Боксери, футболісти та гейм-дизайнери: історії спортсменів, які загинули в боях з армією РФ

Військовозобов'язані спортсмени та тренери отримали привілеї під час війни — вони можуть виїжджати з України на змагання та збори. За офіційними даними, близько 9 000 осіб скористалися цим правом, понад 300 з них залишилися в інших країнах. Нерідко такі виїзди свідчать про бажання уникнути мобілізації.

Відомим спортсменам дають військові посади і звання, але мало хто доїжджає до гарячих точок. Наприклад, у борця Жана Беленюка є звання старшого лейтенанта ЗСУ. Спортсмени-політики проходять "умовну" службу, представляючи Україну в спорті.

Завдяки своїй діяльності спортсмени в принципі можуть не воювати, їздити на міжнародні турніри і спокійно накопичувати славу. Узагальнювати все ж таки не варто, далеко не всі представники спорту — ухилянти і любителі жити красиво під час війни.

Протистоять агресору зі зброєю в руках достатньо героїв-спортсменів. Нині у Збройних силах України служать близько 3 000 спортсменів і тренерів. А від початку російського вторгнення в боях загинули майже 400 осіб. Тих, хто віддав життя за незалежність України, називають "Ангелами Спорту", розповіли Фокусу в Міністерстві молоді та спорту.

"Ми втрачаємо найкращих із нас щодня. Ми повинні враховувати процедури мобілізації. Наприклад, Ігор Нагаєв, наш найкращий тренер із каное-каяку, має приєднатися до поля бою. Йому 57 років", — говорив в.о. міністра у справах молоді та спорту Матвій Бідний.

Історії спортсменів, які загинули в боях із військами РФ

Загиблі спортсмени-військові мали всі шанси для будівництва успішної спортивної кар'єри. Щонайменше двоє з них могли завоювати золото Олімпіади, кажуть Фокусу в міністерстві.

22-річний боксер Максим Галінічев, який здобув срібло на юнацькій Олімпіаді 2018 року, навесні минулого року не поїхав на чемпіонат Європи. Він обрав шлях воїна і пішов добровольцем у 25-ту окрему повітряно-десантну Січеславську бригаду.

Крім участі в Олімпіаді, він завоював золото європейського чемпіонату з боксу серед молоді 2017 року та друге місце в Чемпіонаті Європи до 22 років 2021 року.

Галінічев отримав два поранення, але це не зупинило його і хлопець повернувся на фронт. Його життя обірвалося 10 березня 2023 року в місті Червонопопівка Луганської області.

Студент другого курсу Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, член збірної України з кульової стрільби 21-річний Єгор Кігітов, пішов до війська в перші дні війни. В одному з бойових епізодів хлопець потрапив під обстріл "Градами" — снаряд влучив у будівлю, де він ховався, і спалахнула пожежа.

Спортсмен зазнав найсильніших опіків, відмовився від повної реабілітації та продовжив захищати країну. "На жаль, там [на фронті] Єгор і зустрів смерть від російських загарбників", — зазначили в Мінспорту.

Російські окупанти забрали життя у колишнього професійного футболіста, 43-річного Олександра Гончара. Він грав за українські клуби "Прикарпаття", "Ворскла", "Металіст", "Зоря" та "Олександрія". В елітному дивізіоні чемпіонату України він провів 67 поєдинків, у яких забив 2 голи.

У березні 2023 року Гончар став солдатом окремої автомобільної бригади десантно-штурмових військ. Через пів року служби, 16 серпня, його життя обірвалося на Запорізькому напрямку.

У боях з окупантами віддав життя і тренер зі спортивної гімнастики Артем Скляров із Білої Церкви. Він завойовував медалі на змаганнях різного рівня та отримав звання майстра спорту України. Після закінчення спортивної кар'єри працював тренером у залі місцевої ДЮСШ №1.

Проходив службу в прикордонних військах, а після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт із побратимами. Підрозділ Склярова останнім часом перебував у районі села Макіївка Сватівського району Луганської області, спортсмен загинув 13 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання.

Із геймера в солдати: під Бахмутом загинув творець гри "S.T.A.L.K.E.R."

Серед військових були і представники незвичайних видів спорту. Один із прикладів — відомий кіберспортсмен і гейм-дизайнер Володимир Єжов, розробник популярних комп'ютерних ігор "S.T.A.L.K.E.R.. Чисте небо" і "Козаки".

Після початку повномасштабного вторгнення він приєднався до добровольчої роти "Українська військова організація". Єжов брав участь у захисті Києва. Отримавши бойовий досвід, він очолив підрозділ аеророзвідки 23-го батальйону спецпризначення Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького.

Володимир Єжов 22 грудня минулого року підірвався на міні під Бахмутом. У героя залишилися дружина та двоє синів 7 і 10 років.

Фокус раніше писав, яким чином спортсмени виїжджають з України. Футболістам вдається покинути країну за спрощеною процедурою, а деякі федерації не можуть домогтися виїзду своїх спортсменів за кордон близько року.

Нагадаємо, член національної команди з вуличної риболовлі Артур Білан поїхав на чемпіонат світу в Італію і залишився в цій країні. Своє бажання він пояснив тим, що не хоче "потрапити на війну або утилізацію".