Двигун розбрату. Хто правий у тяжбі довкола Мотор Січ – Україна чи китайці?

Хтось мені пояснить. Якщо Китаю потрібні двигуни Мотор Січ, чому він не може їх просто купувати у компанії? Навіщо купувати саме підприємство?

Потім користь іноземних інвестицій — це коли нам приносять технології. Це коли нас навчають новому виробництву. Навіть сам Китай залучав інвестиції лише з цією метою: висував вимоги щодо передавання технологій і створення спільних підприємств.

І це наша проблема, що ми й досі не можемо сформулювати, навіщо потрібні іноземні інвестиції. Які вони мають вирішувати завдання?

Тому іноземними інвестиціями ми називаємо, що попало та будь-кого.

Тому ми не відрізняємо продаж стратегічного підприємства від продажу звичайного цегельного заводу. І я більш ніж впевнений, що ви можете інвестувати в Китай, але вас не допустять до придбання тамтешнього стратегічного підприємства.

У Китаї всі інвестиції, пов'язані з військовим виробництвом, критичною інфраструктурою, енергетикою та сільським господарством, підлягають державному нагляду. Уряд має право перевіряти, відхиляти і навіть карати іноземних інвесторів, якщо є загроза національній безпеці.

Важливо

За Порошенка такого не було. Чим ризикує Україна, посварившись з Китаєм через "Мотор Січ"

Навіщо говорити про Китай? Поговоримо краще про таку країну як США. Ви знаєте, що в США блокування інвестицій, що загрожують державним інтересам, є нормальною практикою? Так, і там навіть є держорган, який займається цим — CFIUS.

Розкажу, як він з'явився. Усе почалося з того, що японська компанія Fujitsu хотіла придбати американського виробника напівпровідників Fairchild Semiconductor. Для опису стану Фейрчайлда є таке поняття, як "distressed asset". Це збиткова компанія, часто майже банкрут, який не може обслуговувати свої борги. І здебільшого такі компанії продаються за заниженою вартістю і їх купують тільки заради того, щоб потім продати активи частинами.

Якщо подивитися з боку, то було не зовсім зрозуміло, навіщо японцям купувати такий актив. Це була проблемна, збиткова компанія, найкращі часи якої залишились у далекому минулому. Ринкова частка мізерна. Нових продуктів немає. І єдине, за рахунок чого вона ще трималася на плаву, це доходи від патентів, термін яких теж скоро закінчувався.

Багато хто з яких потім заснував свої компанії. Наприклад, Роберт Нойс, фундатор Intel.

Тому японцям потрібна була власне компанія, а не її технології. Причому за дуже невеликою ціною. Компанія оцінювалася лише в 200 млн дол.

Хочу також сказати, що це був час торгової війни між США та Японією, яку розпочав Рейган. І напівпровідники були однією з основних причин цієї війни. Це протистояння зайшло настільки далеко, що в 1986 році США підписали з Японією угоду в галузі напівпровідників, за якою регулювалися ціни й обсяг експорту напівпровідників з Японії в США.

Тому японцям були потрібні ці технології, а американці це чудово розуміли. Й ось цей підвищений інтерес японців до американських технологій і страх того, що японці за допомогою таких компаній посилять свою присутність на американському ринку та витіснять американських виробників, викликав сильний резонанс у суспільстві. Угодою навіть зацікавилися в американському уряді, який одразу ж виступив проти неї.

Щойно сторони вже були готові вдарити по руках, угоду заблокувала держава. Щоб це зробити, оперативно було ухвалено Поправку Ексон-Флоріо від 1988 року. Відповідно до цієї поправки, президент має право заблокувати будь-яке придбання американської компанії іноземними інвесторами, якщо це придбання загрожує національній безпеці США.

Зрештою, японці відмовилися від придбання цієї компанії, звинувативши американський уряд у втручанні в цей процес. А для американського уряду успішна реалізація свого задуму дозволила блокувати подальші покупки японців компанії зі сфери високих технологій. Надалі ці функції з розгляду можливості загрози та контролю за іноземними інвестиціями були передані CIFIUS — Комітету з іноземних інвестицій США.

Так, у 2016 році Обама заблокував покупку китайськими інвесторами компанії Aixtrone. У 2017 році Трамп заблокував угоду купівлі китайцями Latice Semiconductor. У 2018 була гучна справа довкола спроби Broadcom отримати контроль над компанією Qualcomm, яка теж була заблокована CFIUS. До речі, Qualcomm — це один із найбільших постачальників компанії Apple.

Китайські інвестиції блокують не лише США, а й Європа. Із жовтня 2020 року на рівні ЄС діють механізм скринінгу (перевірки) іноземних інвестицій.

Це при тому, що ЄС залишається відкритим для іноземних інвестицій, але для окремих випадків є винятки! Якщо іноземний інвестор цікавиться стратегічно важливим підприємством, то спочатку його має перевірити Єврокомісія.

Важливо

Східний похід Піднебесної. Чому для Латинської Америки "Захід" — це Китай, а не США

Перевіряють рід діяльності компанії, скільки вона років у бізнесі, спосіб фінансування угоди, чи інвестор має контакти або контракти з державою. Якщо якийсь нюанс діяльності інвестора викликає сумнів, купівля блокується. І не має значення, це приватне чи державне підприємство.

Існують також ініціативи на рівні окремих держав ЄС. У Німеччині існує поріг втручання для блокування іноземних інвестицій у стратегічні галузі. Якщо раніше такий поріг був на рівні 25%, то зараз уже розглядають угоди із придбання інвесторами частки навіть у 15%! При цьому в зоні контролю опиняються не тільки великі компанії, але й малі та середні компанії, що спеціалізуються на високих технологіях, тому що вони є більш вразливими.

Також вони використовують інші інструменти. Державний банк KFW від імені німецького уряду може придбати блокувальний пакет акцій компанії і так заблокувати небажане придбання. Так вони зупинили покупку енергетичної компанії 50Hertz.

Німеччина — не єдина розвинена країна, яка почала блокувати китайські інвестиції. У Великобританії уряд має золоту акцію у низці стратегічних компаній. Золота акція — це умовно невелика частка в компанії (до 10%), але яка надає необмежені права. Ця акція дає право вирішального голосу на зборах акціонерів або накласти вето на стратегічне рішення.

Важливо

Свій інтерес. Чому санкції проти китайських акціонерів "Мотор Січ" — це правильно

А тепер візьмемо Skyrizon і го претензії до України. Мало того, що цей інвестор раніше ніколи не займався авіаційним бізнесом, що вже має викликати сумніви, так за ним ще тягнеться шлейф сумнівних справ. Проєкт будівництва каналу в 2013 році накрився. Ще одна компанія набрала кредитів і під загрозою банкрутства змушена була реструктуризувати борги.

Сумнівне фінансування угоди. Інвестор купував Мотор Січ не за свої гроші. Ці гроші він узяв у кредит у китайському державному банку — China Development Bank. Як банк пішов на таку угоду, якщо в клієнта є сумнівна кредитна історія? При тому, що компанія вже зараз має фінансові проблеми з виплатою кредитів.

Може банк розуміє, що клієнт стане банкрутом ще раз. Банкрутство — це не припинення діяльності. Це нездатність обслуговувати кредит і кредитор має право претендувати на активи клієнта.

Такого інвестора в ЄС навіть на поріг не впустили б.

А в нас кричать, що інвестора кривдять та інвестиційна привабливість страждає. Уже забули горезвісного лижного інструктора?

Першоджерело.