Думки Локдаун в Києві

Своя правда. Почему не стоит ругаться в соцсетях и в реале на тему карантина

Мають рацію ті, хто проклинає ідіотів, досі не ввівших найжорстокіший локдаун зі штрафами. Але також мають рацію і ті, хто обурюється ідіотами, що норовлять все заборонити і закрити (як на Заході!), Але не пояснюють, коли чекати пакети допомоги на 2 трлн, як в США.

01 квітня 2021 в 20:00

472

Чому нас вчать соцмережі? На перший погляд, вони наочно доводять: ми оточені ідіотами. Вони скрізь і всюди. Це об'єктивно. Дайте нам іншу планету, вони і туди припруться. Ілон Маск, на що ти сподіваєшся, незрозуміло.

Але якщо глибоко зітхнути і порахувати про себе хоча б до 100500, то істина відкриється: можна не розділяти наші погляди і не бути ідіотом. Більше того: можна не розділяти наші погляди і не бути ні ідіотом, ні @удаком. Так теж буває.

Звичайно, соцмережі заохочують безапеляційність — на меседжі типу "можливо, я не правий" багато лайків не збереш, але вчать, при цьому, іншому.

Загалом, дзен наше все. Особливо в нинішній невротичний, у всіх сенсах, час.

Я, наприклад, прекрасно розумію і тих, хто проклинає ідіотів, які досі не ввели жорсткий локдаун зі штрафами. І не менше розумію тих, хто обурюється ідіотами, що норовлять все заборонити і закрити на невизначений термін (як на Заході!), але не пояснює, коли чекати пакети допомоги на 2 трильйони, як в США.

Я міг би детально розвивати доказову базу для обох взаємовиключних меседжів одночасно, вигукуючи "невже вони не розуміють?", Але навіщо.

Розуміти-розумію, але це не означає, що я з усім згоден. Я для себе визначив певний рівень маразму, тобто, я хотів сказати, тимчасових незручностей, з якими я покірно готовий змиритися заради загального, зауважимо, блага.

Але, водночас, хто я такий, щоб вимагати від інших відповідності моїм стандартам?

Важливо

Лікарні забиті, помирайте вдома. Чому Україна не має іншого виходу, крім жорсткого карантину

Я в один і той же день спочатку терпляче (або не дуже терпляче) вислуховую істерику вченого, який матюкає всіх співгромадян, які гуляють у парках(!) без масок, а потім точно так само слухаю істерику перехожого, якого не влаштовує, чому це я дотримуюся дистанції у черзі за молочкою: вони (ВОНИ!) всіх залякали, навіть молоді бояться!

І я реально співчуваю цьому перехожому, для нього, можливо, це остання крапля, що переповнила чашу його особистого терпіння. Ось тільки матюкатися навіщо? Я ж теж ранимий і у мене теж нерви.

Тому я дорахував про себе до 100500 і запропонував йому, б***, заткнутися самому, поки я його не заткнув.

Він образився: я, каже, поліцію викличу. А нас, як то кажуть, за шо. Загалом, будьте терпиміші до людей.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.