Незручні запитання. Про що мовчать Стерненко та його прихильники

Ще раз про справу та вирок Стерненку. Почитав багато різних матеріалів і думок. Простіше і найприємніше обговорювати нестиковки з боку звинувачення, п'ятирічне ухилення потерпілого від участі в судових засіданнях, розбій заради 300 грн, завищені терміни.

У той же час, складно не помітити важке мовчання прихильників власне Сергія Стерненка. Замість відповіді на запитання, а яка його версія подій, що тоді сталися.

Принаймні, мені не вдалося ніде ознайомитися з цією версією, буду дуже вдячний, якщо хтось поділиться посиланням. Коли конкретно зустрічалися з потерпілим, куди їхали і т. д. За всі ці роки, мені здається, був час розповісти свою розгорнуту версію.

Я думаю, що дати пояснення щодо ситуації можна було ще тоді, коли не було відомо, що потерпілий не ходитиме на судові засідання. Якщо ти не винен, що може бути простіше? Ось моя версія, ось алібі, до побачення.

Я із задоволенням послухаю ці пояснення. Скажу відверто, мене напружує колективний консенсус серед прихильників Стерненка: мовляв, "ну а що ще з ними було робити, із сепарами одеськими, у 2015 році?". Це не позиція закону.

У зв'язку з цим важко не помітити, що обговорюється що завгодно, від мови якоїсь експертизи до бюстиків Сталіна у судді, але немає чіткої відповіді.

До речі, а є судове відео, коли Сергію Стерненку ставлять ці запитання?

Але критикувати судові нестиковки, особливо мову однієї експертизи, зручніше, чи не так. Презумпція невинності, як-ніяк.

Добре, уявімо, що Сергія засудили б кілька років тому, коли термін давності за статтею викрадення не закінчився — це все б змінило, уже немає репресій?

Виходить, що стаття КК "Розбій" зручна для всіх. З одного боку, звинуваченням простіше засудити за абстрактний розбій, ніж за статтю за тортури (ч. 2 ст. 127 ККУ — від 5 до 10 років), де політизація процесу ще більше посилиться.

Але, здається мені, ця справа може додати токсичності не тільки прокуратурі, суду й особисто президенту Зеленському. Ніщо так не об'єднує, як спільна брехня або замовчування. Особливо, якщо немає бажання розбиратися в сутності й вибір табору очевидний.

І в цьому принципова різниця зі справою Шеремета, де все абсолютно однозначно, на мій погляд.

Так чи інакше, ключове питання — судова реформа — залишається актуальним. І перспективи не радують.