Мільйони на годинники, марки та мультиварки. Як витрачаються кошти місцевих бюджетів

Місяць тому інформаційний простір шокували новини про те, що закуповують в Києві для укриттів. Дніпровська районна державна адміністрація через публічні закупівлі придбала барабани на суму майже 900 тис. грн, а київський ліцей "Зміна" — багатофункціональну сковороду вартістю 725,7 тис. грн та пароконвектомат (універсальна піч) за ціною 474,3 тис. грн. Це стало відомо, завдяки опублікованим в системі електронних закупівель заявкам. Проте законодавство не зобов’язує місцеву владу та державні або муніципальні заклади і підприємства завжди проводити саме публічні закупівлі.

Фокус з’ясував, що відбувається із закупівлями за кошти місцевих бюджетів та чи знаходить покарання чиновників, що намагаються через тендери та аукціони забезпечити собі додатковий дохід.

Охорона, побутова техніка, кейтеринг: що купують місцеві органи влади

Про те, що у місцевих органів влади в 2023 році є у розпорядженні достатньо коштів, нещодавно повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. "Залишки коштів на рахунках місцевих бюджетів та бюджетних установ склали вже 170 млрд грн", — каже очільник уряду. Тобто, складається враження, що міста та селища здатні фінансувати свої проєкти на кшталт ремонтів будівель, заміни дорожнього полотна або купівлі необхідного обладнання для шкіл та лікарень.

Проте, якщо поглянути на тендери у системі публічних закупівель (майданчик zakupki.prom.ua), можна побачити досить різноманітні закупівлі товарів та послуг, які або здаються не зовсім доречними, або ж мають надто високу ціну, яку місцева влада готова за них заплатити.

Наприклад, Київська міська державна адміністрація в січні 2023 року провела торги на визначення компанії для надання послуги з охорони громадського порядку та безпеки за адресою КМДА на Хрещатику. Сума послуги – 19,5 млн грн. Цікаво, що подібні послуги КМДА вже замовляла того року в березні, але тоді сума становила усього 3,77 млн грн.

Ще один цікавий тендер КМДА – послуги з оренди електромобілів на суму 1,5 млн грн. Проте закупівля не відбулась через нерівномірний доступ учасників торгів. А от послуги з опублікування рішень Київської міської ради КМДА придбала в лютому цього року – за це віддали 1,99 млн гривень. Загалом публікації, місцеві ЗМІ та співробітництво з пресою коштує меріям чимало. У системі електронних закупівель дуже багато таких торгів. Наприклад, Обухівська міська рада замовила в березні цього року послуги зі співробітництва зі ЗМІ, вартість закупівлі – 778 тис. грн.

Житомирська міська адміністрація в червні закупила комплект інтерактивної панелі за 630,4 тис. грн. Також в Житомирі придбали 5 смартфонів за 146 тисяч гривень. Але цікавішим виглядає закупівля комплекту спорядження для страйкболу за 2,43 млн грн. Хоча в Житомирі дуже часто купують й потрібні армії речі (за логікою, вони передаються ЗСУ). Наприклад, купують БПЛА — 12 червня придбали один квадрокоптер за 12,79 млн грн, а 7 липня оголосили закупівлю двох БПЛА на 3,3 млн грн.

Грамоти, марки, сувенірні тарелі, підставки для прапорців, прапори, блокноти, кружки – одні з головних позицій закупівель місцевих органів влади. На це готові витрачати сотні тисяч гривень. А от в Солом’янській районній адміністрації люблять купувати наручні годинники. Спочатку в жовтні купили 35 штук за 40,6 тис. грн, потім в грудні 90 штук за 97,2 тис. грн, а тоді докупили в лютому ще 90 годинників за 99 тис. грн.

Часто купують місцеві органи влади і побутову техніку, особливо мультиварки, хоча позицією номер один у закупівлях місцевих влад лишаються кондиціонери. Замовляють мерії і гімнастичний та спортивний інвентар – на це спрямовують сотні тисяч гривень. Наприклад, Обухівська міська рада в липні придбала спортивну форму на 116,6 тис. грн та спортивний інвентар для полів і кортів на 345,9 тис. грн.

Купують і інші товари, наприклад, квіти, декоративні подушки, замовляють кейтеринг, а ще – консультації різних фахівців, тренінги, дизайнерські послуги, створення відеороликів та послуги із розкрутки певних місцевих адміністрацій у соціальних мережах. Уся інформація по закупівлях, які проводять публічно, доступна на майданчику zakupki.prom.ua.

Прозоро та не дуже: коли місцеві органи влади мають право не світити дані про закупівлі

Сьогодні основним законом, який детально регулює весь комплекс правовідносин, пов'язаних із закупівлями за публічні кошти, є Закон України "Про публічні закупівлі". Він був прийнятий у 2015 році.

"Одна з основних цілей цього Закону – забезпечити, щоб усі закупівлі, які здійснюються за кошти бюджетів, були відкритими та прозорими на всіх стадіях. Для того, щоб реалізувати цей принцип, упродовж багатьох років в Україні розвивалася система електронних закупівель. Як відомо, на сьогодні електронна система публічних закупівель Prozorro визнана одним із найкращих цифрових рішень для закупівель у світі", — каже Світлана Луцюк, старша юристка практики публічних закупівель юридичної компанії Arzinger.

