі вона позаймалася кілька разів коханням з Казимиром і відразу злягла від туберкульозу.
Трохи більше пропозицій у героя Олексія Горбунова: його Медведєв — типовий "поганий комісар" у нашому кіно з часів "Поводиря" (2013), де подібного типу грав Олександр Кобзар.
У Ірми Вітовської, яка зображає Одарку — дружину супостата Медведєва — теж мінімальний набір слів. Одарка засуджує чоловіка за утиск Казимира і їде в голодуюче село, де ми бачимо перфоманс, про який сказано вище. Одарка — родичка Соломії — коло авторської ідеї замикається: сьогоднішня війна — це найагресивніша форма давнього протистояння Києва і Москви, свободи і поневолення.
Це ясно, але виникає інше запитання: до чого тут "Чорний квадрат" і супрематизм? Складається враження, що Казимир Малевич авторами взятий напрокат для втілення власної концепції. Саме тому вони повністю ігнорували статті художника, де він сам пояснював сенс своїх полотен. Звідси й повне вилучення у фільмі космосу, куди так прагнув Казимир, вигадуючи космостанції та архітектони.
На мою репліку на брифінгу: "Після вашого фільму набагато менше стало зрозуміло, про що живопис Малевича і його "Чорний квадрат", автори відповіли так: "Зате люди зацікавляться". Не факт. Адже публіці потрібно хоч трохи дати зачіпок. Що Малевич дав світовому авангарду? Як він пов'язаний із сьогоднішнім світом: з технікою, з підкоренням космосу, з "цифрою", з усім тим, що оточує сучасну людину? Однак Онищенко і Паленчук з усього цього найширшого діапазону взяли тільки селянський цикл майстра, тому що він вписувався в ідею утиску українців росіянами. У результаті сам Малевич вийшов "без обличчя", як ті селяни, яких він зображував. Адже й Радянська влада з творчості супрематиста теж брала, що їй ідеологічно зручно: картину про Червону кінноту та портрети передовиків виробництва.
До речі, у фоє Будинку кіно за іронією долі були розміщені копії саме "космічних" картин Казимира — і не було жодної з селянського циклу.