Ольга Шевченко

США, Китай, Росія, Бразилія, Франція, Велика Британія та низка інших країн розглядають космічні перешкоди як один із головних засобів впливу з космосу.

Мета тилових сил очевидна з назви — це заздалегідь призначені оперативники, які планують залягти на дно, вижити і в підсумку діяти в тилу противника, що наступає. Про те, як це зробити і які моделі Сил опору існують, розповідає полковник США у відставці Браян Петіт.

Найбільш логічною дією з боку материкового Китаю є не вторгнення, як багато хто думає. Найкраще Пекіну буде тиснути на острів: економічно, юридично та іншими шляхами, щоб тайванці відчули себе покинутими і беззахисними.

Відносини між США і Філіппінами перебувають у своїй найкращій формі. Проте діяльність Китаю в Південно-Китайському морі стає дедалі агресивнішою. Вашингтон має кілька варіантів, як протистояти КНР у регіоні.

Світ кардинально змінився і став небезпечнішим, ніж якихось десять років тому. В епоху посилення Китаю і протистояння з РФ, КНДР та Іраном, американським військовим потрібно модернізуватися — разом із союзниками.

Вторгнення бойовиків ХАМАС в Ізраїль засвідчило: зростаюче поширення військових технологій у поєднанні з постійною недооцінкою бойових угруповань дає змогу недержавним структурам протистояти державам і демонструвати силу.

Після розпаду Радянського Союзу у США відпала потреба в наявності потужних верфей. Якщо раніше на двох головних підприємствах працювало 12 500 робітників, то зараз — 1500. І це серйозна проблема на тлі загрози Китаю, бажання військових отримати більше субмарин і утворення союзу AUKUS.

Останні 20 років Туреччина намагалася вийти на глобальний рівень світового впливу, однак війна в Ізраїлі показала, що Анкара залишилася маргінальним гравцем. Вона не має впливу ні на Ізраїль, ні на ХАМАС.

Японія через свою історію схильна поступатися США в питаннях зовнішньої політики, Штати, своєю чергою, мають складні стосунки з Філпінами. Тож у тристоронніх відносинах є труднощі. Вирішення проблем пропонує Раян Ешлі — офіцер розвідки ВПС США з великим досвідом роботи у Східній Азії та Японії.

Міністерство оборони Японії запитує на наступний рік приблизно 50 млрд доларів, що майже на 30% більше, ніж роком раніше. Сили самооборони роблять ставку на велику кількість нового озброєння і розробок, однак окрім амбіцій є і проблеми, пише Джеффрі Хорнунг.