День захисників і захисниць. Чому 14 жовтня не може бути "чоловічим днем"

"Не забудь зробити своєму хлопцеві подарунок на 14 жовтня"... вже кілька днів регулярно бачу в соціальних мережах рекламу з таким слоганом. На сайті uamade.ua публікація про це свято супроводжується цікавим нагадуванням, що мовляв "пора б сказати "спасибі" коханому за всі його старання і за те, що він терпить твої капризи".

Українські розважальні ресурси рясніють статтями про те, як порадувати чоловіка на день захисника та ідеями подарунків "на чоловічий смак". Для продавців споживчих товарів і рекламників, які ці товари просувають, 14 жовтня стало маркетинговою заміною 23 лютого. Відразу згадується радянська школа і обов'язкове урочисте привітання всіх хлопчиків з днем армії.

В одинадцятому класі, вибираючи ЗВО для майбутнього вступу, мої однокласники чоловічої статі неодмінно цікавилися чи є там військова кафедра, що дає можливість "відкосити" від реальної армійської служби, але все-таки ображалися, якщо їх забували привітати в урочний день. Через таку забудькуватість дівчинка запросто могла позбутися подарунка на 8 березня.

В останні роки існування СРСР, і тим паче після його розпаду, 23 лютого сприймали вже не як День радянської армії, а як "чоловічий день", таке 8 березня навпаки.

Коли у 1999 році указом тодішнього президента Леоніда Кучми було встановлено День українського козацтва, який належало відзначати в православне свято Покрови, сучасна армія теж була ніби ні до чого. Образ козака активно використовували в агітаційних і навчальних матеріалах, орієнтованих на патріотичне виховання молодого покоління.

І ось у 2014-му вже інший президент, Петро Порошенко, оголосив про бажання перенести День захисника Вітчизни з 23 лютого на 14 жовтня: "Я підкреслюю, Україна ніколи більше не буде святкувати це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо вшановувати захисників своєї Вітчизни, а не чужої!". Як багато інших ігор зі знаковими образами, це рішення породило серйозну морально-етичну проблему.

Важливо

Марш на підборах і чорні в дзеркалі. Чому в Україні такі живучі расові та гендерні стереотипи

Йшлося вже не про умовно чоловічої ролі "захисника", і навіть не про історичні персоналії, а цілком реальних сьогоднішніх захисників. Зокрема тих, кого привозили із зони АТО пораненими або вбитими. І дивно було б ігнорувати той факт, що східні рубежі нашої країни відстоюють не тільки чоловіки.

Вони є серед саперів, снайперів і навіть серед штурмовиків. Деякі з тих українок, які зараз носять армійські погони, пішли на фронт ще на початку АТО у складі добровольчих батальйонів і тільки потім приєдналися до регулярної армії. Несправедливо надавати цьому святу гендерне забарвлення.

Козак, звичайно, чоловік, і День козацтва, міг би бути чоловічим святом, але День захисника України таким точно бути не може. Статус учасника бойових дій АТО/ООС офіційно присвоєно 9916 жінкам. У Збройних силах України служать 57 тис. жінок.

Хороша новина у тому, що з цього року їх існування нарешті помітили у вищих ешелонах влади. У 2021 році 14 жовтня офіційно перейменований на День захисників і захисниць України. Є надія, що нова назва дасть імпульс до кардинального перегляду ставлення суспільства до цієї дати і у військовослужбовців-жінок, нарешті, з'явиться своє свято.