Чому дешевий бензин та дизель — у минулому

Заяви про те, що Україна налагодила постачання палива і всього вистачає, не відповідає дійсності. Не знаю, звідки у Мінекономіки цифри про 10 тис. тонн, які щодня перетинають кордон.

Бази практично всі сухі. Товарних запасів немає. Якби були постачання, то паливо десь було б у продажу. Нехай не на заправках де держрегулювання, але в опті було б. Але поповнення оптового ринку немає, він піднесений до небес: ціни стартують від 42 грн., якщо дуже пощастить – можна знайти 41 грн. А так подекуди є 43-44 грн, а на сході і 46 грн за літр.

З роздрібним ситуація гірша через держрегулювання. У роздріб по 39,50 грн навіть преміальне паливо ніхто, звісно, не продаватиме. А звичайне паливо можна продавати лише за 37,4 грн. Тому нулі на стелі будуть ще довго.

З бензином все ускладнюється тим, що його імпортувати складніше, ніж дизель. Він йде як небезпечніший продукт, для нього потрібен вищий клас ADR (Accord dangereuses route). Тому з його імпортом буде навіть складніше, ніж із дизелем. Просто ми ще маємо якісь внутрішні залишки.

Тому покращення у квітні точно не буде. І у першій половині травня теж буде складна ситуація. У роздрібному продажу паливо буде обмежене.

Влада не збирається послаблювати держрегулювання. А держрегулювання встановлює єдину ціну у всій країні. Але зараз це нонсенс, такого, в принципі, бути не може

Раніше, до повномасштабної війни, ми могли купувати в Ізюмі російське паливо, у Коростені — білоруське, в Одесі та Миколаєві — то грецьке, то італійське, у Львові — литовський Orlen. Логістика була по всій країні.

Нині ми можемо купувати лише на західному кордоні. На мою думку, навіть дитині зрозуміло, що якщо ми купуємо в одній точці, то зі Львова буде набагато дорожче доставити до Сум, ніж до Тернополя.

Тому сам принцип держрегулювання, сама основа неправильна — я не говорю про цифри та формулу. Тому що ми веземо лише із західного кордону. Усі це знають, але вперто не хочуть визнавати цього факту.

У нас із західної точки — умовно, Краковець чи Рава-Руська — і до східної точки — Суми, Покровськ, Павлоград — довжина маршруту становить 1200 км. У два кінці — 2400 км. Давайте візьмемо посередині, це буде приблизно 1800 км.

Раніше до повномасштабної війни бензовоз більше 300 км в один бік не їздив. Бо була кругова логістика. Наприклад, можна було до Кіровограда приїхати з Одеси. І найдовша відстань до центру України складала 300 км. Зараз ця відстань становить від 800 до 1000 км. Якщо це транспортне плече перевести на вартість кілометра — це додаткові 2 грн. на літрі палива.

А так ми привозимо паливо із Європи відразу на заправки. Дорогою виникає безліч проблем: нас штрафують, тому що в Україні ніколи не дотримувався режим праці та відпочинку; питання до гуми, технічного стану машин. Різні стандарти завантаження: Європа вантажить нижній налив, Україна — верхній. Водії не мають закордонних паспортів, бо вони раніше працювали в Україні. Потрібно розібратися із валютними рахунками, купівлею валюти на міжбанку.

Налагодити ритмічні поставки дуже складно. Природно, ми не продаватимемо за ціною дешевшою за нашу собівартість. Справа навіть не в альтруїзмі. Можна продати нижче за собівартість — а завтра закінчаться оборотні кошти. За рахунок чого продавати дешевше? Немає жодних дотацій. Взяти кредит у банку поповнення оборотних коштів неможливо.

Тому мережі продають паливо за безготівковим розрахунком, за талонами. Це не стела, на такі угоди держрегулювання не поширюється. Це зовсім інша ситуація: талони можна купити та перепродати, там може бути десять посередників. Можна зателефонувати до представництва, укласти договір — це буде покупка палива за 41-42 грн, як домовитеся.

Наприклад, іноді на стелах нулі, а іноді – "БГ", безготівковий розрахунок. У Авіас робоча ціна — 42 грн; Amic торгував 40,1 грн. І це вище за держрегулювання.

Важливо

Стислий дайджест щодо ситуації на ринку нафтопродуктів і прогноз цін на бензин та ДП