За її словами, національна система електронних закупівель надала громадськості та громадянам можливість детально вивчати усі документи, які подаються на тендер, як відбуваються аукціони, який бізнес і чому на них перемагає, а також, на яких умовах замовники купуватимуть товари, роботі або послуг. Адже в систему обов'язково завантажується договір і всі додатки до нього, а всі договірні умови є публічними.

Проте після початку повномасштабного вторгнення уряд змінив деякі умови щодо проведення публічних закупівель, що було зроблено з мотивів національної безпеки. Зараз для місцевих органів влади особливості закупівель визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

"На період воєнного стану закупівля проводиться в порядку відкритих торгів в разі, якщо вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, поточного ремонту – 200 тисяч гривень, а робіт — 1,5 млн гривень. Передбачено також можливість здійснення закупівлі товарів з використанням електронного каталогу без обмеження граничних вартісних значень", — каже Юрій Радзієвський, керівний партнер АО "Радзієвський і партнери". За його словами, при закупівлі, сума якої менша за визначену урядом, є три варіанти закупівлі: пряма закупівля (без будь-яких процедур); спрощена або пряма через каталог.

"Водночас особливості здійснення публічних закупівель на час воєнного стану передбачають цілу низку підстав, коли замовники можуть укладати прямий договір і на вищі суми. Це стосується закупівель для потреб оборони, якщо їхня публікація може зашкодити національній безпеці, ліквідації наслідків збройної агресії рф, забезпечення критичної інфраструктури, або ж за наявності нагальної потреби", — повідомили Фокусу в пресслужбі Prozorro. Там інформують: зараз для здійснення публічних закупівель місцеві органи влади можуть використовувати будь-який з 12 електронних майданчиків.

Зловживання у закупівлях: як відбуваються порушення та хто повинен їх виявляти

В Україні нерідкими є випадки, коли замовники (місцеві органи влади або їх підрозділи, комунальні чи державні підприємства) завищують очікувану вартість товару чи послуги. Експерти кажуть – йдеться про зловживання.

"Щодо завищених цін, звісно є потенційна доставка, яка здорожчує закупівлю, проте інколи обсяги, які купують замовники — дозволяють пропонувати товар значно дешевше. Не менш важливим в процесі закупівлі є необхідність забезпечення рівних правил закупівель для всіх учасників — тоді буде ціна без переплат. Як тільки замовник виписує дискримінаційні умови в тендері, ціна одразу зростає. Дискримінаційні умови — це можливість дати перевагу певному постачальнику. Коли цей постачальник розуміє, що на тендері він буде один або без конкурентів — він звісно не буде мати стимулу знижувати свою ціну. А якщо при цьому ще й очікувана вартість була завищена — це несе ще більшу загрозу переплати. Ще гірше, коли замовник і потенційний учасник домовляються наперед про "розіграш" такого тендеру — це вже кримінальна історія", — розповіла Фахівчиня проєкту DOZORRO Transparency International Ukraine Анастасія Ференц.

Публічні закупівлі за завищеними цінами переслідують злочинну мету – заволодіння коштами державних і місцевих бюджетів, каже Юрій Радзієвський.

"В разі закупівлі товарів і послуг за завідомо завищеними цінами винні особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за ст. 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) або 364 (Зловживання владою або службовим становищем). Ці статті підслідні Бюро економічної безпеки і Національному антикорупційному бюро. Також моніторинг дотримання процедури закупівлі здійснює Державна аудиторська служба України, яка може надавати обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень і притягати винних до адміністративної відповідальності", — повідомив Фокусу Юрій Радзієвський.

Звісно, якщо зловживання доведені в суді, чиновникам загрожує досить суворе покарання.

"Діапазон санкцій, які можуть бути застосовані судом, значний і залежить від кваліфікації злочину та низки інших обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні. Від штрафу до 68 тис. грн, обмеження волі на строк до 5 років до позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю", — зазначила Світлана Луцюк.

Експертка повідомила: Держаудитслужба підтверджує, що наразі існує проблема із доцільністю закупівель та визначенням черговості потреб з боку місцевих органів влади. Сфера, де зловживання можуть бути системними, – це закупівлі на будівництво, ремонт та облаштування споруд цивільного захисту, тобто укриттів, бомбосховищ тощо.

"Держаудитслужба відмічає, що за 2022 рік та майже 6 місяців 2023 року в Україні проведено 22,2 тис. таких закупівель на суму 9,8 млрд грн. З них під моніторинг закупівель підпадали лише 835 закупівель на суму 5,2 млрд грн. Решта угод відбувалися за прямими договорами, спрощеними закупівлями, які Держаудитслужба може перевіряти лише постфактум", — каже Світлана Луцюк.

Анастасія Ференц пояснює: загалом головний контролюючий орган у сфері закупівель — Державна аудиторська служба України, проте цей контроль неідеальний, і наразі підходи до фінансового контролю закупівель потребують реформування.

"Контроль може бути як з боку правоохоронних, контролюючих органів, так і з боку громадськості, проте якоїсь затвердженої системи доцільності і контролю, що не дозволяє їм такі дії (закупівлі будь-чого за будь-якими цінами, — Фокус), наразі немає", — каже Анастасія Ференц.

Опитані Фокусом експерти вважають, що зараз в Україні саме громадськість та журналістська спільнота можуть краще проконтролювати те, що відбувається у закупівлях, ніж інші уповноважені органи.

"Необхідно повертати більше закупівель у систему Prozorro. Це вже відбувається, що безумовно добре. Здійснення більшої кількості закупівель через електронну систему забезпечуватиме більший контроль за ними з боку уповноважених органів та громадськості", — впевнені у Prozorro.