Путіну не потрібен "СРСР 2.0", а потрібен "Варшавський договір 2.0", тобто пояс сателітів навколо Росії. Наразі це вже здається очевидним для всіх. Воювати з НАТО насправді РФ не хоче, втручатися у затяжний конфлікт а-ля Афганістан для Росії також категорично неприйнятно.
Єдиний розсудливий аргумент на підтримку примусового відправлення шкіл на карантин — це захист медичної системи від колапсу. Але хіба систему перенавантажують школярі з ковідом?
Мовний закон дав відмашку — у нас, мовляв, є тепер список "корінних народів", є "титульна нація", а якщо хтось обговорює щось за межами цього суворого списку — той агент Кремля. У цій ситуації простіше промовчати. Зате добре чути голоси незліченних Муждабаевих і Скрипіна.
"Суспільство настільки розколоте, що навіть адекватні прихильники українізації не бачать проблеми в законодавчій дискримінації російської. Торгівля ненавистю принесла результати — жодного шансу об'єднати суспільство немає і не передбачається". Думка.
Мають рацію ті, хто проклинає ідіотів, досі не ввівших найжорстокіший локдаун зі штрафами. Але також мають рацію і ті, хто обурюється ідіотами, що норовлять все заборонити і закрити (як на Заході!), Але не пояснюють, коли чекати пакети допомоги на 2 трлн, як в США.
За два тижні вакцинації в Україні вакцинували менше 20 тис.осіб. З такими темпами навіть отримані 500 тис. індійської вакцини колотимуть півроку. Тим часом, статистика третьої хвилі попереджає: не за горами колапс.
Складно не помітити важке мовчання прихильників власне Сергія Стерненка. Замість відповіді на питання, яка його версія подій, що тоді сталися. Ніщо так не об'єднує, як спільна брехня або замовчування. Особливо, якщо немає бажання розбиратися в сутності й вибір табору очевидний.
Головний підсумок гучної справи Стерненко — всій країні стала очевидна необхідність судової реформи. А у скептиків залишається чимало запитань до доказової бази, на якій побудовано звинувачення і винесено вирок.
Я ніде і жодного разу не бачив, щоб державники — захисники української мови обговорювали "мовні курси", які, відповідно до закону, держава зобов'язана була організувати, і чомусь ще не організувала. Здавалося б, що може бути цікавіше з позиції "лагідної українізації"? Але ні.
Дуже хочеться поставити питання експертам-"непорохоботам", як так вийшло, що головний ворог Кремля, найбільший Гетьман сучасності і Черчилль 21 століття в одній особі не знайшов у собі сміливості притиснути Медведчука, а "жалюгідний зелений клоун" зумів.
